Ухвала суду № 39942828, 07.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/9991/24379/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011

у справі № 2-а-4869/08/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Промламінат»

до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011, позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області від 30.07.2008 № 0000362301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 53975 грн.

ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008 року в сумі 53975 грн. слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 18.07.2008 № 776/23-25569563, про порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобов'язаний діяти у спосіб, передбачений законом. Відповідно, суди правильно застосували Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, зокрема п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який зобов'язує податковий орган у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Позиція податкового органу полягає в тому, що у ТОВ «Компанія Промламінат» відсутнє право на відшкодування з бюджету податку на додану вартість за операціями з придбання у ЗАТ «КПМГ Аудит» послуг з проведення перевірки фінансової звітності позивача за договорами від 23.03.2006 № 145-8А/2005 та від 25.12.2006 № 151-8А/2006 у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності внаслідок непідтвердження факту сплати податку на додану вартість постачальниками до держбюджету у ланцюгу постачання через непроведення зустрічних перевірок вказаного контрагента. Відповідач вказує, що придбані послуги позивачем у власній господарській діяльності не використовувались, мотивуючи такі висновки відсутністю законодавчих передумов для запровадження та застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні.

Інших правових та фактичних підстав для невідшкодування позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не наведено, реальність придбання послуг не оспорюється.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо помилковості такої позиції податкового органу.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання ним вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування залежно від факту проведення зустрічних перевірок контрагентів в ланцюгу постачання та підтвердження такими перевірками сплати ними податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій на підставі листів від 28.02.2006 та від 24.07.2008 встановлено, що придбані послуги з перевірки фінансової звітності використовуються ТОВ «Компанія Промламінат» з метою співпраці з компанією «WOOD DECOR ENGINEERING LIMITED» щодо залучення можливих інвестицій.

Суд касаційної інстанції вважає посилання податкового органу на неможливість використання позивачем наданих ЗАТ «КПМГ Аудит» послуг у власній господарській діяльності, обґрунтовані відсутністю законодавчих передумов, безпідставними.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 № 3125-ХІІ загальні умови проведення аудиту та інших аудиторських послуг визначаються стандартами аудиту, затвердженими Аудиторською палатою України.

Відповідно до рішення Аудиторської палати України від 30.11.2006 № 168/7 міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики видання 2006 року є обов'язковими для застосування суб'єктами аудиторської діяльності в якості Національних стандартів аудиту, починаючи з 01.01.2007.

Враховуючи викладені обставини, суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 30.07.2008 № 0000362301/0 правильними.

З огляду на зазначене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун