Постанова № 39949568, 14.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року м. Київ 810/2061/14

16:14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді

Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Рубан Л.П.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 № 0001272301 і від 21.11.2012 № 0001282301.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі Акта перевірки, в ході якої встановлено заниження позивачем податку на прибуток і завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ФГ «Дід-Ух», оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, правочини між позивачем і зазначеним контрагентом є нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, оскільки відносини з ФГ «Дід - Ух» мали реальний характер - товар поставлений у повному обсязі і оплачений позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з даним контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими і іншими документами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2014 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В ухвалі від 17.02.2014 Вищий адміністративний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ФГ «Дід-Ух», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням. Також судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спіному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаним контрагентом та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2014 справу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду. Крім того, судом враховуючи висновки касаційної інстанції, викликано для надання пояснень щодо проведених господарських операцій з позивачем директора ФК «Дід-Ух» - Миргородського М.П.

Під час судового розгляду суд здійснив заміну відповідача - Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби на правонаступника - Миронівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 14.05.2014 не з'явились.

Від відповідача до суду надійшло клопотання від 14.05.2014, в якому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представників податкового органу.

Від відповідача письмових заперечень на адміністративний позов до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, у березні і квітні 2012 року позивач здійснював господарські операції з ФГ «Дід - Ух» щодо поставки насіння соняшника.

Посадовими особами Миронівської МДПІ Київської області ДПС проведено документальну виїзну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків за період з 01.01.2012 по 30.06.2012.

За наслідками перевірки складено Акт від 09.11.2012 № 197/22-011/00951770

Згідно висновків Акта перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ст.ст. 134, 138, 139 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст.216, ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, є по своїй суті безтоварними, встановлено неправомірність формування валових витрат, що призвело до їх завищення за І півріччя 2012 р. в сумі 3 480 044,63 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І півріччя 2012 р. в сумі 730 809,37 грн.;

- п. 201.6 ст. 201,ст. 185, ст. 186, ст. 187, ст. 188, ст. 200 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту в загальній сумі 696 008,94 грн., в тому числі за березень місяць 2012 року в сумі 48 336,67 грн. та за квітень місяць 2012 року в сумі 647 672,27 грн. в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за квітень місяць 2012 року на суму 48 336,67 грн., та за травень місяць 2012 року на суму 647 672,27 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Відповідно до Акта перевірки (сторінка 8) на адресу Миронівської МДПІ надійшов лист ВПМ ДПІ в Обухівському районі від 29.10.2012 № 3738/7/07-10 щодо неправомірності формування ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» податкового кредиту з податку на додану вартість і витрат з податку на прибуток, отриманого від ФГ «Дід - Ух» протягом березня-квітня місяців 2012 року.

Як зазначено в матеріалах отриманих від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні у ФГ «Дід - Ух» відсутні земельні ділянки і власне нерухоме майно, що підтверджується листами, отриманими від Головного управління Держкомзему у Херсонській області від 14.06.2012 і від Голопристанського БТІ від 15.06.2012 № 146, які необхідно для ведення сільськогосподарського виробництва.

Крім того, в ході проведеного опитування громадянина Миргородського М.П., який згідно даних Єдиного державного реєстру є засновником ФГ «Дід - Ух», не надано вичерпних відомостей щодо джерел отримання сільськогосподарської продукції урожаю 2011 року і її подальшої реалізації протягом І півріччя 2012 року. З наданих громадянином Миргородським М.П. пояснень, встановлено, що останній не орієнтується в бухгалтерському і податковому законодавстві, звітність до ДПІ подається в електронному вигляді, однак доступ до електронного підпису громадянина Миргородського М.П. мають сторонні особи, які до діяльності підприємства не мають жодного відношення.

Згідно отриманих відомостей з ГВПМ ДПІ у м. Херсоні (лист від 29.10.2012 № 5594/7/07-605) на час розслідування кримінальної справи № 330307-12 вилучено печатку ФГ «Дід - Ух» не за адресою реєстрації господарства, що свідчить про використання реквізитів фермерського господарства для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість і витрат з податку на прибуток іншим суб'єктам господарювання.

Розглянувши матеріали перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що правочини нібито укладені між ФГ «Дід - Ух» і ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» у березні - квітні 2012 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними і безтоварними.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 № 0001272301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1096213,68 грн., з них 730809,00 грн. за основним платежем і 365404,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 № 0001282301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 696008,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 348004,00 грн.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статі 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і зменшив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість виходячи з висновку про відсутність факту постачання ФГ «Дід - Ух» соняшника і нікчемності правочину судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як зазначено судом, предметом укладеного між позивачем і ФГ «Дід - Ух» було постачання соняшника.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» і ФГ «Дід - Ух» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- податкових-накладних;

- накладних;

- рахунків-фактур;

- товарно-транспортних-накладних;

- виписок з банківського рахунку.

Крім того, позивачем надано суду копії складських квитанцій на зерно і копії карток аналізу зерна.

Досліджуючи питання щодо реальності укладеного між позивачем і ФГ «Дід - Ух» правочинів, судом викликано у якості свідка для надання пояснень директора ФГ «Дід - Ух» Миргородського М.П.

У судовому засіданні свідок підтвердив, що ФГ «Дід - Ух» є сільськогосподарським підприємством і займається вирощуванням зернових культур і дійсно поставляло ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» соняшник. Усі документи, які складались в результаті проведення даної господарської операції були підписані особисто директором підприємства.

Крім того, директор ФГ «Дід - Ух» повідомив, що умови договору були виконані у повному обсязі, товар оплачений позивачем, а податкові накладні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних за березень і квітень 2012 року. На підтвердження даної обставини позивач надав суду квитанції, які роздруковані за результатом прийому звітності податковим органом. Суд звертає увагу, що вказані квитанції підтверджують реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних тих податкових накладних, які виписані позивачу ФГ «Дід - Ух» у зв'язку з поставкою соняшника і які у подальшому включені позивачем до складу податкового кредиту.

При цьому, відповідно до даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності ФГ «Дід - Ух» є вирощування зернових і технічних культур, овочівництво, декоративне садівництво і вирощування продукції розсадників, виробництво нерафінованих олії і жирів, оптова торгівля зерном, насінням, і кормами для тварин, оптова торгівля фруктами і овочами, виробництво продуктів борошно-круп'яної промисловості, роздрібна торгівля з лотків і на ринках. Тобто, види господарської діяльності підприємства відповідають тим, які здійснював контрагент позивача на час проведення господарських операцій із позивачем.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України - правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ФГ «Дід - Ух» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» і ФГ «Дід - Ух».

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ФГ «дід - Ух» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії Довідки АБ № 365645 основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що соняшник був придбаний у ФГ «Дід - Ух» з метою виготовлення комбікормів, а також олії (сирої) нерафінованої, що є основним видом діяльності ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів».

Таким чином, придбана позивачем у ФГ «Дід - Ух» пшениця була використана для здійснення господарської діяльності.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаного товару, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту і витрат за первинними документами податкового і бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами або довідками і листами, які б факти в цьому акті (довідці, листі) не були відображені. Висновки Акта або довідки чи листа є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача і його податковій звітності, а право на включення до витрат і податкового кредиту коштів і суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаного товару, посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі податковими накладними.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження і дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського і податкового обліку містять усі дані стосовно змісту господарських відносин між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» і ФГ «Дід - Ух». Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Т енд Т Укр».

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від від 21.11.2012 № 0001272301 і від 21.11.2012 № 0001282301 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 21.11.2012 № 0001272301 і від 21.11.2012 № 0001282301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 травня 2014 р.