Постанова № 39951192, 29.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2014 року Справа № 904/6018/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 року у справі № 904/6018/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

про стягнення 29 880 грн.

та

за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ

про зобов'язання вчинити певні дії

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 року (суддя Петренко Н.Е.) первісний позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 29880 грн. понесених збитків та 1720 грн. 50 коп. судового збору. У задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"повернути за актом приймання-передачі нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" вважає її необґрунтованою та просить рішення господарського суду залишити без змін.

17.06.2014 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивоване наступним.

У квітні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення суду №13/5005/5926/2012 за нововиявленими обставинами, а саме:

На примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №13/5005/5926/2012, Жовтневим відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції було відкрите виконавче провадження. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 прийняти приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, за актом приймання-передачі від публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

30.03.2014 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 фактично було виконано рішення суду та прийнято від публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, але під час огляду даного приміщення та складання акту приймання-передачі судовим експертом, залученим державним виконавцем для проведення виконавчих дій, було встановлено, що у приміщенні проведено реконструкцію, в результаті чого загальна площа приміщення зменшилася на 10,76 кв.м.

Постановою головного державного виконавця Жовтневого ВДВС Криворізького МУЮ закінчено виконавче провадження із примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі №13/5005/5926/2012 та встановлено, що «рішення суду виконано, ПАТ "Укрсоцбанк" передано, а ФОП ОСОБА_1 прийнято приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, в якому, на момент передачі, ПАТ "Укрсоцбанк" проведено будівельно-ремонтні роботи, в результаті чого загальна площа приміщення зменшилась на 10,76 м. кв.».

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено зменшення площі спірного приміщення, є істотною для справи обставиною, що не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не мала доступу до спірного приміщення до моменту складання акта приймання-передачі від 30.03.2014 року, а тому не мала можливості встановити обставини зменшення загальної площі приміщення до моменту повного виконання рішення суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року по справі №13/5005/5926/2012 було відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, рішення суду від 27.09.2012 року по зазначеній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 12.06.2014 року звернулася до суду апеляційної інстанції із скаргою на ухвалу суду, а тому така ухвала суду є такою, що не набрала законної сили.

Як вказує представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у разі скасування ухвали суду від 05.06.2014 року по справі №13/5005/5926/2012 та ухвалення нового рішення обставини, викладені у такому рішенні, не будуть вважатися доведеними згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а у задоволенні первісного позову має бути відмовлено з огляду на нововиявлені обставини.

Вищезазначене клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки 02.07.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом винесено постанову, якою ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 року у справі № 13/5005/5926/2012 залишено без змін (т.1, а.с. 245-247).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню приймаючи до уваги наступне.

05.09.2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (орендар) був укладений договір оренди № 1, за п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, надалі за текстом - "Об'єкт оренди".

Згідно п. 1.2. договору об'єкт оренди знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно п. 1.3. договору загальна площа об'єкта оренди 257,7 кв.м.

Як зазначено в п. 1.6. договору, об'єкт оренди належить орендодавцю на правах власності відповідно договору купівлі - продажу від 01.10.2003 року ВАО № 266425, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 1973.

Об'єкт оренди передається орендарю для наступних цілей: відкриття відділення банку (п. 1.7. договору).

У п. 2.1. договору вказано, що передача об'єкта оренди у володіння орендаря здійснюється впродовж 5 (п'яти) робочих днів з дня укладення цього договору та оформлюється актом приймання - передачі об'єкту оренди, який з моменту підписання уповноваженими особами та скріплення відбитками печаток сторін є невід'ємною частиною цього договору. В акті приймання - передачі об'єкту оренди вказується технічний стан приміщення, характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендарю.

Згідно п. 2.2. договору повернення об'єкту оренди орендодавцю здійснюється протягом 2 (двох) робочих днів з дня припинення дії цього договору (або в інших випадках, передбачених цим договором) та оформлюється актом здачі - приймання об'єкту оренди, який з моменту підписання уповноваженими особами та скріплення відбитками печаток сторін є невід'ємною частиною цього договору. В акті здачі - приймання об'єкту оренди зазначається технічний стан приміщення, характеристика об'єкта оренди на момент повернення майна орендодавцю.

Орендар має право пристосовувати орендоване приміщення для потреб власної господарської діяльності (п. 4.1.2. договору) та вносити архітектурні та конструктивні зміни, здійснювати поліпшення об'єкта оренди як зовнішні, так і всередині після узгодження сторонами проектно-кошторисної документації (п. 4.1.3. договору).

Договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендаря у випадках, зумовлених економічною неефективністю використання приміщення. Вартість проведеного за рахунок орендаря ремонту при цьому не відшкодовується (п. 6.1.4. договору).

Про розірвання договору інша сторона письмово попереджається за 2 (два) місяці (п.6.1.5. договору).

У п. 6.1.6. договору зазначено, що при припиненні договору орендар зобов'язується протягом одного місяця передати орендодавцю орендоване майно в належному стані. Про передачу приміщення складається акт. Орендар, який затримав повернення майна орендодавцю, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

У відповідності з п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

За порушення або невиконання умов цього договору винна сторона відшкодовує іншій стороні всі завдані таким порушенням або невиконанням збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 7.6. договору).

Як зазначено в п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами та діє впродовж 5 (п'яти) років. Договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації та набуває чинності з дня його державної реєстрації.

Якщо жодна із сторін не надішле письмову заяву іншій стороні щодо припинення його дії не пізніше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору, його дія продовжується на строк, вказаний в п. 8.1. договору, на умовах, викладених в цьому договорі.

Пунктом 9.2. договору встановлено, що орендодавець не відповідає за зобов'язаннями орендаря. Орендар не відповідає за зобов'язаннями орендодавця, якщо інше не передбачено цим договором.

Як зазначено в п. 9.3. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Спори і суперечки, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку відповідно до встановлених законодавством правил підсудності та підвідомчості (п. 9.4. договору).

За п. 10.1. договору правовідносини сторін, що виникають за цим договором, не регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно п. 10.4. договору всі спори з приводу виконання або припинення цього договору, не врегульовані переговорами сторін, вирішуються судом згідно чинного законодавства України.

01.04.2009 року та 04.08.2009 року між сторонами були укладені додаткові угоди до договору щодо розміру орендної плати за об'єкт оренди.

На виконання умов зазначеного договору фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було передано публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" об'єкт оренди, а публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", в свою чергу, прийняло об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі від 05.09.2008 року.

На підставі пунктів 6.1.4. та 6.1.5. договору публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було направлено лист від 10.01.2011 року № 04.3-16/67-50 з попередженням про розірвання договору з 20.03.2011 року.

Як вказує публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", 20.03.2011 року договір було припинено його розірванням у відповідності до положень п.п. 6.1.4., 6.1.5. договору, однак фізична особа-підприємець ОСОБА_1, використовуючи необґрунтовані доводи, відмовляється прийняти приміщення у відповідності до договору та чинного законодавства. Зазначені факти припинення договору, відмови фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від прийняття приміщення встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2012 року по справі № 13/5005/5926/2012, яке набрало законної сили, та після перегляду в судах апеляційної та касаційної інстанцій залишено без змін.

Крім того, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" стверджує, що приміщення з 20.03.2011 року останнім не використовується та всупереч намаганням публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" передати приміщення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, останньою за актом приймання-передачі об'єкт з оренди не прийнятий, у зв'язку з чим публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" несе витрати на охорону приміщення та оплачує пожежну сигналізацію: з квітня 2011 року по серпень 2013 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" зазнало збитків по утриманню приміщення, яким не користується, на загальну суму 29 880 грн. (розрахунок збитків міститься у матеріалах справи) (т.1, а.с. 15, у т.ч. на звороті), сплачуючи послуги пультової охорони та пожежної охорони приміщення.

Як зазначає публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не виконала своїх обов'язків щодо прийняття майна з оренди, це призводить до порушень прав публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та фінансових втрат у вигляді оплати охорони приміщення, яким публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" не користується, для збереження його в належному стані до виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обов'язку прийняти це приміщення, що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2013 року по справі № 13/5005/5926/2012.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" вказує, що у зв'язку з неналежним виконанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 своїх зобов'язань по договору, публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" були понесені збитки на утримання приміщення в сумі 29880 грн., які публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" просить стягнути з фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1

19.08.2013 року до господарського суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про зобов'язання останнього повернути за актом приймання-передачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, орендоване згідно договору оренди від 05.09.2008 року № 1, у стані, який відповідає стану, що зображений на план-схемі об'єкта оренди у додатку № 1 до договору оренди від 05.09.2008 року № 1 без змін, внесених за час оренди цього приміщення.

Як зазначає фізична особа-підприємець ОСОБА_1, 22.10.2008 року публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 для ознайомлення, з метою подальшого погодження проектно-кошторисної документації, договір підряду від 22.10.2008 року № 011/1-343, укладений між публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТОР-БУД", за умовами якого, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТОР-БУД" зобов'язувалося виконати роботи з розроблення проектно-кошторисної документації стадії "Робочий проект" на здійснення капітального ремонту орендованого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, виконати роботи з капітального ремонту та ввести об'єкт в експлуатацію.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вказує, що станом на день подання позовної заяви публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" не надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 проектно-кошторисну документацію та не надано акту введення об'єкту в експлуатацію.

Також, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що згідно висновку судового експерта Бихно Марини Володимирівни від 29.03.2013 року за адресою: АДРЕСА_2, була проведена реконструкція приміщення, в результаті чого змінилася площа цього приміщення. Тобто, як вважає фізична особа-підприємець ОСОБА_1, публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було проведено реконструкцію приміщення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без отримання від неї погодження.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не заперечує, що дійсно 10.01.2011 року публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на її адресу був направлений лист про розірвання договору з 20.03.2011 року, але фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 листом від 03.02.2011 року було відмовлено публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" у розірванні договору через те, що згідно п. 4.3.5. договору публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" необхідно було погодити всі архітектурні та конструктивні зміни об'єкта як ззовні, так і всередині, до початку будь-яких робіт, та обов'язково погодити проектно-кошторисну документацію, яка підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору. На підставі п.4.3.8. договору публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" зобов'язано після припинення договору повернути орендоване майно фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в належному стані.

Крім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає про те, що публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" не направляло на її адресу проектно-кошторисну документацію та її подальше погодження зі сторони фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не відбулося.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", порушуючи вимоги чинного законодавства щодо встановлення порядку проведення реконструкції приміщення та подальших дій щодо введення таких реконструкцій в експлуатацію, порушує права та інтереси фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, чим спричиняє збитки на суму, необхідну для відновлення попереднього стану об'єкту оренди.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просила суд зобов'язати публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" повернути за актом приймання-передачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, орендоване згідно договору оренди від 05.09.2008 року № 1, у стані, який відповідає стану, що зображений на план-схемі об'єкта оренди у додатку № 1 до договору оренди від 05.09.2008 року № 1 без змін, внесених за час оренди цього приміщення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду враховуючи таке.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено що, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності із ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2013 року по справі №13/5005/5926/2012 встановлено, що:

- при здійсненні ремонту приміщення та облаштування його для діяльності відділення банку публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" не було змінене функціональне призначення приміщення (нежитлове приміщення), геометричні розміри та площа також не змінилися. Внаслідок дій публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" не було створено новий об'єкт, тому введення приміщення в експлуатацію не потрібно;

- договором оренди від 05.09.2008 року № 1 не передбачений обов'язок публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" повернути приміщення у стані, в якому воно було одержане;

- проведені публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (орендарем) роботи з поліпшення об'єкту оренди погоджені сторонами шляхом підписання додатків до договору: "Укрупнений розрахунок" і "план-схема розташування меблів", а відтак будь-яких порушень умов договору публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (орендарем) не допущено;

- узгоджені сторонами та виконані публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (орендарем) за власні кошти роботи носять характер частково капітального, частково поточного ремонту. Виконання таких робіт не відноситься до робіт з реконструкції, перебудови чи створення нового об'єкту, узаконення яких за вимогами чинного законодавства вимагає введення об'єкта в експлуатацію. Зазначені обставини не спростовуються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (заявником касаційної скарги). Форма узгодження проектно-кошторисної документації визначена підзаконними актами при виконанні робіт з реконструкції, перебудови чи створення нового об'єкту може бути вирішальною обставиною у спорі про розподіл витрат з виконання робіт. За умовами договору роботи з поліпшення орендованого майна здійснюються за кошти публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (орендаря);

- вимога умови договору про повернення орендованого майна у належному стані охоплює належний стан майна з урахуванням погоджених сторонами змін:

- публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" здійснило всі необхідні дії, передбачені п. 6.1.4. та п. 6.1.5. договору оренди, для його розірвання, попередивши фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за 2 місяці листом про розірвання договору з 20.03.2011 року.

В силу ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи встановлені Вищим господарським судом у постанові від 04.07.2013 року по справі №13/5005/5926/2012 факти, правомірним є висновок господарського суду про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, порушуючи умови договору та вимоги чинного законодавства України, необґрунтовано відмовилася від прийняття об'єкту оренди, тому публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" підставно звернулось з позовом до суду щодо стягнення понесених збитків на утримання приміщення.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2012 року і постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2013 року у справі № 13/5005/5926/2012 встановлений факт розірвання договору оренди з 20.03.2011 року. Як вказувалось вище, приміщення з 20.03.2011 року публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" не використовувалось, та всупереч намаганням банку передати приміщення, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 об'єкт з оренди за актом приймання-передачі не прийнято, у зв'язку з чим банк несе витрати на охорону приміщення та оплачує пожежну сигналізацію. Так, в період з квітня 2011 року по серпень 2013 року банк зазнав збитків на утримання приміщення, яким не користується, на загальну суму 29880 грн. сплачуючи послуги пультової охорони та пожежної охорони приміщення.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2009 року між ЗАТ «Агентство безпеки «Скорпіон» (виконавець) і АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (замовник) був укладений договір № 00168Т, у п. 1.1 якого вказано, що замовник здає у технічно справному стані, а виконавець приймає під нагляд систему охоронно-тривожної сигналізації, що установлена на об'єктах замовника - АКБ «Укрсоцбанк», розташованих за адресами згідно дислокації (додаток № 1), серед яких значиться відділення банку у м. Кривому Розі, по вул. Ногіна, 11.

За період з березня 2011 року по липень 2013 року банком понесені витрати на охорону зазначеного приміщення, згідно розрахунку, в загальній сумі 26100 грн. (т.1, а.с. 15), перерахування яких закритому акціонерному товариству «Агентство безпеки «Скорпіон» підтверджується наявними у справі платіжними документами (т.1, а.с. 16-37).

28.12.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Пульт пожежної охорони» (виконавець) і АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (замовник) укладено договір № ДГДО-001879, предметом якого є здійснення виконавцем передачі прийнятих тривожних сигналів про спрацювання АПС на об'єктах замовника, зокрема, відділення № 981, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 38-39).

Сплата банком послуг з передання тривожних сигналів з вересня 2011 року по грудень 2012 року в сумі 3780 грн. підтверджується копіями меморіальних ордерів, які містяться у справі (т.1, а.с. 40-44).

Таким чином публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" через неправомірну поведінку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка відмовилась від прийняття приміщення з оренди, завдано збитків, які полягають у витратах на охорону приміщення.

Отже публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" доведено неналежне виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором від 05.09.2008 року № 1.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції порушено її право на захист своїх прав та інтересів в суді через неналежне повідомлення її про час та місце проведення судових засідань.

Зазначені доводи є необґрунтованими, зважаючи на те, що місцем проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1), відповідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, є адреса: 50019, АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 74).

Копії ухвал про призначення справи до розгляду на 19.08.2013 року та про відкладення розгляду справи на 10.09.2013 року одержано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно 13.08.2013 року, 28.08.2013 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (т.1, а.с. 96, 108).

Копія ухвали від 30.09.2013 року про відкладення розгляду справи на 17.10.2013 року, яка була направлена на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, повернулась на адресу господарського суду з позначкою: «За закінченням строку зберігання» (т.1, а.с. 152-154).

Копію рішення від 17.10.2013 року отримано представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за довіреністю 22.10.2013 року (т.1, а.с. 150).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом не скористався правом участі у судових засіданнях, призначених на вищевказані дати, клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника бути присутнім у судовому засіданні на адресу суду першої інстанції не надходило.

Відповідач був завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, був обізнаний про наявність даної справи у господарському суді, а тому мав можливість надіслати поштою відзив і документи в обґрунтування своїх доводів і заперечень, але такою можливістю не скористався.

За ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У пп. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 цього пункту постанови.

Згідно пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням викладеного рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2013 року у справі № 904/6018/13 залишити без змін, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських