Ухвала суду № 39942808, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 липня 2014 року м. Київ В/800/3410/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів: Винокурова К.С.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Штульман І.В.,

Юрченка В.В.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року, прийнятої за результатами розгляду його касаційної скарги у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулася до Вищого адміністративного суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, позовні вимоги залишено без розгляду.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, у зв'язку із необґрунтованістю поданої касаційної скарги та відсутністю необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ) заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Пунктом 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, на який посилається заявник у заяві, підставою для перегляду судових рішень, зокрема, є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви, ОСОБА_4 в обґрунтування своїх вимог посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року, від 14 березня 2007 року, від 02 жовтня 2012 року, від 24 червня 2014 року, від 27 листопада 2012 року, від 19 грудня 2013 року, від 07 лютого 2012 року, від 02 жовтня 2013 року, від 19 червня 2012 року, від 06 листопада 2012 року та від 19 червня 2014 року, при ухваленні яких, на його думку, суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, щодо процесуального порядку отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Разом з тим, із залучених ОСОБА_4, в обґрунтування своєї заяви, ухвал Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2007 року, від 02 жовтня 2012 року, від 24 червня 2014 року, від 27 листопада 2012 року, від 19 грудня 2013 року, від 07 лютого 2012 року, від 02 жовтня 2013 року, від 19 червня 2012 року, від 06 листопада 2012 року вбачається, що вказаними ухвалами були скасовані відповідні рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року (К/9991/20753/12), постановленій в аналогічній справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтримує рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на те, що рішення щодо відмови в наданні статусу біженця не відповідає міжнародним принципам.

Тоді як, ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду встановленого статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вивчивши подану заяву та додані до неї матеріали, колегія суддів приходить до висновку про те, що коли в одному випадку справу було направлено на новий розгляд, в другому - розглянуто по суті, а в третьому - відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення, це є підставою для відмови у допуску справи для перегляду Верховним Судом України, оскільки питання застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 237 КАС України не може бути підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2014 року, відсутні.

Керуючись статтями 237, 238, 239, 2391, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді: К.С. Винокуров

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман

В.В. Юрченко