Ухвала суду № 39942840, 24.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року м. Київ К/9991/11039/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012

у справі № 2а-1670/6741/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський

Елеватор»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобинський Елеватор» (далі по тексту - позивач ТОВ «Глобинський Елеватор») звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2011 № 0000072301/511 та № 0000082301/512.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Глобинський елеватор» з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податків по взаємовідносинах з ПП «Агрокомелеватор» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, за результатами перевірки 21.02.2011 складено акт №766/23-209/34235752

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 371996,75 грн.; п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 297597,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.03.2011 №00000072301, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 464995,93 грн. та №0000082301, яким нарахований податок на додану вартість в сумі 371996,25 грн.

Задовольняючі позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій, факт використання у власній господарській діяльності, а відтак посилання податкового органу на порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до укладених договорів між ТОВ «Глобинський елеватор» (покупець) та ПП «Агрокомелеватор» (постачальник) постачальник зобов'язується поставити зернові продукти, а покупець прийняти і оплатити товар.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами: договорами, податковими накладними, платіжними дорученнями, складськими квитанціями наявними у матеріалах справи.

Крім того, судами встановлено, що договорами поставки не передбачено здійснення перевезення позивачем сільськогосподарської продукції, яка реалізована ТОВ «Кернел - Трейд» відповідно до договору №П-1220/17/11 від 06.10.2010, №П-1688/17/11 від 04.10.2010, №П-2022/17/11 від 21.10.2010 та підтверджується видатковими накладними, та податковими накладними, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вищевикладеного, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами.

Таким чином, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладених договорів поставки та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

Разом з тим, посилання податкового органу на те, що договори украдені позивачем з ПП «Агрокомелеватор» завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між нашим підприємством та нашими контрагентами є нікчемними.

Крім того, п. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 04.03.2011 №0000072301/511 та №0000082301/512.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2011та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)А.О. Рибченко