Рішення № 39944559, 17.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/7729/14 17.07.14

За позовомПриватного підприємства "Донмед" доДержавної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Академії медичних наук України"простягнення 141 778,10 грн.Головуючий суддя: Бойко Р.В.

Судді: Босий В.П.

Івченко А.М.

Представники сторін:

Від позивача:Преснякова І.В. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Донмед" (надалі - "Підприємство") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Академії медичних наук України" (надалі - "Установа") про стягнення 141 778,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач зобов'язання по поставці медичного, хірургічного та ортопедичного устаткування згідно договору постачання №068 від 12.07.2012 р. виконав, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого медичного обладнання не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 133 500,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 5 047,40 грн. та інфляційні витрати у розмірі 3 230,70 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. було порушено провадження у справі №910/7729/14 та призначено її до розгляду на 19.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. відкладено розгляд справи на 02.06.2014 р. у зв'язку з неявкою представників сторін.

Представник позивача в судове засідання 02.06.2014 р. з'явилась, вимоги ухвали суду виконала, позов підтримала та просила задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.2014 р. з'явилась, повідомила, що відповідач є державною установою, яка фінансується з Державного бюджету України, та у зв'язку з ненадходженням коштів з бюджету відповідач не може сплатити заборгованість.

У судовому засіданні 02.06.2014 р. оголошено перерву до 23.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), судді Любченко М.О. та Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., судді Любченко М.О. та Стасюк С.В., прийнято до провадження справу №910/7728/14 та призначено її до розгляду на 17.07.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. справу №910/7729/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Бойко Р.В. (головуючий), суддя Босий В.П., суддя Івченко А.М., у зв'язку з перебуванням судді Любченко М.О. та судді Стасюка С.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., судді Босий В.П. та Івченко А.М., прийнято до провадження справу №910/7728/14

Представник позивача в судове засідання 17.07.2014 р. з'явилась, вимоги ухвали суду виконала, позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 17.07.2014 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103030343305, яке було отримане 01.07.2014 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03110, м. Київ, вул. Амосова, 6, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується матеріалами справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та вказано у позові.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а пояснення представника Установи були заслухані у попередньому судовому засіданні, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2012 р. між Підприємцем (постачальник) та Установою (покупець) було укладено договір постачання №068 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцеві устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (медичне обладнання) ДК016-97 -33.10.1. (далі - товар), Лоти №4, №5, №9 зазначені в специфікації, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару зазначено в специфікації, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).

У пункті 4.1 Договору сторони встановили, що оплата за товар, який надано постачальником, проводиться за фактом поставки протягом 30 календарних днів, у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Пунктами 6.1.1 та 6.4.1 Договору встановлено обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар та право постачальника своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором у п. 7.1 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено у період з 16.08.2012 р. по 26.11.2012 р. товар загальною вартістю 2 683 510,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

На виконання своїх зобов'язань за договором покупцем було перераховано постачальнику кошти за поставлений товар за Договором частково у розмірі 2 550 010,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 133 500,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано інфляційні витрати у розмірі 3 230,70 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 5 047,40 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними (№ДО-0000370 від 16.08.2012 р., №ДО-0000451 від 18.09.2012 р., №ДО-0000585 від 25.10.2012 р. та №ДО-0000588 від 26.11.2012 р.) підтверджується здійснення продавцем поставки товару у серпні-листопаді 2012 року загальною вартістю 2 683 510,00 грн.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні було надано довідку Державної фінансової інспекції в Донецькій області №05.14.040z059 від 08.05.2014 р., з якої вбачається, що зустрічною звіркою було встановлено факт здійснення постачальником покупцю медичного обладнання на загальну суму 2 683 510,00 грн.

У відповідності до виписок з особового рахунку позивача, Установою було перераховано за медичне устаткування за Договором 07.09.2012 р. - 2 256 000,00 грн., 10.10.2012 р. - 279 060,00 грн. та 02.11.2012 р. - 14 950,00 грн. (що у сумі складає - 2 550 010, 00 грн.).

Отримання вказаного товару Установою підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями №1092 від 16.08.2012 р., №1273 від 18.09.2012 р., №1608 від 25.10.2012 р., №1857 від 26.11.2012 р. та не заперечується відповідачем.

Проте, як вбачається з акту зведення взаєморозрахунків станом на 24.03.2014 р., підписаного представниками та скріпленого печатками сторін, відповідач не погоджується з заборгованістю в частині, а саме - 15,30 грн. та вказує, що заборгованість в Установи перед Підприємством становить 133 484,70 грн.

З Додаткової угоди №2 від 22.03.2013 р. (абз. 3 п.1) вбачається, що на дату її укладення відповідачем не заперечувався розмір заборгованості (133 500,00 грн.), в той же час, Установою не надано доказів здійснення будь-якої оплати за поставлений товар за Договором з 22.03.2013 р., а представник відповідача в судовому засіданні не надав пояснень щодо зменшення заборгованості в цій частині. Тому суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено зменшення заборгованості до 133 484,70 грн.

З наведеного вбачається, що Установа не виконала своїх зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару 26.11.2012 р. у розмірі 133 500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у п. 4.1 Договору було встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів за фактом поставки у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

З урахуванням вказаної умови Договору, Установа зобов'язана була оплатити поставлений 26.11.2012 р. товар до 26.12.2012 р., а з 27.12.2012 р. є такою, що прострочила виконання своїх грошових зобов'язань за Договором.

Відтак, покупець взятих на себе зобов'язань за Договором не виконав, вартість поставленого йому товару у визначений договором строк не сплатив, в зв'язку з чим в Установи виникла заборгованість перед постачальником у розмірі 133 500,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 133 500,00 грн. за переданий йому товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Посилання на відсутність коштів та скрутне фінансове становище має однаковий вплив як на позивача, так і на відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Установи заборгованості у розмірі 133 500,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 3 230,70 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 5 047,40 грн. за прострочення виконання ним своїх зобов'язань у період з 26.12.2012 р. по 31.03.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, визначеної позивачем дати, до якої нараховуються 3% річних та інфляційні витрати, та приймаючи до уваги відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 4 712,52 грн., правомірним є стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 3 230,70 грн. та 5 047,40 грн. відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення Установи на користь Підприємства заборгованості у розмірі 133 500,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 3 230,70 грн. та 3% річних у розмірі 5 047,40 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Донмед" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Академії медичних наук України" (03110, м. Київ, вул. Амосова, 6; ідентифікаційний код 05493562) на користь Приватного підприємства "Донмед" (83016, м. Донецьк, вул. Ветеринарна, 14; ідентифікаційний код 36935207) заборгованість у розмірі 133 500 (сто тридцять три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 3 230 (три тисячі двісті тридцять) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 5 047 (п'ять тисяч сорок сім) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 2 835 (дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 56 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 18.07.2014 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: В.П. Босий

А.М. Івченко