Рішення № 39947338, 28.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 613/257/14-ц

Провадження № 22-ц/790/5085/14 Головуючий 1-ї ін-ї. - Кузіна Н.П.

Категорія - сімейні Доповідач - Тичкова О.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - Пономаренко Ю.А., Швецової Л.А.

при секретарі - Доля О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5

на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 червня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа: реєстраційна служба Богодухівського районного управління юстиції Харківської області про визнання права власності на ? частину нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з дійсним позовом. Просив визнати за ним право власності на ? частину магазину (будівлі), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачки судовий збір. В обґрунтування посилався на те, що перебуває з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі з 02 червня 2001 року. За цей час ними за спільні кошти було збудовано магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на вказану будівлю було зареєстровано за ОСОБА_4

Оскільки з кінця вересня 2013 року вони з відповідачкою почали проживати окремо, просив визнати за ним право власності на ? частину збудованого магазину як спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що з ОСОБА_6 вони припинили фактичні шлюбні відносини ще з 2011 року, а вказаний магазин було побудовано за її особисті кошти та кошти її сина від першого шлюбу - ОСОБА_5

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 11 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 було задоволено. Визнано за ним право власності на ? частину магазину (будівлі), розташованому за адресою: АДРЕСА_1, та стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, у якій вона просить рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити. В обгрунтування посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу подано також ОСОБА_5 , який до участі у справі долучений не був , проте вважає, що рішенням суду порушено його право на спірне приміщення. Просив рішення суду скасувати та визнати його співвласником нежитлового приміщення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діяла в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_5 - частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 02.06.2001 року по 27.06.2014 року ( а.с. 4, 110). Від шлюбу мають доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, яка є дитиною - інвалідом ( а.с. 24, 25). 26.02.2013 року за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення - будівлю магазину загальною площею 49,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 5,6) .

Задовольняючи позов про визнання за ОСОБА_6 права власності на ? частину вищезазначеного приміщення у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, суд першої інстанції керувався ст.ст.60,69,70 СК України та виходив з презумпції права спільної сумісної власності подружжя. При цьому суд вважав недоведеними факт роздільного проживання подружжя з 2011 року та будівництво спірного приміщення за спільні кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Судова колегія повністю погодитися з зазначеним висновком суду не може.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

При розгляді зазначеної справи, ОСОБА_4 звернулася з письмовими запереченнями проти позову ( а.с. 22- 23), в яких посилалася на наявність іншого майна, що підлягає поділу, необхідність врахування інтересів неповнолітньої дитини - інваліду ОСОБА_8 та права третьої особи - ОСОБА_5 на спірне приміщення.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції в порушення зазначених вимог закону належним чином свого обов'язку не виконав, не роз'яснив відповідачці її право на пред'явлення зустрічного позову та вирішив позов про поділ спільного сумісного майна подружжя не встановивши його дійсний обсяг, джерело та час придбання. Усунути зазначену неповноту на стадії перегляду рішення у суді апеляційної інстанції неможливо. За таких обставин судова колегія вважає, що питання поділу спірного приміщення повинно бути вирішено одночасно з вирішенням спору про поділ всього нажитого сторонами у справі майна ( а.с. 101-103).

Крім цього, відповідно до наданих суду апеляційної інстанції договорів про спільну діяльність від 01.10.2012 року (а.с. 86), підряду № 47-10-12 від 01.10.2012 року (а.с. 96-97), товарних чеків ( а.с. 67 - 73) у будівництві спірного приміщення брав участь ОСОБА_5, який до участі у справі у суді першої інстанції долучений не був, а чинне цивільно-процесуальне законодавство не передбачає можливості залучення особи у якості співвідповідача на стадії апеляційного провадження.

Тому вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 про визнання його співвласником спірної нежитлової будівлі не можуть бути задоволенні, оскільки не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Відповідно до п.п. 2,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК, ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК, п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, ст. ст. 303, 304, п.п. 2,4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 11 червня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа: реєстраційна служба Богодухівського районного управління юстиції Харківської області про визнання права власності на ? частину нерухомого майна - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: