Ухвала суду № 399540, 06.12.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

06 грудня 2006 р.                                                                                                      Справа № 5-2-7/396

                                                                                                           к/с № К-14526/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                          Нечитайла О.М.

Суддів                                                                      Конюшко К.В.

                                                                                   Пилипчук Н.Г.

Ланченко Л.В.

Степашка О.І.

при секретарі судового засідання                       Міненко О.М.

за участю представників:

позивача:                                                                 Галака О.В., дов. від 05.12.2006р.

відповідача:                                                          Горінецький В.Й., дов. від 01.08.2006р.

                                                                                   № 8945/г/10

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                                  «Стен ЛТД»

наухвалу                                                                 Львівського апеляційного

                                                                                   господарського суду

від                                                                             15.02.2006р.

та постанову                                                           господарського суду Закарпатської області

від                                                                              26.09.2005р.

у справі                                                                     № 5-2-7/396

за позовом                                                               Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                                  «Стен ЛТД»

до                                                                                Хустської об’єднаної державної податкової           

                                                                                    інспекції

про                                                                              визнання недійсними податкових

                                                                                   повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стен ЛТД» (надалі – позивач, ТОВ «Стен ЛТД») звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Хустської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі відповідач, Хустська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.05.2004р. № 0000131502/0538/15/20469265/4390/10/5 та 0000162331/0537/23/20469265/4389/10/23.

Постановою Господарського суду Закарпатської області (судова колегія у складі: головуючий суддя: Йосипчук О.С., судді Русняк В.С., Швед С.Б.) від 26.09.2005р., залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя: Процик Т.С., судді: Галушко Н.А., Юрченко Я.О.) від 15.02.2006р. у справі № 5-2-7/396 у позові відмовлено.

Зазначені судові рішення мотивовано тим, що висновки актів перевірки, на підставі яких прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у відповідній частині.

ТОВ «Стен ЛТД», не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою від 24.02.2006р., в якій просить скасувати постанову господарського суду Закарпатської області від 26.09.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2006р. у справі № 5-2-7/396 та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Вказана касаційна скарга мотивована тим, що суди при винесені оскаржуваних рішень допустили порушення вимог матеріального та процесуального права, а саме нормативно-правових приписів Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та Кодексу адміністративного судочинства України.  

Крім того, скаржник посилається на неповне з’ясування фактичних обставин справи місцевим та апеляційним господарським судом, що унеможивило прийняття по справі законних та обгрунтованих судових рішень.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу ТОВ «Стен ЛТД» від 09.06.2006р. № 5656/10/10, в яких доводи, викладені у касаційні скарзі вважає необгрунтованими, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій вважає повністю законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України у судовому засіданні від 03.08.2006 р. судом було оголошено перерву до 06.12.2006р.

Представник позивача у судовому засіданні суду касаційної інстанції доводи касаційної скарги підтримав та просив судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та відправити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримав мотивацію, викладену у запереченнях та просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційої інстанцій встановлено наступне:

Хустською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2004р.:

- № 0000131502/0538/15/20469265/4390/10/5, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 615840,00грн., у тому числі 513200,00 грн – за основним платежем та 102 640,00 грн .- штрафних (фінансових санкцій);

- та № 000016233/0537/23/20469265/4389/10/23 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 615840,00 грн., у тому числі 513200,00 грн – за основним платежем та 102 640,00 грн - штрафних (фінансових санкцій).

Дані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку за наслідками якого Рішеннями про результати розгляду скарги Хустської ОДПІ від 28.07.2004р. № 7723/10/10 та ДПА у Закарпатській області від 08.10.2004р. № 14058/10/25-055, оспорені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ТОВ «Стен ЛТД» без задоволення.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків Акту від 19.05.2004р. № 588/20469265/49/23 «Про результати позапланової перевірки ТзОВ «Стен ЛТД», код 20469265» (із врахуванням висновків Акту від 29.04.2004р. «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодаства ТзОВ «Стен ЛТД»).

Даним актом, серед іншого, встановлені порушення вимог п.11 розд.11 Закону України від 24.12.2003р. № 349-IY«Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та перевіркою донараховано податку на прибуток за 1 кв. 2004р. у сумі 1026,4 тис. грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а саме.

В частині зменшення валових витрат у 2002р. на суму процентів, сплачених у зв’язку із виконанням умов договору за борговими зобов’язаннями у розмірі 2119200,00 грн., судова колегія дійшла наступних висновків.

У ході судового розгляду справи з’ясовано, що сума відсотків, сплачених позивачем нерезиденту «Свідвуд трейдинг АВ» (Швеція) у 2002р., становить 2 119 200,00 грн. та відображена у валових витрат 2002р. За 2002р. підприємством отримано збитки на суму 7 996700, грн.  

Господарським судом апеляційної інстанції в даному випадку було застосовано правовий механізм регулювання спірних правовідносин, передбачений п.п. 5.5.2 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого для платників податку, зазначених у підпункті 5.5.3 цього пункту, віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за борговими зобов’язаннями на користь осіб, визначених у підпункті 5.5.3 цього пункту у будь-якому податковому періоді дозволяється у сумі, що не первищує суми доходів такого платника податку протягом звітного періоду, отриманих у вигляді процентів, збільшеною на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми, отриманих процентів.

Відповідно до пп 5.5.3 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону, вимоги підпункту 5.5.2 поширюються на платників податку, 50 або більше відсотків статутного фонду яких перебуває у власності або управлінні (безпосередньо чи побічно) осіб, що є нерезидентами, а також юридичних осіб, звільнених від сплати податку на прибуток підприємств згідно із положеннями пункітів 7.11 – 7.13, 7.19 ст. 7 цього Закону, чи тих, що відповідно до законодаства сплачують податок за ставками іншими, ніж зазначені у пункті 7.2 ст.7 або ст. 10 цього Закону.

Отже, висновок господарського суду першої інстанції, підтриманий господарським судом апеляційної інстанції про неправомірність відображення такої суми відсотків у складі валових витрат відповідного звітного періоду, судовою колегією Вищого адміністративного суду України визнається нормативно обгрунтованим.

Крім того, відповідно до ст. 69 Кодексу адміністратвиного судочинства України (надалі КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що за наявними в матеріалах справи доказами позивачем не доведено правомірність коригування у податковій декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2003р. суми валових витрат, а саме їх зменшення на 2119200,00 грн. 

Виходячи з вищевикладеного, порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в цій частині судових рішень, колегією суддів Вищого адміністративного суду України - не встановлено.

По епізоду щодо зменшення позивачем валових витрат за 2003р. на суму курсових різниць за заборгованістю по кредитах в інозеній валюті на суму 362200,00 грн., судова колегія Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом пункту 8 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002р. № 349-ІУ, визначення курсових різниць із заборгованості, яка виникла до набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2003р.), будь-яка заборгованість платника податку або перед платником податку, основна сума якої (без процентів та комісійних винагород) виражена в іноземній валюті, відображається в податковому обліку дебітора або кредитора шляхом перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її виникнення (далі - балансова вартість заборгованості), і не підлягає перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду. У разі коли така заборгованість продається (погашається) протягом звітного періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Згідно з пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 вищеназваного Закону (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2003р.) з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатом такого перерахунку та балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку - кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника податку - дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено відображення в податковому обліку платника податку курсових різниць за будь-якою заборгованістю в іноземній валюті, але при умові, якщо така заборгованість перебуває на обліку платника податку, тобто, основна сума заборгованості відображається саме в податковому обліку, на що чітко вказує пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Податковий облік податку на прибуток - це облік валових доходів, валових витрат та їх коригування, а також визначення сум амортизаційних відрахувань з метою визначення об'єкту оподаткування (ст.ст.3,11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно з пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам.

