Ухвала суду № 39937509, 29.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/4892/14 Головуючий 1-ї інстанції - Сенаторов В.М.

Справа №640/1010/14-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: договірні

правовідносини

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Бездітко В.М., Коровіна С.Г.

при секретарі - Щегельському Д.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про зобов'язання видати диплом магістра державного зразка і відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (надалі - НТУ «ХПІ»), в якому просив: 1. зобов'язати відповідача протягом 30 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видати йому на руки диплом магістра ім'я ОСОБА_1 (для іноземних громадян, які закінчили вищі навчальні заклади України) про закінчення ним у 2009 році НТУ «ХПІ», зокрема, виготовлений методом фото-комп'ютерних технологій, легалізований в порядку, встановленому чинним законодавством України; 2. стягнути з відповідача на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 63 085,00грн., а саме за період з 01 липня 2009 року до 01 лютого 2014 року, протягом якого він не міг працевлаштуватися на роботу за фахом через відсутність такого диплому (виходячи з розрахунку однієї мінімальної щомісячної заробітної плати в сумі 1147,00грн. за 55 місяців невиконання зобов'язань за договором); 3. стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 5000,00грн.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 10.06.2008року між ним та НТУ «ХПІ» було укладено договір ИОФ №4/08, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання, що після успішного проходження позивачем відповідної атестації, йому буде виданий диплом магістра (для іноземних громадян, які закінчили вищий навчальний заклад України), виготовлений методом фото-комп'ютерних технологій, про закінчення НТУ «ХПІ» державного зразка, який повинен бути легалізований згідно вимог чинного законодавства України. 22 червня 2009 року він захистив дипломний проект магістра на «відмінно». Після цього позивач неодноразово звертався із заявами до НТУ «ХПІ», в яких просив повідомити його коли і де саме він може отримати диплом магістра зазначеного зразка, однак в цьому йому було відмовлено з посиланням на те, що Інструкція МОН України №1/9-147 від 10.04.2001року не пройшла державної реєстрації, у зв'язку з чим на території України не є нормою права, оскільки суперечить ст.9 ЗУ «Про вищу освіту» та Постанови КМУ від 12.11.1997року №1260. Замість цього йому запропонували отримати диплом магістра, призначений виключно для громадян України, які закінчили вищі навчальні заклади України. Позивач зазначає, що адміністрацією НТУ «ХПІ» в даному випадку не виконані вимоги п.2 договору ЮФ №4/08 від 10 червня 2008 року в частині видачі йому диплома магістра (для іноземних громадян, які закінчили вищі навчальні заклали України) про закінчення ним НТУ «ХПІ», виготовленого на основі фото-комп'ютерних технологій згідно вимог ст.9 ЗУ «Про вищу освіту».

У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача НТУ «ХПІ» проти позову заперечував, пояснив, що в 2009 році університет повідомив позивача про видачу на руки диплому магістра встановленого зразка для випускників - іноземців, тобто документа про освіту державного зразка, виготовленого поліграфічним способом, але ОСОБА_1 відмовився його отримати.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення його вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, які суд вважав встановленими, та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України. Зокрема, п.5) ч.1 цієї статті передбачено примусове виконання обов'язку в натурі, а п.10) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відмовляючи в позові в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд виходив з положень ч.3 ст.61 ЦПК України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є громадянином Республіки Киргизстан. 10 червня 2008року ОСОБА_1 уклав з НТУ «ХПІ» письмовий договір ІОФ №4108, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання за рахунок компенсації студентом витрат на підготовку здійснити його очне навчання в університеті з 6-го курсу з метою отримання освіти на рівні магістра - по спеціальності комп'ютерні системи та мережі. Строк навчання за цим договором встановлено в 0,5 року і може бути змінено при зміні строків навчання, прийнятих в університеті (12-й семестр). Також, згідно розділу 2 вказаного договору НТУ «ХПІ» зобов'язався після успішного проходження відповідної атестації ОСОБА_1 видати йому диплом про закінчення університету державного зразка, легалізованого у встановленому законодавством порядку.

В 2009 році ОСОБА_1 захистив дипломну роботу магістра. НТУ «ХПІ» своїм листом за №66-05-290/263 від 07.07.2009року повідомив ОСОБА_1 про видачу на руки диплому магістра встановленого зразка для випускників-іноземців, тобто документа про освіту державного зразка, виготовленого поліграфічним способом.

Але, отримати диплом вищеназваного зразка позивач відмовився, оскільки вважав, що НТУ «ХПІ» не виконав взяті на себе зобов'язання стосовно видачі йому диплома, а саме виготовленого на основі фото-комп'ютерних технологій. З цього приводу ОСОБА_1 в грудні 2011 року звернувся з позовом до Київського районного суду м. Харкова, яким 08.02.2012р. було ухвалено рішення про відмову в задоволенні заявлених ним вимог (а.с.18-19).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27.03.2012року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.09.2012року, було скасовано рішення Київського районного суду м. Харкова від 08.02.2012року і ухвалено нове про задоволення позову ОСОБА_1 Зобов'язано НТУ «ХПІ» видати ОСОБА_1 на його ім'я диплом магістра державного зразка про закінчення ним в 2009 році НТУ «ХПІ», виготовленого методом фото-комп'ютерних технологій, легалізованого у порядку встановленого діючим законодавством України. В іншій частин позовних вимог відмовлено.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання вищеназваного рішення апеляційного суду ОСОБА_1 видавався виконавчий лист і Київським ВДВС ХМУЮ постановою від 03.05.2012року відкривалося виконавче провадження, а постановою від 17.05.2013року виконавче провадження з примусового виконання цього рішення було закінчено у зв'язку з його фактичним виконанням.

У подальшому, ОСОБА_1 оскаржувалися дії державного виконавця стосовно закриття виконавчого провадження в судовому порядку. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2013 року, залишеної без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2013 року, у задоволенні скарги йому було відмовлено. Зокрема, цими судовими рішеннями встановлено, що НТУ «ХПІ» було виготовлено диплом магістра державного зразка про закінчення у 2009 році позивачем університету методом фото-комп'ютерних технологій, легалізований у порядку встановленому діючим законодавством України, який ОСОБА_1 відмовився отримати з посиланням на те, що цей диплом не відповідає державному зразку. Вказаний диплом знаходиться по теперішній час в деканаті факультету міжнародної освіти. На підтвердження цих обставин складалися відповідні акти. Вищевказані ухвали не скасовані і є чинними на даний час.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про вищу освіту» основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України. До основних завдань вищого навчального закладу, перелік яких є вичерпним, не відноситься виготовлення документів про освіту.

Документ, що засвідчує освіту є документом суворого обліку, оскільки входить до номенклатури бланків цінних паперів і документів суворого обліку відповідно до п.1.3.2. «Правил виготовлення бланків і документів суворого обліку» (далі - Правил), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25.11.1993року №98, Служби безпеки України від 15.11.1993р. №118, Міністерства внутрішніх справ України від 24.11.1993року №740, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.1994року №8/217. Пунктом 1.2 Правил визначено, що виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку здійснюється тільки на державних спеціалізованих підприємствах.

Згідно «Порядку замовлення документів про освіту державного зразка, видачі та обліку їх карток», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.12.2003року №811, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2006року за №201/8800, державне підприємство - «Інфоресурс» є єдиним уповноваженим органом із забезпечення навчальних закладів документами про освіту.

Таким чином, виготовлення диплому не можливо в іншій спосіб, ніж як в результаті замовлення через ДП «Інфоресурс», тобто відповідач НТУ «ХПІ» самостійно виготовити диплом не може. Отже, виготовлення бланку документа про освіту відбувається не безпосередньо вищим навчальним закладом, а він, в даному випадку, виступає лише замовником такої послуги.

Постановою КМУ від 12.11.1997року №1260 «Про документи про освіту та вчені звання» затверджено Перелік документів про освіту і вчені звання в Україні. Міністерством освіти України на виконання пункту 3 зазначеної постанови, наказом від 29.01.1998року №242 затверджено Опис документів про освіту та вчені звання, яким визначено документи про освіту, що виготовляються на основі фото-комп'ютерних технологій та ті, що виготовлюються типографським способом. Диплом магістра (для іноземних громадян, які закінчили вищий заклад освіти України), відповідно до цього Опису документів, виготовляється типографським способом(на теперішній час діє наказ Міністерства освіти і науки України від 12.92.2014року за №283/25060, положення якого щодо виготовлення диплому магістра (для іноземних громадян, які закінчили вищий заклад освіти України) типографським способом не змінилися.

Окрім того, виключний перелік документів про освіту, що виготовляються на основі фото-комп'ютерних технологій, встановлений п.1.3. «Порядку замовлення документів про освіту державного зразка, видачі та обліку їх карток», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.12.2003року №811, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2006року за №201/8800, також не містить такий вид документу про освіту державного зразка як - диплом магістра (для іноземних громадян, які закінчили вищий заклад освіти України).

На даний час існують два диплома, оформлених відповідачем на ім'я ОСОБА_1, а саме один виготовлений поліграфічним способом, інший методом фото-комп'ютерних технологій. Але, від отримання жодного із запропонованих дипломів позивач відмовляється, вважаючи, що вони не відповідають державному зразку.

За таких обставин, не мається підстав для видачі якогось іншого зразка диплому магістра ніж передбаченого чинним законодавством України.

Колегія суддів також погоджується з доводами суду про відсутність законних підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди.

Твердження представника позивача в судовому засіданні апеляційного суду про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про захист прав споживачів» колегією суддів не приймаються, т.я. ці відносини, які виникли із договірних зобов'язань, регулюються також спеціальними законами України - «Про вищу освіту» та підзаконними актами. Оскільки заявлено вимоги про відшкодування матеріальної шкоди з приводу нібито втраченого мінімального заробітку за час коли ОСОБА_1 не міг працевлаштуватися за освітою у зв'язку з відсутністю у нього диплому, а також вимоги про стягнення моральної шкоди, тому позивач зобов'язаний був сплатити судовий збір при подачі апеляційної скарги і ці вимоги Закону «Про судовий збір» позивачем були виконані, про що свідчить надання відповідної платіжної квитанції.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -