Рішення № 39943556, 16.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9905/14 16.07.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" провідшкодування шкоди в порядку регресу 17 471,97 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Башинський В.Ю. - дов № 3364/18 від 23.12.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - ПрАТ "СК " АХА Страхування") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (надалі - ВАТ НАСК "ОРАНТА") про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 38 277,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "СК " АХА Страхування" на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №3629580/05АВ від 12.10.2012 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ НАСК "ОРАНТА" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/2460961, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.06.2014 р.

05.06.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечив та просить в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 16.07.2014 р.

Представник позивача в судове засідання 16.07.2014 р. з'явився, подав заяву про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 17 471,97 грн.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 17 471,97 грн.

В судовому засіданні 16.07.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 16.07.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 16.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2012 р. між ПрАТ "СК " АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №3629580/05АВ (надалі - "Договір"), предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобілем "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за Договором є АТ "Укрсиббанк".

18.09.2013 р. о 08:00 год. по вулиці Некрасова в м. Херсоні сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1, а саме: ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_2 виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав переваги у русі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався по головній дорозі. Внаслідок зіткнення транспортний засіб "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 відкинуло в бік, де він скоїв наїзд на транспортний засіб "Daewoo Matiz", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, що призвело до механічних пошкоджень всіх транспортних засобів.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області №9268455 (35/6-395) від 20.03.2014 р.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 31.10.2013 р. у справі №668/14203/13-п, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до висновку №329 по визначенню матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 30.09.2013 р. суб'єктом оціночної діяльності ДП "Експерт-Сервіс Авто" ТОВ Український експертний центр "Експерт-Сервіс Авто" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №13706/12 від 07.08.2012 р.) вартість матеріального збитку, що дорівнює розміру відновлюваного ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу, завданого автомобілю "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 100 709,71 грн.

03.10.2013 р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі страхового акта №1.002.13.11520/VESKO36030 від 10.10.2013 р. ПрАТ "СК "АХА Страхування", виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті №3629580/05АВ від 12.10.2012 р., сплатила своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 17 981,97 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №64275 від 14.10.2013 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПрАТ "СК " АХА Страхування" перейшло в межах суми 17 981,97 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області №9268455 (35/6-395) від 20.03.2014 р. вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_7 та знаходився під керуванням ОСОБА_3.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем "Honda", реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Honda", за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована - ВАТ НАСК "ОРАНТА" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/2460961.

Доказів неправомірного володіння ОСОБА_3 забезпеченим за вказаним полісом транспортним засобом на момент настання ДТП матеріали справи не містять.

Строк дії поліса №АС/2460961 встановлено з 12.05.2013 р. по 11.05.2014 р.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №АС/2460961) передбачено, що франшиза становить за вказаним полісом становить 510,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 100 709,71 грн., а позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 17 981,97 грн.

При цьому, суд відзначає, що зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (копія якого наявна в матеріалах справи) та безпосередньо Договору добровільного комплексного страхування на транспорті №3629580/05АВ від 12.10.2012 р. вбачається, що автомобіль марки "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1, - 2007 року випуску (дата реєстрації транспортного засобу - 16.10.2007 р.), тобто строк його експлуатації на момент настання ДТП не перевищував 7 років. Тому, з огляду на положення п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування, розмір якого визначено без врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Позивач заявою №1251/26ув від 13.02.2014 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з проханням протягом п'яти днів з дати отримання цієї заяви відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 17 981,97 грн.

Позов подано до суду 22.05.2014 р., а тому строк виконання відповідачем зобов'язання зі сплати страхового відшкодування настав.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за мінусом франшизи, а тому враховуючи визначені полісом №АС/2460961 розміри лімітів відповідальності, а також розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 17 471,97 грн.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем страхове відшкодування сплачено не вигодонабувачу, а страхувальнику суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 20.1 Договору страхування наземного транспорту №3629580 від 12.10.2012 р. страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком.

Тобто, умовами договору передбачено виплату страховиком страхового відшкодування на підставі або письмової заяви страхувальника або його правонаступника чи вигодонабувача.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які заяви з боку вигодонабувача щодо сплати на його користь страхового відшкодування по даному автомобілю, а тому позивач правомірно виплатив страхове відшкодування ОСОБА_2 та відповідно до ататті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України набув право вимоги до відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ВАТ НАСК "ОРАНТА" на користь ПрАТ "СК " АХА Страхування" суми страхового відшкодування у розмірі 17 471,97 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 17 471 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 97 коп. основного боргу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 21.07.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко