Ухвала суду № 399554, 06.12.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

“06” грудня 2006 р. Справа № 3/175

к/с № К-14756/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Нечитайла О.М.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі судового засідання Міненко О.М.

за участю представників:

позивача: Півторак Т.С., дов. від 05.12.2006р. № 1117

відповідача Корній О.М., дов. від 12.09.2005р. № 20769/10-013

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернівці

напостанову господарського суду Чернівецької області

від 26.09.-12.10.2005р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду

від 02.02.2006р.

у справі № 3/175

за позовом Комунального підприємства міського

торгівельного комплексу «Калинівський ринок»

до Державної податкової інспекції у м.Чернівці

про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство міський торгівельний комплекс «Калинівський ринок» (надалі позивач, «Калинівський ринок») звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (надалі відповідач, ДПІ у м. Чернівці) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.08.2005р. № 0003492323/0.

Постановою Господарського суду Чернівецької області (суддя Бабак Л.М.) від 26.09.-12.10.2005р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді: Процик Т.С., Галушко Н.А.) від 02.02.2006р. у справі № 3/175 позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 19.08.2005р. №0003492323/0, стягнено з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита.

Зазначені судові рішення мотивовано тим, що відображені відповідачем у акті перевірки факти порушень позивачем вимог законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій є необгрунтованими та законодавчо непідтвердженими, оскільки такий спосіб перевірки як хронометраж не передбачений чинним законодавством України, крім того встановлення факту порушення тільки на підставі хронометражу суперечить вимогам Порядку отримання результатів невиїзних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач в супереч приписам ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахунковиїх операційу сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» невірно обрано спосіб визначення розміру вартості послуг, наданих позивачем, що не дає можливості встановити відповідно до норм закону розмір штрафних санкцій, що підлягають сплаті.

ДПІ у м. Чернівці, не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою від 28.02.2006р. №3830/10-015, в якій просить скасувати постанову господарського суду Чернівецької області від 26.09.-12.10.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2005р. у справі № 3/175 та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні позовних вимог КП МТК «Калинівський ринок» .

Вказана касаційна скарга мотивована тим, що суди при винесені оскаржуваних рішень допустили порушення вимог норм матеріального права, а саме норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.3.1 «Порядку отримання результатів невиїзних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства».

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м. Чернівці від 11.07.2006р. № 698, в яких доводи, викладені у касаційні скарзі вважає необгрунтованими, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій вважає повністю законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримав мотивацію, викладену у касаційній скарзі та просить судові рішення господарських судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача проти задоволеня касаційної скарги заперечував з підстав її правової необгрунтованості та просив залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційої інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у м. Чернівці прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.08.2005р. №0003492323/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства норм обігу готівки у розмірі 83815,00грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Чернівці від 11.08.2005р. № 23-3/22849693 «Про результати позапланової перевірки КП МТК «Калинівський ринок».

Даним актом зокрема встановлено наступні порушення:

- п. 4.4 ст. 4 Порядку реєстрації опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), а саме встановлено відсутність РРО на місці проведення розрахунків за надані послуги;

- пункти 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових оперцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено здійснення реалізації послуг за готівкові кошти у сумі 16763,00 грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів, які підтверджують виконання розрахункових операцій;

ст. 3 Указу Президента України «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору та 5. Положення «Про порядок справляння ринкового збору», перевіряючими встановлено випадки відсутності касового чеку, що засвідчує факт сплати ринкового збору при реалізації товарів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а саме.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

Як вбачається з обставин справи, що були досліджені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, доводи ДПІ у м.Чернівці щодо порушення нормативних приписів наведених вище статей, грунтується, на проведеній перевіряючими у присутності контролерів ринку, процедурі хронометражу. За наслідками такого хронометражу відповідачем було виявлено, що контролери «Калинівського ринку», при отриманні коштів від громадян за надані послуги, не у всіх випадках проводили операції через зареєстровані реєстратори розрахункових операційта не видавали особі, яка отримала послугу розрахунковий документ, встановленої форми (фіскальний чек), всього у розмірі 16763,00грн.

Проте достовірність таких висновків спростовується, виявленими місцевим господарським судом та це підтверджено господарськими судом апеляційної інстанції, фактичними обставинами справи, а саме у ході судового розгляду була встановлена наявність відомостей про видачу номерних квитків на оприбуткування виручки по ринку за 6, 7 серпня 2005р. за номерами 018581, 018582, 018583, 018584 та відповідними стрічками касового апарату, які підтверджують, відповідність проведених операцій вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Також, правова позиція господарськиї судів першої та апеляційної інстанцій обгрунтована тим, що встановлення факту порушення лише на підставі даних хронометражу не відповідає вимогам вимогам абзаців 1-3 підпункту 2.3.2 пункту 2.1 «Порядку отримання результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (у редакції із врахуванням змін та доповнень).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Чернівці, на підставі наявних в касаційній скарзі і викладених у судовому засіданні аргументів, не доведено наявність порушень та нормативно необгрунтовано доводи касаційної скарги в частині встановлення фактів проведення позивачем розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій чи не роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують проведення таких операцій

Інших доводів відповідачем надано не було.

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду Укарїни вважає за доцільне залишити без змін правову позицію господарських судів першої та апеляційної інстанції в цій частині та вважає юридично обгрунтованим застосування названих положень законодавства України.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про те, що відповідач невірно обрав спосіб визначення розміру вартості наданих позивачем послуг, оскільки в супереч приписам ст.22 Закону України «Про застосовування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», висновки останнього грунтуються виключно на даних хронометражу, в той час як доказів дослідження перевіряючими первинних бухгалтерських документів, які стосуються порядку видачі чеків, обілечування водіїв та здачі готівки, в тому числі відомостей, розрахункових документів, які підтверджують виконання розрахункових операцій, відповідачем господарським судам першої та апеляційної інстанцій надано не було.

За таких обставин, висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування до позивача фінансових санкцій на підставі п.1 ч.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що свідчить про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення № від 19.08.2005р. № 00033492323/0, визнається судовою колегією Вищого адмінінстративного суду України нормативно обгрунтованим.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при вирішенні справи № 3/175 господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга ДПІ у м. Чернівці від 28.02.2006р. № 3830/10-015 підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Чернівецької області від 26.09.-12.10.2005р. та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2006р. у справі № 3/175 без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у м. Чернівці від 28.02.2006р. № 3830/10-015 на постанову господарського суду Чернівецької області від 26.09.-12.10.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.-12.10.2005р. у справі № 3/175 - залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Чернівецької області від 26.09.-12.10.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2006р. у справі № 3/175 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.