Ухвала суду № 39939518, 25.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12815/13-к Головуючий у І інстанції Омельченко М.М.Провадження № 11-кп/780/591/14 Доповідач у 2 інстанції ШрольКатегорія 34 25.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

23 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - В.Р.Шроля,

суддів - О.В.Ігнатюка, Р.М.Гайдай,

при секретарі А.В.Вороніній,

з участю прокурорів Д.В.Шевлякова, Є.І.Козира,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_4, представника потерпілого та обвинуваченої на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.05.2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Олесько Буського району Львівської області, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за ч.2 ст.286 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Стягнуто з ПАТ СК «Інтер-Поліс» на користь потерпілої ОСОБА_3 13 764 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 13486,06 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, на користь Київської міської клінічної лікарні №17- 665 грн. 28 коп. в рахунок витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6, на користь держави -1564,80 грн. у рахунок витрат, пов'язаних із залученням експертів. Цивільні позови потерпілих про стягнення з обвинуваченої та ПрАТ СК «Інтер-Поліс» моральної шкоди залишений без розгляду, речовий доказ -автомобіль, який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 залишений на її відповідальному зберіганні,

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком ОСОБА_1 визнана винуватою у тому, що вона 29.04.2013 року приблизно о 7 годині 10 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_1 та рухаючись на ньому по автодорозі М-05 «Київ-Одеса» на 16км.+615м. в напрямку м. Києва в межах Києво-Святошинського району Київської області, під'їжджаючи до пішохідного переходу поблизу зупинки громадського транспорту «Чабани-2», по якому рухався пішохід ОСОБА_6 справа наліво та перед яким зупинився автомобіль марки ВАЗ 21213 д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, котрий пропускав вищевказаного пішохода, в порушення вимог п.п. 2.3«б», 2.3«д», 18.4 Правил дорожнього руху, здійснила наїзд передньою частиною автомобіля на ОСОБА_6, внаслідок чого йому були заподіяні чисельні тілесні ушкодження, від яких 29.04.2013 останній помер у Київській міській клінічній лікарні № 17.

В аналогічних за своїм змістом апеляційних скаргах потерпілий та його представник просять вирок в частині цивільного позову змінити та задовольнити позов про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог вказують, що суд безпідставно залишив цивільний позов про відшкодування моральної шкоди без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяною смертю фізичної особи.

В апеляційній скарзі обвинувачена просить вирок в частині речових доказів змінити та прийняти рішення про повернення речового доказу- автомобілю марки «Mitsubishi Lancer», який вилучений стороною обвинувачення, власнику ОСОБА_1, а також зазначити про необхідність до набрання вироком чинності його залишити на відповідальному зберіганні Прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України, якій здійснювати зберігання в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновок суду про те, що вказаний автомобіль знаходиться на її відповідальному зберіганні, суперечить матеріалам кримінальної справи, за якими він всупереч вимог законодавства переданий на зберігання представнику комерційної структури.

В своїх запереченнях ОСОБА_1 просить апеляційні скарги потерпілого та його представника залишити без задоволення, а вирок в частині цивільного позову без зміни.

Заслухавши доповідь судді, потерпілих, представника потерпілих, які підтримали апеляційні скарги, обвинувачену та захисника, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг потерпілого та його представника та підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_1, прокурорів, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації її дій за ч.2 ст.286 КК України, сторонами у апеляційному порядку не оскаржується.

У відповідності до вимог ч.9 ст.100 КПК України суд має вирішити питання про долю речових доказів при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Із змісту вироку вбачається, що автомобіль «Mitsubishi Lancer», належний обвинуваченій, переданий їй раніше на відповідальне зберігання, залишений у неї на відповідальному зберіганні.

Проте, приймаючи таке рішення, суд допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

З пояснень сторін при апеляційному розгляді, з акту №628 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (т.2 а.67), з ухвали слідчого судді про надання доступу до транспортного засобу ( т.2 а.87) випливає, що автомобіль «Mitsubishi Lancer», належний обвинуваченій, на її відповідальному зберіганні не перебуває, оскільки слідчим останній затриманий і поміщений на майданчик тимчасового утримання за адресою : м.Вишневе вул.Київська,2-А.

Так як за змістом ст. 100 КПК України речовий доказ, який був вилучений стороною кримінального провадження, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, то судове рішення у цій частині підлягає зміні шляхом прийняття рішення про повернення автомобілю «Mitsubishi Lancer» власнику - ОСОБА_1. При цьому необхідно зазначити про наявність тимчасової заборони можливості відчужувати вказане майно до скасування накладеного на нього арешту.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Як випливає з матеріалів справи, потерпілими були пред'явлені у кримінальному провадженні позови про відшкодування матеріальної і моральної шкоди ,судом цивільні позови потерпілих були прийняті до розгляду, з метою забезпечення цивільних позовів ухвалою суду від 06.02.2014 р (т.1 а.93) був накладений арешт на майно обвинуваченої,ухвалою суду від 03.03.2014 р (т.1 а.181) до участі у справі як цивільного співвідповідача було залучено ПрАТ СК «Інтер-Поліс».

Зазначене свідчить про те, що фактично розглядаючи позовні вимоги потерпілих в ході судового засідання, суд, у порушення вимог ч.1 ст.129 КПК України, їх не вирішив, прийнявши рішення про залишення їх без розгляду, тому вимоги апеляційних скарг потерпілого та його представника про скасування вироку у цій частині є слушними.

У той же час, вимоги апеляційних скарг потерпілого та його представника про розгляд судом апеляційної інстанції цивільних позовів у кримінальному провадженні, які не були розв'язані судом першої інстанції, не можуть бути задоволеними, оскільки за змістом ст.27 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень апеляційного суду не віднесено розгляд справ такої категорії як судами першої інстанції.

Також колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на безпідставність посилання суду на необхідність сплати судовим збором позовів про відшкодування шкоди, заподіяної смертю особи, що суперечить вимогам п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Оскільки судом першої інстанції допущені істотні порушення кримінального процесуального закону у частині розгляду цивільних позовів, а суд апеляційної інстанції в силу своїх повноважень позбавлений можливості розглянути їх по суті, то справа у частині розв'язання позовних вимог підлягає направленню до суду першої інстанції для розгляду у порядку цивільного судочинства.

Інші доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують і не можуть слугувати підставами для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.05.2014 року щодо ОСОБА_1 у частині вирішення питання про долю речового доказу змінити.

Речовий доказ у справі - автомобіль «Mitsubishi Lancer», д/н НОМЕР_1, що фактично вилучений стороною обвинувачення, повернути власнику ОСОБА_1.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.05.2014 року щодо ОСОБА_1 у частині залишення без розгляду цивільного позову скасувати, а кримінальну справу у цій частині направити до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду у порядку цивільного судочинства.

У решті вирок залишити без зміни.

Суддя: Суддя: Суддя: