Постанова № 39942165, 29.07.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Справа № 905/2600/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Васищак І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", м.Донецьк

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2014

зі справи № 905/2600/13

за скаргою публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", м.Донецьк

на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, м.Донецьк (далі - відділ ДВС)

за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", м.Донецьк (далі - Товариство)

до державного підприємства "Укршахтгідрозахист", м.Макіївка, Донецька область (далі - Підприємство)

про стягнення 3 443 844,68грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

відділу ДВС - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року стягувач звернувся зі скаргою на дії відділу ДВС, згідно з якою просив визнати дії державного виконавця відділу ДВС щодо винесення постанови від 14.10.2013 ВП № 39231804 про повернення виконавчого документа стягувачу за наказом господарського суду Донецької області від 23.05.2012 № 905/2600/13 (далі-Наказ) такими, які не відповідають Закону України "Про виконавче провадження", а також визнати незаконною цю ж постанову відділу ДВС.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2014 у справі № 905/2600/13 (суддя Фурсова С.М.), яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Москальова І.В. - головуючий, судді М'ясищев А.М. і Сгара Е.В.), у задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 13.01.2014, постанову апеляційного суду від 04.03.2014 та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Даного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, рішенням господарського суду Донецької області від 29.04.2013 у справі № 905/2600/13 стягнуто з Підприємства на користь Товариства заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 3087702,93грн., заборгованість за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 88126,00грн., пеню у розмірі 155284,68грн., три відсотки річних у розмірі 68320,81грн., інфляційні нарахування у розмірі 5469,06грн., судовий збір у розмірі 68820,00грн. На виконання зазначеного судового рішення 23.05.2013 господарським судом було видано Наказ.

05.08.2013 Товариство звернулося до відділу ДВС із заявою про прийняття Наказу до виконання.

07.08.2013 державним виконавцем відділу ДВС було винесено постанову ВП № 39231804 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання Наказу.

14.08.2013 держвиконавцем відділу ДВС прийнято постанову про приєднання виконавчого провадження № 39231804 до зведеного виконавчого провадження № 35269931.

Судами також встановлено, що відділом ДВС були зроблені запити до: 3-ТЄ ВРЕВ міста Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області; Головного управління МВС України в Донецькій області; КП "Бюро технічної інвентаризації" міста Макіївки; Управління Держкомзему у місті Макіївка Донецької області, на що перелічені установи, окрім Управління Держкомзему у місті Макіївка Донецької області, повідомили про відсутність зареєстрованого за Підприємством майна.

Управління Держкомзему у місті Макіївка Донецької області повідомило відділ ДВС про те, що на підставі відповідного рішення міської ради Підприємству були передані в постійне користування, зокрема, виробнича база, промислові майданчики, зона постійного контролю та водовідливні трубопроводи.

Згідно з довідкою від 19.09.2013 № 1/965 Підприємство повідомило відділ ДВС, що станом на 01.08.2013 на балансі Підприємства знаходяться засоби первісною вартістю 123439782,00грн., зносом на суму 64522166,83грн. та залишковою вартістю 58917615,17грн. Майно, що знаходиться на балансі Підприємства є державною власністю, а органом, уповноваженим на його управління та розпорядження, є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Усе майно, що знаходиться на балансі Підприємства, використовується у виробничому процесі експлуатації водовідливних комплексів, а майно, що не використовується у виробничій діяльності, на Підприємстві відсутнє.

19.09.2013 державним виконавцем відділу ДВС було здійснено вихід за місцезнаходженням боржника та складено акт, яким зафіксовано, що усе майно, що знаходиться на балансі боржника, використовується у виробничому процесі експлуатації водовідливних комплексів та є державною власністю. Майно, що не використовується у виробничій діяльності, на Підприємстві відсутнє.

Відповідно до рішення Гірницького відділення Макіївської ОДПІ від 09.06.2011 № 124 Підприємство має 100% державну форму власності, внесено до реєстру неприбуткових установ та організацій.

14.10.2013 держвиконавцем відділу ДВС було винесено постанову ВП № 39231804 про повернення виконавчого документа на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що вжитими заходами майна, на яке можливо було звернути стягнення, не виявлено.

Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність поданої скарги.

При цьому, врахувавши вимоги пункту 9 частини першої статті 47, частини п'ятої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", положення Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", суди правильно виходили з того, що фактичні обставини справи, які свідчили про встановлену чинним законодавством заборону щодо звернення стягнення на майно державного підприємства, яке є основними засобами виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності, а також відсутність у цього ж підприємства іншого майна, на яке було б можливо звернути стягнення, давали підстави для повернення виконавчого документа стягувачу.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи правильності висновків судів не спростовують, Вищий господарський суд України не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Донецької області від 13.01.2014 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі № 905/2600/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Васищак

Суддя В. Харченко