Ухвала суду № 39942858, 24.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року м. Київ К/9991/10750/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 2а/0870/153/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльність та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод» (далі по тексту - позивач ВАТ «Запорізький арматурний завод») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі по тексту - відповідач-1, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач-2, ГУ ДК України у запорізькій області) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову перевірку позивача з питань відшкодування ПДВ за квітень 2010 року у сумі 42477,00 грн., за результатами якої 06.10.2010 складено акт №2719/23/14309190

З акта перевірки вбачається, що згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за травень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок, складає 42477 грн.

Податковим органом, з огляду на складений акт перевірки, не заперечувався розмір бюджетного відшкодування в сумі 42477,00 грн., який заявлено позивачем до бюджетного відшкодування, не встановлено будь-яких порушень, які б могли вплинути на розрахунок бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеною після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з ПДВ) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (ряд. 24 податкової декларації звітного періоду) складається із суми ПДВ, яка виникла в квітні 2010 року. Тобто, позивачем порушено питання щодо бюджетного відшкодування частини від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді -квітень 2010 року.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Всупереч вимог вказаної норми права, враховуючи відсутність будь-яких порушень податкового законодавства, які б могли вплинути на право позивача щодо бюджетного відшкодування, податковий орган не надав органам державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність бездіяльності податкового органу щодо ненадання висновку державному казначейству та врахувавши те, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, обґрунтовано стягнув з Державного бюджету України суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2011 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)А.О. Рибченко