Рішення № 39951198, 14.07.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2014 р.Справа № 921/423/14-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави, бул. Т.Шевченка, 7, м. Тернопіль в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про cтягнення 15 969,40 грн. збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування.

За участю представників сторін:

прокурор: Процик Е.Р., посвідчення № 018180 від 09.07.13 р. .;

позивач: Мазур Т.В., довіреність № 1-1/474 від 04.02.2012 р.;

відповідача: ОСОБА_5, договір б/н від 11.06.2014 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Тернопільський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про cтягнення 15 969,40 грн. збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, а саме за період з 31.03.2011 р. по 17.12.2013 р. без наявності спеціального дозволу фізичною особою - підприємцем самовільно використано із поверхневих джерел 47 655,68 м.куб. води, у зв'язку з чим державі завдано збитків в сумі, що заявлена до стягнення.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 26.05.2014 р., який відкладався до 16.06.2014 р. та 01.07.2014 р. В судовому засіданні 01.07.2014 р. оголошено перерву до 14.07.2014 р. для надання відповідачеві можливості ознайомитися з запереченнями проти відзиву, поданими позивачем та надати письмові пояснення.

Прокурор та представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Просять суд позов задоволити.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, зазначив, що водний об'єкт (ставок в басейні р. Брушниця на території Дарахівської сільської ради площею 5,88 га) не використовувався відповідачем ні для ведення водного господарства, ні для інших видів спецводокористування, визначених ст. 48 Водного кодексу України, оскільки останнім не було укладено договору оренди землі водного фонду, на якому розміщено вищезазначений ставок, а тому відповідач не набув статусу водокористувача та відповідно не міг проводити спеціальне водокористування. Крім того, вказує, що водний об'єкт по своєму типу є русловим, а тому його природне наповнення відбувалося поза волею відповідача та без використання ним гідроспоруд. Також, представник відповідача зауважив, що позивачем не дотримано досудового порядку врегулювання даного спору.

01.07.2014 р. на адресу суду надійшли заперечення проти відзиву № 1-1/3042 від 27.06.2014 р., які підтримані представником позивача в судовому засіданні 14.07.2014 р. Так, представник позивача зазначає, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 повинен був отримати дозвіл на спеціальне водокористування у дозвільному органі, проте на момент перевірки даний дозвіл не був отриманий, а відтак, підприємець здійснював самовільне водокористування із ставка на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району. В свою чергу, самовільне водокористування здійснювалося для утримання належного рівня води, яка забиралася із поверхневих природних водотоків на поповнення втрат на фільтрацію та випаровування, а дані показники є одними із складових при розрахунку водоспоживання для видачі дозволу на спеціальне водокористування. Крім того, представник позивача зауважив, що дозвіл на спецводокористування відповідачем мав виготовлятися одночасно з укладенням договору оренди водного об'єкта, а не після укладання договору оренди землі, проте жодних доказів звернення в дозвільний орган відповідачем не представлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. №1264-ХІІ, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.05.2014 р. ОСОБА_3 з 03.03.2005 р. зареєстрований реєстраційною службою Теребовлянського районного управління юстиції Тернопільської області як фізична особа - підприємець, видом діяльності якого є, зокрема, прісноводне рибництво (аквакультура).

Згідно ст. 20 Закону №1264-ХІІ державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011).

В свою чергу, державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області згідно направлення №1699 від 16.12.2013 р. було проведену планову перевірку 17.12.2013 р. на території Дарахівської сільської ради Теребовлянського району на предмет дотримання ФОП ОСОБА_3 вимог природоохоронного законодавства при користуванні орендованим ставком.

В ході перевірки встановлено, що 31.03.2011 р. між Теребовлянською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди водного об'єкта, за яким в оренду передано водний об'єкт загальною площею 5,88 га строком на 20 років.

За результатами перевірки 17.12.2013 р. складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, використання та відтворення риби та інших водних живих ресурсів та Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, згідно якого встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 починаючи з 31.03.2011 р. по 17.12.2013 р. здійснив самовільне водокористування без спеціального дозволу.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, акт перевірки - це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Окрім цього, доказів оскарження дій по складанню зазначеного акта у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані. Таким чином, акт перевірки є належним доказом у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 148 ГК України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Частина 1 ст. 149 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ст. 40 Закону №1264-ХІІ, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Відповідно до норм Закону №1264-ХІІ та Водного кодексу України усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Частина 1 ст. 48 Водного кодексу України закріплює поняття спеціального водокористування, що є забором води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використанням води та скиданням забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч. 2 ст. 48 Водного кодексу України).

Спеціальне водокористування є платним. Забір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Як передбачено п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, користувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. У випадку використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища (ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних (п. 3 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 321 ).

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_3, в порушення п. 9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України, здійснював спеціальне водокористування без відповідного дозволу та ним самовільно використовувалась вода для поповнення ставка втратами на випаровування та фільтрацію, оскільки підприємцем самостійно не проводився спуск та набір води в орендований ставок.

Так, згідно технічного паспорту загальна площа плесу ставка становить 5,8769 га, а об'єм - 75 812 м.куб.

Отже, на підставі вищезазначених даних екологічною інспекцією розраховано, що відповідачем у період з 31.03.2011 р. по 17.11.2013 р. самовільно використано 47 655,68 м.куб. поверхневих вод.

Втім, згідно відзиву на позов та усних пояснень в судових засіданнях представника відповідача стверджує, що відповідачем не використовувався переданий йому в оренду водний об'єкт ні для ведення рибного господарства, ні для інших видів спецводокористування, визначених ст. 48 Водного кодексу України, а його природне наповнення здійснювалося поза волею фізичної особи - підприємця та без використання останнім гідроспоруд, оскільки орендований водний об'єкт, що розміщений в басейні річки Брушниця (права притока річки Серет), є по своєму типу русловим.

Суд критично оцінює такі твердження відповідача оскільки, оренда водного об'єкта не означає автоматичного виникнення права спеціального водокористування (забору води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів - ст.48 ВКУ), а таке право отримується в загальному порядку, проте відповідачем не надано жодних доказів звернення в дозвільний орган та не вчинено ним жодних дій щодо отримання дозволу на спецводокористування. Також, доводи відповідача про невикористання ним гідроспоруд, спростовуються тим, що 31.03.2011 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Теребовлянською районною державною адміністрацією укладено договір оренди водного об'єкта, за яким в оренду передано спірний ставок загальною площею 5,88 га, а відповідно до ст. 1 Водного кодексу України ставок - це штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів. Штучна водойма, в свою чергу, утворюється шляхом перекриття русла річки греблею, що по своїй природі і є гідроспорудою.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).

Пунктом "з" ч. 2 ст. 68 Закону №1264-ХІІ передбачено, що особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст. 68 Закону №1264-ХІІ та ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України - підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

По факту зафіксованого порушення природоохоронного законодавства посадовою особою контролюючого органу було складено протокол від 17.12.2013 р. №001610 про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 30, згідно якої на фізичну особу - підприємця ОСОБА_3, за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.3 ст. 110 Водного кодексу України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн. при добровільній сплаті у встановлений строк, а при примусовому виконанні постанови органами ДВС розмір штрафу подвоюється та складає 170 грн.

Так, органами ДВС в примусовому порядку стягнуто з відповідача штраф в сумі 170 грн., що сплачений останнім згідно квитанції №55577 від 16.01.2014 р.

На підставі вищезазначеного акту перевірки та зафіксованих порушень державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Тернопільській області винесено припис №2-1/6499 від 23.12.2013 р., яким, зокрема зобов'язано ФОП ОСОБА_3 отримати дозвіл на спеціальне водокористування в термін до 17.06.2014 р.

Стаття 68 Закону №1264-ХІІ передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Так, позивачем, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" (затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 р. за N 389 із змінами і доповненнями), здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів та встановлено, що державі заподіяні збитки внаслідок самовільного водокористування на загальну суму 15 969,40 грн.

З метою досудового врегулювання спору Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області направлено відповідачу претензію №1-1/1854 від 24.04.2014 р. для добровільного відшкодування ФОП ОСОБА_3 15 969,40 грн. збитків, завданих державі в результаті порушення вимог водного законодавства.

Щодо твердження представника відповідача про те, що позивачем порушено строки досудового врегулювання спору, а саме, позов подано до суду до закінчення строку, встановленого законодавством для розгляду претензії, суд зауважує наступне.

Так, претензія №1-1/1854 Державної екологічної інспекції у Тернопільській області з вимогою добровільного відшкодування ФОП ОСОБА_3 15 969,40 грн. збитків датовано 24.04.2014 р., а позов - 12.05.2014 р.

Відповідно до ч.1 ст. 7 ГПК України, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

Проте, станом на час прийняття рішення у справі (14.07.2014 р.) вимоги позивача щодо добровільного погашення збитків відповідачем не виконані, претензія залишена без відповіді, а тому твердження відповідача про відсутність у позивача порушеного права за захистом якого він звернувся до суду є хибним.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що доказів погашення заподіяних державі збитків суду не надано, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15 969,40 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 15 969 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 40 коп. збитків, заподіяних державі самовільним водокористуванням в наступних частинах:

??30%, що становить 4 790 (чотири тисячі сімсот дев'яносто) грн. 82 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України;

??50%, що становить 7 984 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 70 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Дарахівської сільської ради;

??20%, що становить 3 193 (три тисячі сто дев'яносто три) грн. 88 коп. в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради на р/р 33114331700482, код бюджету 24062100, МФО 838012, ідентифікаційний код одержувача 37625079 в ГУДКСУ у Тернопільській області.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

4. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 21.07.2014. через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька