Ухвала суду № 39942838, 24.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року м. Київ К/9991/11267/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 2270/8423/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан-Вільський кар'єр»

до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майдан-Вільський кар'єр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Майдан-Вільський кар'єр») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Полонському районі Хмельницької області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2011 №0000762301.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судам норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, за результатами якої 31.05.2011 складено акт №437/231-36009598.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Майдан-Вільський кар'єр» вимог п. 6.1 ст. 6, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, яке полягає у заниженні суми податкового зобов'язання по ПДВ за перевіряємий період в розмірі 162049,00 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у Полонському районі Хмельницької області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 №0000762301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 199924,00 грн., з яких 162049,00 грн. сума основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій - 37875,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що банківська установа після зарахування коштів на рахунок отримувача вправі внести зміни щодо призначення платежу як кредитове інформаційне повідомлення з відображенням цих уточнень у реєстрі кредитових платежів без внесення відповідних змін у платіжні доручення, тому, дії банку та сторін договору, щодо зміни призначення платежу, не суперечили вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2010 між позивачем та ЗАТ «Харківський плитковий завод» був укладений договір поставки №1, відповідно до якого позивач здійснював поставку товару.

Протягом вересня 2010 року на розрахунковий рахунок позивача від ЗАТ «Харківський плитковий завод» згідно платіжних доручень надійшли кошти на загальну суму 1052 910,00 грн., а в графі «Призначення платежу» вказаних платіжних доручень було вказано «Оплата за пегматит шихту згідно угоди №1 від 01.01.2010 в т.ч. ПДВ».

Між позивачем та ЗАТ «Харківський плитковий завод» 23.01.2009 укладено договір №57 про надання безпроцентної позики, відповідно до якого ЗАТ «Харківський плитковий завод» надає позику в розмірі 4000000,00 грн. на безпроцентній основі, а позивач зобов'язується її повернути до 31.12.2009. Додатковою угодою №1 від 30.12.2009 внесено зміни в договір №57 від 23.01.2009 року в частині збільшення розміру позики до 6000000,00 грн. та встановлено строк повернення до 31.12.2011.

ЗАТ «Харківський плитковий завод» 06.10.2010 своїм листом повідомив позивача про те, що у зв'язку з невірним формулюванням призначення платежу в платіжних дорученнях за вересень 2010 року вірним слід читати призначення платежу «надання безпроцентної позики за договором №57 від 23.01.2009 без ПДВ».

Вказаний лист про зміну призначення платежу був надісланий ЗАТ «Харківський плитковий завод» до AT «ОТП Банк», про що свідчить відмітка про отримання 21.10.2010. На підставі цього листа та договору з ЗАТ «Харківський плитковий завод» №408/1 від 13.10.2008 про відкриття рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг, AT «ОТП Банк» вжито заходів щодо відображення уточненої інформації стосовно призначення платежу, що підтверджується Реєстром кредитових платежів від 21.10.2010.

В зв'язку з цим, між позивачем та ЗАТ «Харківський плитковий завод» підписаний акт звірки взаємних розрахунків від 30.12.2010 по договору №57 від 23.01.2009, згідно з яким позивач погодився з сумою позики, в яку, зокрема, ввійшли платежі за вересень 2010 року на загальну суму 1052910,00 грн.

Відповідно до п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів з урахуванням положень, встановлених п. 22.6 ст. 22 цього Закону, положення п. 2.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, яким встановлено, що банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених нормативно-правовими актами НБУ, які можуть стосуватися, зокрема, зміни з ініціативи банку платника номера рахунку платника, назви та коду банку платника, при частковому виконанні платіжної вимоги.

Внесення банком змін до реквізиту платіжного доручення «Призначення платежу» нормативно-правовими актами не передбачається. Цей реквізит заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність, п. 2.29 Інструкції, яким встановлено, що платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове з необхідними змінами та п.1.24 глави 1 Інструкції, в силу якої, спори між платниками і отримувачами коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків, обґрунтовано взяв до уваги лист №25-113/1506-9580 від 26.09.2005 щодо виправлень у розрахунковому документі, в якому Національний банк України повідомляє, що питання з приводу внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними.

Таким чином, банківська установа після зарахування коштів на рахунок отримувача вправі внести зміни щодо призначення платежу як кредитове інформаційне повідомлення з відображенням цих уточнень у реєстрі кредитових платежів без внесення відповідних змін у платіжні доручення, що фактично і було зроблено AT «ОТП Банк».

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування судових рішень попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)А.О. Рибченко