Згідно з пп.7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту іншим особам-кредиторам, а також з наданням кредиту іншим особам-дебіторам.

Виходячи з вимог пп.7.9.1 та пп.7.9.2 п.7.9 ст.7 даного Закону, основна сума боргу за фінансовими кредитами в іноземній валюті не впливає на збільшення валових доходів при одержанні та на збільшення валових витрат при поверненні сум кредиту.

З цього слідує, що розраховані за такою заборгованістю в іноземній валюті курсові різниці не враховуються при визначенні об'єкту оподаткування.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, підтримує правову аргументацію судових рішень в цій частині, а тому підстав, для їх скасування - не вбачається.

В частині перевірки юридичної обгрунтованості висновків оспорюваних судових рішень щодо зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму балансових збитків, що існували станом на 1 січня 2002 року і не були погашені позивачем станом на 1 січня 2004 року, слід зазначити наступне.

Згідно з п. 11 "Перехідні положення" Р.ІІ Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо платник податку задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки) за наслідками податкового періоду, що передує податковому періоду, з якого починають застосовуватися норми цього Закону, таке від'ємне значення об'єкта оподаткування для цілей оподаткування обліковується окремо, не включається до складу валових витрат та враховується таким платником податку у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів протягом 12 календарних кварталів з моменту виникнення такого від'ємного значення. Якщо зазначений строк у 12 кварталів минув до набрання чинності цим Законом, то останнім кварталом такого строку вважається квартал, з якого починають застосовуватися норми цього Закону. Якщо зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається протягом такого строку, непогашена сума в подальшому для цілей оподаткування не враховується у зменшенні об'єкта оподаткування та не підлягає включенню до складу валових витрат такого платника податку.

Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникають у податкових періодах після набрання чинності цим Законом, враховуються у податковому обліку платника податку за правилами цього Закону.

Статтею 95 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлено, що в 2004 році при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки), яке обліковувалось у платника податку станом на 1 січня 2002 року і не було погашено на 1 січня 2004 року в порядку, визначеному пунктом 11 розділу II"Перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не враховуються у зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками податкових періодів (кварталів) 2004 року.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що сума від’ємного значення об’єкту оподаткування ТОВ «Стен ЛТД» (збитки за 2001р. складають 1711700,00грн.), яка обліковувалась станом на 1 січня 2002р. не підлягає врахуванню у зменшення об’єкту оподаткування з податку на прибуток у подальшому, тобто балансові збитки, які переносяться на наступні податкові періоди, відповідачем були вираховані правильно і дорівнюють – 0, визнаються судовою колегією правомірними.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що у ході судового розгляду справи місцевим та апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не доведено обгрунтованість твердження щодо розміру суми збитків, яка існувала станом на 1 січня 2002р. і не була погашена станом на 1 січня 2004р. - складає 108, 600 грн., а не 8239300,00 грн. як вказано власне позивачем у декларації про прибуток підприємства за 1 квартал 2004р., судова колегія вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині оскаржуваних судових рішень нормативно обгрунтованими.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при вирішенні справи № 5-2-7/396 господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга ТОВ «Стен ЛТД» від 24.02.2006р. підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Закарпатської області від 26.09.2005р. та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2006р. у справі № 5-2-7/396 – без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                      УХВАЛИВ:    

1. Касаційну скаргу ТОВ «СтенЛТД» від 24.02.2006р на постанову господарського суду Закарпатської області від 26.09.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2006р. у справі № 5-2-7/396 - залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Закарпатської області від 26.09.2005р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2006р. у справі № 5-2-7/396 залишити - без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                  Нечитайло О.М.

Судді                                                                                                           Конюшко К.В.

                                                                                                                     Ланченко Л.В.

                                                                                                                     Пилипчук Н.Г.

                                                                                                                     Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Суддя                                                                                                           Нечитайло О.М.