Рішення № 39955847, 22.07.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" липня 2014 р. Справа № 906/797/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Савчук В.В., довіреність №220714/3 від 22.07.2014 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Бетон-Цемент" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" (м.Коростень)

про стягнення 168165,00 грн.

Приватне підприємство "Бетон-Цемент" (м.Житомир) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" (м.Коростень) про стягнення 168165,00 грн. заборгованості за переданий відповідно до договору закупівлі №051213/1 від 05.12.2013р. товар (товарний бетон).

Ухвалою суду від 13.06.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/797/14, призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду 22 липня 2014р. Цією ж ухвалою сторони зобов'язано подати до суду необхідні для розгляду справи документи.

22.07.2014р. до суду від Приватного підприємства "Бетон-Цемент" надійшов супровідний лист за вих.№220714/4 від 22.07.2014р. про надання до суду документів по ухвалі. До даного листа позивачем додано копії платіжних доручень на 8 аркушах, заяву по справі за вих.№220714/1 від 22.07.2014р. на 1 арк. та довідку вих.№220714/2 від 22.07.2014 р. на 1 арк. Зокрема, згідно заяви за вих.№220714/1 позивачповідомив, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між стронами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав, а також, немає рішення цих органів з такого спору. Відповідно довідки за №220714/2 заборгованість ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" перед ПП "Бетон-Цемент" станом на 22.04.2014р. складає 168165,00грн.

Також, 22.07.2014р. в судове засідання представником позивача подано супровідний лист за вих.№220714/7 від 22.07.2014 р. про надання до суду документів по ухвалі. До даного супровідного листа позивачем додано розрахунок за вих.№220714/5 від 22.07.2014р., копії видаткових накладних, довіреностей та товарно-транспортних накладних, а також, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.01.2014 р.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, вимоги ухвали суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки в суд не повідомив.

При цьому, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду про призначення розгляду справи на 22.07.2014р., представнику відповідача 17.06.2014 р. (а.с.40).

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд приймає до уваги, що про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно, тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог Приватного підприємства "Бетон-Цемент" про стягнення 168165,00 грн.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.07.2014р. за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи у відповідності до ст.75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2013р. між сторонами у справі - ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" (покупець) та Приватним підприємством "Бетон-Цемент" (постачальник) укладено договір закупівлі №051213/1 (а.с.7-8), за яким постачальник зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товарний бетон (товар), в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.4. договору, загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначається сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього договору.

У розділі 2 договору сторонами встановлено строки та порядок поставки продукції. Зокрема, поставка товару за цим договором здійснюється у строки та на умовах згідно специфікацій та попередніх заявок від покупця (п.2.1. договору).

За пунктом 2.2. договору, місце відвантаження товару: м.Житомир, вул.Малинська, 10.

Згідно п.2.3. договору доставка товару здійснюється постачальником власними силами та за власний рахунок автомобільним транспортом. Місце доставки: Житомирська область, Коростенський район, село Грозине, вул.Ходаківського,3.

Товар вважається переданим покупцю у місці відвантаження з моменту його навантаження на транспортний засіб покупця та підписання товарно-сіпровідної документації на кожну партію товару (п.2.4. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, загальна ціна цього договору складає загальну вартість переданого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних, підписаних уповноваженою особою покупця.

За змістом п.3.2. договору, діюча ціна на момент відвантаження товару вказується у специфікації та видаткових накладних. Одностороння зміна ціни не допускається. Будь-які зміни сторони оформлюють шляхом укладення та підписання нової специфікації не пізніше, ніж за 3 (три) робочі дні до моменту поставки партії товару.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі та у рахунках-фактурах в розмірі 100% вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів від дати рахунку-фактури.

Згідно пункту 9.1. договору, цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених даним договором.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв узгоджений договором товар (товарний бетон БСГ В25 П4 W6 (М-350), згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, зокрема, за видатковими накладними №36 від 18.02.2014р., №39 від 19.02.2014р., №44 від 24.02.2014р., №41 від 21.02.2014р., №55 від 28.02.2014р., №58 від 01.03.2014р. та відповідними товарно-транспортними накладними, на загальну суму 171395,00 грн.

Отже, у відповідності до умов договору закупівлі №051213/1 від 05.12.2013р. позивач виконав свої зобов'язання належним чином.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином відповідно до умов договору не виконав.

Відповідно до підписаного обома сторонами та скріпленого печатками сторін акту звіряння розрахунків ПП "Бетон-Цемент" з ТОВ АПФ "Агролюкс-Україна" за 1 квартал 2014 р., сторонами визначено заборгованість відповідача станом на 31.03.2014 р. в сумі 168165,00 грн. (а.с.38).

Згідно поданих до справи документів, вказана сума заборгованості не змінилась станом на день розгляду справи.

Суд зауважує, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Однак, при цьому, суд враховує, що акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи.

Судом також приймається до уваги, що зміст акту звіряння розрахунків станом на 31.03.2014р. відповідає первинним документам і зібраним у справі доказам, а тому суд вважає, що для правильного вирішення спору акт звірки взаємних розрахунків є належним та допустимим доказом щодо тих обставин, на які покликається позивач.

Так, відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

З огляду на викладене, та оскільки суду не надано доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості в сумі 168165,00 грн., позов про стягнення вказаної суми боргу заявлений обгрунтовано, підтверджується відповідними доказами та грунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню господарським судом.

Судові витрати по справі, відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" (11501, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Коротуна,1, ідентифікаційний код 33552641) на користь Приватного підприємства "Бетон-Цемент" (10029, м.Житомир, вул.Ватутіна, буд.55-Б, ідентифікаційний код 35169712):

- 168165,00 грн. заборгованості,

- 3363,30 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.07.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (реком.)