Рішення № 39952225, 24.07.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2014 р. Справа № 911/2820/14

Суддя Грєхов А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області, ідентифікаційний код: 08596914, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 8,

до відповідача: Комунального закладу "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області, ідентифікаційний код: 26191575, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 38,

про стягнення 5 370,48 грн. заборгованості та 265,21 грн. інфляційних втрат,

За участю представників:

від позивача: юрисконсульт ВОАЮЗЗГ УДСО Красновид Н.Л., яка діє на підставі довіреності № 13/1-1-7 від 08.01.2014 року;

від відповідача: Лісовенко В.Ю., яка діє на підставі довіреності № 280 від 29.02.2014 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2820/14 за позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області до Комунального закладу "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області про стягнення 5 370,48 грн. заборгованості та 265,21 грн. інфляційних втрат, порушена ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2014 р., якою сторін зобов'язано надати додаткові докази у справі, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 17.07.2014 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №63 від 07.04.2014 року на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішній справ України, укладеного між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області, яке виступає «охороною» за договором та Комунальним закладом "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області, який виступає «замовником» за договором (надалі за текстом «Договір»). Зокрема, позивач вказує на те, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, оплату за послуги за Договором за січень-червень 2014 року не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 5 635,69 грн., яка складається з основного боргу у сумі 5 370,48 грн. та 265,21 грн. інфляційних втрат.

17.07.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист №13/1-1-1116 від 16.07.2014 року з долученими документами на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області у справі від 11.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2014 року розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 24.07.2014 року.

24.07.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 1079 від 23.07.2014 року про об'єднання сім справ в одне провадження та залучення до участі у справі представників Фінансового управління Ірпінської міської ради Київської області у якості третьої особи.

В судове засідання з'явились уповноважені представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення у справі. Позивач позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити. Відповідач підтримав раніш подане ним клопотання про об'єднання сім справ, де він виступає відповідачем, а Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області - позивачем, в одне провадження та залучення до участі у справі представників Фінансового управління Ірпінської міської ради Київської області у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Дослідивши подані сторонами суду документи судом встановлено, що відповідачем серед долучених до матеріалів справи документів, відзив на позовну заяву не надано.

Як встановлено судом, від відповідача надійшло клопотання № 1079 від 23.07.2014 року, в якому відповідач просить суд об'єднати сім справ: №911/2822/14 від 11.07.2014 р., № 911/2820/14 від 11.07.2014 р., № 911/2818/14 від 09.07.2014 р., № 911/2815/14 від 09.07.2014 р., № 911/2816/14 від 09.07.2014 року, № 911/2817/14 від. 11.07.2014 р, № 911/2819/14 від 11.07.2014 року в одне провадження та залучити до участі у справі представників Фінансового управління Ірпінської міської ради Київської області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Вказані клопотання вмотивовані відповідачем тим, що сторонами всіх перелічених справ є ті самі особи, а справи - з одного і того ж предмету спору, та з позиції відповідача, вони є однорідними; КЗ «ІЦМЛ» є головним розпорядником бюджетних коштів в особі головного лікаря, який згідно ст. 22 Бюджетного кодексу України отримує повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень, а також посиланням на ст. 49 Бюджетного кодексу України, згідно якої розпорядник бюджетних коштів надає доручення на здійснення платежу, вказуючи на те, що відповідачем на адресу Фінансового управління Ірпінської міської ради Київської області було направлено прохання про оплату зобов'язань по договорах про централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України та згідно відповіді, провести фінансування на даний момент неможливо.

Розглядаючи вказані клопотання судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом «ГПК України»), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Детально дослідивши клопотання відповідача в частині об'єднанні справ в одне провадження судом встановлено, що на підтвердження заявленої вимоги позивачем долучено копії ухвал про порушення провадження у справах, які просить відповідач об'єднати у одне провадження. Судом встановлено, що правового обґрунтування щодо можливості об'єднання справ, що перебувають у провадженні різних суддів в господарському суді, відповідачем у клопотанні № 1079 від 23.07.2014 року не наведено. Жодних доказів, які б доводили безпосередньо однорідність вимог позивача до відповідача (договорів, на підставі яких виникли вимоги), підстави виникнення спорів, заявлених позовних вимог, суду не надано та не доведено відповідачем останнього за допомогою належних та допустимих доказів. Подані копії ухвал про порушення проваджень у справах містять лише відомості про сторін спору, про суть спору - стягнення коштів. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимоги про об'єднання справ в одне провадження, в зв'язку з чим вимога відхиляється судом.

Розглядаючи вимогу відповідача про залучення у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Судом встановлено, що клопотання відповідача про залучення Фінансового управління Ірпінської міської ради Київської області у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача не містить правового обґрунтування безпосередньо того, яким чином рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки Фінансового управління Ірпінської міської ради Київської області; клопотання відповідача не містить підстав на яких Фінансове управління Ірпінської міської ради Київської області належить залучити до участі у справі, виходячи з чого суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання та останнє підлягає відхиленню судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані в судовому засіданні представниками позивача та відповідача пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально дослідивши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі за текстом «ГК України»), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі за текстом «ЦК України»), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що 27.01.2014 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області, яке виступило «охороною» та Комунальним закладом "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області, яке виступило «замовником», підписано договір №257 (63) на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішній справ України (надалі за текстом «Договір»). Згідно поданих позивачем письмових пояснень та доказів, в журналі обліку господарських договорів ІІ Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області за 2013 - 2014 р.р. (інв № 698), розпочатого 18.12.2013 року, зазначений Договір було зареєстровано 27.01.2014 року за № 257, проте Договір було реєстровано в органах Державного казначейства 07.04.2014 року («Договір»).

Відповідно до умов Договору, «замовник» доручає, а «охорона» зобов'язується здійснювати охорону майна «замовника» на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті. За цим Договором Охорона не приймає майно Замовника на зберігання і не вступає у володіння ним (п. 2.1. Договору).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.2. Договору, охорона майна, що знаходиться на об'єкті, здійснюється охороною у дні і години, вказані у Дислокації, за адресою: м. Буча, вул. Польова, 19.

Відповідно до п.п. 2.4. Договору, періодом охорони майна на об'єкті вважається час з моменту прийняття охороною сигналізації, якою обладнаний об'єкт, під спостереження ПЦС до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з правил користування сигналізацією. Згідно п. 1 Договору, охороною майна є комплекс організаційно-технічних заходів по забезпеченню збереження майна, що знаходиться на об'єкті, від протиправних посягань на нього третіх осіб у визначений Договором період часу шляхом здійснення ПЦС спостереження за станом сигналізації об'єкту та оперативного реагування НМО на сигнали тривоги у випадках переходу її у режим тривоги.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору передбачено, що ціна охоронних послуг за цим Договором є договірною і визначається Сторонами у Розрахунку та Протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№1, 2 до Договору), які є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума Договору на 2014 рік складає 10 708,28 грн. з ПДВ. Вартість наданих послуг по охороні Договором на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі Дислокації та розрахунку (додатки №№ 1, 2 до Договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги охорони здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок охорони. Оплата послуг охорони проводиться до 5 числа кожного місяця за цей місяць у встановленому порядку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок охорони.

Відповідно до п.п. 4.2.1. Договору, охорона має право вимагати від замовника належного виконання його працівниками обов'язків за цим Договором.

Пунктом 5.1.10 Договору встановлено, що за цим Договором замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату по цьому Договору та відшкодувати витрати охорони по ремонту сигналізації.

Також судом встановлено, що 08.04.2014 року між сторонами Договору було укладено додаткову угоду до Договору № 1, що є невід'ємною частиною Договору, відповідно до п. 1 якої, сторони дійшли згоди про викладення п. 13.1. Договору в наступній редакції: «сторони домовились, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Цей договір діє з 01.01.2014 року по 31.12.2014 р.».

Як встановлено судом, сторонами Договору було укладено Додаток № 2 до Договору - протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони, яким узгодили, що сторонами досягнута домовленість про договірну ціну за здійснення заходів охорони по Договору, яка становить: 1,52 грн. у тому числі ПДВ 20% за 1 годину охорони об'єкта; 300,00 грн. у тому числі ПДВ 20% в рік за технічне обслуговування однієї умовної установки сигналізації об'єкта.

Сторонами Договору був укладений Додаток 1 до Договору - «Дислокація», яким визначено розрахунок вартості послуг за Договором, а також укладено Додаток до Розрахунку до Договору, відповідно до якого вартість послуг за Договором, включаючи вартість спостереження ПЦС та утримання ГЗ, вартість обслуговування засобів ОПС, вартість за використання каналу GSM становить: за січень 2014 року - 912,56 грн.; за лютий 2014 року - 816,04 грн.; за березень 2014 року - 925,48 грн.; за квітень 2014 року - 876,08 грн.; за травень 2014 року - 938,40 грн.; за червень 2014 року - 901,92 грн.

На підтвердження фактичного надання послуг охороною замовнику за період з січня 2014 року по червень 2014 року позивачем долучено до матеріалів справи копії актів прийому-здачі виконаних робіт / послуг № ІРП-003134 за квітень місяць 2014 р. на суму 3 530,16 грн., який згідно пояснень позивача №13/1-1-1095 від 15.07.2014 р., охоплює надані послуги за січень-квітень 2014 року; акта прийому-здачі виконаних робіт / послуг № ІРП-003398 за травень 2014 р. на суму 938,40 грн.; акта прийому-здачі виконаних робіт / послуг № ІРП-004161 за червень 2014 р. на суму 901,92 грн. Судом встановлено, що всі акти прийому-здачі наданих послуг підписані представниками обох сторін Договору, підписи яких скріплено печатками позивача та відповідача.

Таким чином, всього позивачем протягом з січня - червня 2014 р. надано відповідачу послуги з охорони за Договором на загальну суму 5 370,48 грн. Перевіривши розрахунки здійснені у актах приймання-передачі наданих послуг судом встановлено, що розрахунок вартості наданих послуг за Договором за заявлений позивачем період відповідає вартості послуг, узгодженої сторонами у Додатку до Договору, а розрахунок наданий позивачем, є вірний.

Відповідач вартість наданих позивачем послуг з охорони за Договором не сплатив.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло; жодних доказів сплати відповідачем зобов'язань перед позивачем за Договором, на які посилається позивач у позовній заяві суду не надано, факту погашення заборгованості відповідачем за Договором, не доведено. Від відповідача заперечень щодо факту надання послуг \чи розміру заявлених вимог за Договором до суду не надійшло.

В свою чергу дослідивши подані відповідачем докази суд приходить до висновку, що надані відповідачем докази свідчать про відсутність з боку відповідача заперечень факту отримання послуг та їх вартості, зокрема про останнє свідчить лист № 935 від 26.06.2014 року відповідача адресований В.о. міського голови Ірпінської міської ради Київської області; листом № 01-23/1895 від 04.07.2014 року В.о. міського голови Ірпінської міської ради Київської області.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за заявлений період є обґрунтованими та їх розрахунок вірним.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку, що дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача по стягненню з відповідача основного боргу за Договором за період січень - червень 2014 року у сумі 5370,48 грн. підлягає задоволенню.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем відповідачу нараховано індекс інфляції за період лютий - травень 2014 року у сумі 265,21 грн.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою перевірки правильності визначення позивачем сум інфляційних втрат судом здійснено власний розрахунок сум інфляційних втрат за заявлений період, за результатами якого судом встановлено, що вимоги позивача по стягненню заборгованості у вигляді інфляційних втрат за заявлений період у сумі 265,21 грн. нараховані вірно та вимоги позивача по інфляційним втратам підлягають задоволенню у повному обсязі. Станом на дату розгляду справи відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу заборгованості у вигляді інфляційних втрат.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішній справ України у вигляді основного боргу у сумі 5370,48 грн. та 265,21 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Поряд з цим, позивач у позовній заяві просить суд понесені позивачем судові витрати покласти на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за розгляд заяви у сумі 1827,00 грн., що підтверджено оригіналом платіжного доручення № 2065 від 04.07.2014 року.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні клопотання комунального закладу "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області № 1079 від 23.07.2014 року (вх. № 14759/14 від 24.07.2014 року) про об'єднання справ в одне провадження та залучення Фінансового управління Ірпінької міської ради Київської області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, відмовити.

2. Позов Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області до комунального закладу "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області про стягнення заборгованості та індексу інфляції (№13/1-1-1033 від 02.07.2014 року), - задовольнити.

3. Стягнути з комунального закладу "Ірпінська центральна міська лікарня" Ірпінської міської ради Київської області, ідентифікаційний код: 26191575, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 38, на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області, ідентифікаційний код: 08596914, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 8, 5 635,69 грн. (п'ять тисяч шістсот тридцять п'ять грн. 69 коп.), які складаються з: 5370,48 грн. (п'ять тисяч триста сімдесят грн. 48 коп.) основного боргу, інфляційних втрат у сумі 265,21 грн. (двісті шістдесят п'ять грн. 21 коп.), та 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.С. Грєхов

Дата підписання повного тексту рішення - 24 липня 2014 р.