Ухвала суду № 39952161, 23.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 876/5227/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області та апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

У січні 2013 року позивач Спільне українсько-німецьке ТзОВ з іноземною інвестицією «Кершер» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області, в якій просив визнати протиправною і скасувати постанову відповідача № 339 від 17.12.2012 р. «Про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою застосовано до позивача штраф у розмірі 152941,29 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову відповідача від 17.12.2012 р. № 339 в частині застосування до позивача штрафу в розмірі 43271,42 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції від 12.02.2013 року винесена при неповному дослідженні доказів та встановленні судом обставин у справі, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не взято до уваги положення п. 8, п. 32 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затв. постановою КМУ від 20.12.1997 р. № 1441, ст.ст. 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови КМУ від 17.08.2002 р. № 1177 «Про затвердження Положення про порядок накладання та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів». Зокрема, не взято до уваги судом першої інстанції, що на АЗС на момент перевірки в супровідних документах (товарно-транспортних накладних) не зазначались реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про відповідність або декларації про відповідність. Таким чином, не погоджується апелянт з постановою суду про скасування постанови № 339 від 17.12.2012 р. в частині застосування до позивача штрафу в сумі 43271,41 грн..

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржену постанову суду від 12.02.2013 року в частині задоволення позовних вимог.

Також з постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 р. не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції від 12.02.2013 року винесена при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 109669,87 грн. не врахував, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.01.2013 р. по справі № 161/68/13-а було скасовано постанову відповідача, якою на підставі акта перевірки № 000597 від 28.11.2012 р. на начальника АЗК СП ТОВ «Кершер» було накладено адміністративне стягнення. Вважає апелянт, що цим рішенням суду встановлено відсутність порушень АЗК СП ТОВ «Кершер» законодавства з питань захисту прав споживачів. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що інформація для споживачів розміщена на АЗК в доступних місцях. Крім цього, зазначає апелянт, що відповідач не обґрунтував розмір штрафних санкцій, застосованих до позивача.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржену постанову суду від 12.02.2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити.

Відповідач Інспекція з питань захисту прав споживачів у Волинській області подав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якій просить таку залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційних скарг, вважає, що обидві апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 06.12.2012 року відповідач Інспекція з питань захисту прав споживачів у Волинській області провів перевірку АЗС № 16004 Волинської обласної філії СП ТОВ «Кершер», що знаходиться за адресою Луцький район, с. Піддубці, вул. Київська, 114а, з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів. За результатами перевірки складено Акт № 000597 від 06.12.2012 року. У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги пункти 8, 32 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затв. постановою КМУ від 20.12.1997 р. № 1441 та ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме : на інформаційному табло при в'їзді на АЗС відсутня необхідна та своєчасна інформація для споживачів про вид та марку дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки; а також у супровідних документах не зазначається реєстраційний номер сертифіката відповідності чи свідоцтва про відповідність (а.с. 14-24).

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 06.12.2012 року відповідачем винесено відносно позивача постанову № 339 від 17.12.2012 р. про накладання стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої до позивача застосовано штраф у розмірі 30 % або 152941,29 грн. (а.с. 26, 52, 54).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підтвердження порушення позивачем п.8 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затв. постановою КМУ від 20.12.1997 р. № 1441 та ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо ненадання необхідної та своєчасної інформації для споживачів про вид та марку дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Така інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затв. постановою КМУ від 20.12.1997 р. № 1441, визначено порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), а також регламентують вимоги у дотриманні прав споживачів щодо належної якості цих нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування.

Відповідно до п. 8 цих Правил відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів (у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки), що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС.

Судом першої інстанції вірно встановлено та враховано, що із матеріалів справи, а саме товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) та сертифікатів відповідності (а.с. 28-35) видно, що в роздрібний продаж на АЗС № 16004 Волинської обласної філії СП ТОВ «Кершер» надходило, зокрема, дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки Р (С) виду І (вміст масової частки сірки не більше ніж 10,0 мг/кг). З наявних в матеріалах справи фотографій в'їзду на АЗС та паливороздавальних колонок, видно, що позивачем встановлено інформаційні стенди із зазначенням на них марки та виду нафтопродуктів, що перебувають в реалізації, однак дані стенди не містять інформації про вміст масової частки сірки дизпалива (а.с. 36-39).

З врахуванням зазначеного вище, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності доказів про ненадання позивачем необхідної та своєчасної інформації для споживачів про вид та марку дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки.

Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом першої інстанції вірно враховано, що згідно додатка 7 до Акта перевірки від 06.12.2012 р. АЗС СП ТОВ «Кершер» одержано для реалізації 35875 літрів дизпалива по ціні 10,19 грн. за 1 літр., а загальна вартість даної продукції складає 365566,25 грн., з яких 30% становить 109669,87 грн..

Таким чином, оскарженою постановою відповідача до позивача правомірно застосовано штраф в розмірі 109669,87 грн. за відсутність необхідної та своєчасної інформації про марку та вид дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження апелянта СП ТзОВ «Кершер» про те, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.01.2013 р. по справі № 161/68/13-а встановлено відсутність порушень позивачем законодавства з питань захисту прав споживачів, оскільки предметом доказування по вказаній справі № 161/68/13-а було наявності чи відсутності вчинення фізичною особою ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155 КУпАП (а.с. 74-76).

Відносно встановленого відповідачем порушення позивачем п. 32 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затв. постановою КМУ від 20.12.1997 р. № 1441, то суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції щодо їх безпідставності.

Так, відповідно до п.32 зазначених Правил, у разі продажу нафтопродуктів, що підлягають обов'язковій сертифікації, оператори (продавці) на вимогу споживача подають супровідні документи із зазначенням реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про відповідність та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності виду продукції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», технічний регламент - це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

З врахуванням зазначеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки чинне законодавство України не містить затвердженого технічного регламенту таких видів продукції як бензини чи дизпаливо, а тому вимоги п.32 Правил до даних правовідносин застосуванню не підлягають.

Відповідно до п.9 вказаних Правил, суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно подати споживачеві необхідну, доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також копії паспортів якості, в яких зазначені нормативні документи, вимогам яких відповідають нафтопродукти, та копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності (якщо нафтопродукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту перевірки видно, що на АЗС на момент перевірки були наявні сертифікати відповідності на нафтопродукти, зокрема, бензин А-92 та їх супровідна документація, що свідчить про дотримання позивачем вимог Правил щодо надання необхідної інформації споживачеві про належну якість продукції.

Згідно з додатком 7 до Акта перевірки, на АЗС в роздрібну реалізацію надійшло 13245 літрів бензину А-92 по ціні 10,89 грн. за 1 літр. Загальна вартість даної продукції становить 144238,05 грн., з яких 30% становить 43271,42 грн..

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування постанови відповідача від 17.12.2012 року № 339 в частині застосування до позивача штрафу в сумі 43271,42 грн..

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду від 12.02.2013 р. винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області та апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 25.07.2014 року.