Ухвала суду № 39942754, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2014 р. м. Київ К/800/5900/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Моторного О.А., Муравйова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року

по справі №2а-894/12/2070

за позовом Приватної фірми «Пальма 94» (надалі - ПФ «Пальма 94»)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова (надалі - ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова)

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У січні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №0000830700 від 22.12.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000830700 від 22.12.2011 року.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Контролюючим органом була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПФ «Пальма 94», а саме декларації з ПДВ за вересень 2011р., про що складено акт №5345/07-0/22647021 від 14.11.2011 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу було встановлено порушення позивачем п.102.5 ст.102 ПК України, внаслідок чого було завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000830700 від 22.12.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у відповідному розмірі.

Як було встановлено при розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідно до наданої позивачем декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року та додатку 2 «Довідка щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового періоду».

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У п.200.3 ст.200 ПК України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також, п.200.4 ст.200 зазначеної норми права передбачає, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В акті перевірки податковий орган посилається на порушення позивачем п.102.5 ст.102 ПК України, відповідно до якого заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, вищезазначена норма права передбачає, що подання заяви є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України періоду, для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Слід також звернути увагу, що грошове зобов'язання, відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач своєчасно та правомірно задекларував вищезазначені суми податкового кредиту та в подальшому проводив декларування сум від'ємного значення з ПДВ у відповідності до норм діючого законодавства, які у свою чергу, позивач відобразив у рядку 24 декларації з податку на додану вартість (за вересень 2011 року). Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування позивачем до відповідного податкового органу не подавалось.

Отже, позивач правомірно задекларував у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у відповідній сумі. Таке декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, позивач і в подальшому має право проводити поза межами строку, встановленого приписами п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.