Ухвала суду № 39936114, 29.07.2014, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/466/14

Провадження№ 2/747/121/14

У Х В А Л А

29.07.2014 року смт. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

за участю секретаря Зірки В.П.

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності з набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2014 року до Талалаївського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності з набувальною давністю.

Крім позовної заяви представником позивача подана заява про забезпечення позову, в якій вона просить накласти арешт на нежитлову будівлю кафе - бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований по АДРЕСА_1 та заборонити власнику ОСОБА_2 здійснювати його відчуження до вирішення справи в суді по суті позову.

Дослідивши матеріали справи і заяви, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

За правилами ст. 151 ЦПК України питання про забезпечення позову може вирішуватися судом на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до змісту ч.3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» звернуто увагу на те, що розглядати заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із поданої до суду заяви про забезпечення позову вбачається, що вона не відповідає вимогам п.3 ч.2 ст. 151 ЦПК України, а саме - до заяви не надано доказів на підтвердження того, що саме відповідач ОСОБА_2 являється власником даного приміщення, що робить неможливим розгляд даної заяви, поскільки вимоги заявника належним чином не підтверджені.

Згідно п.4 постанови Пленуму ВСУ № 9, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, суд має враховувати докази, подані позивачем на підтвердження своїх вимог. Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник не надав ніяких доказів на підтвердження свої вимог.

Крім того, не зрозуміло з яких міркувань в заяві про забезпечення доказів заявником йдеться про порушення права інтелектуальної власності, не зрозуміло, яке саме право інтелектуальної власності заявника ОСОБА_1 порушене.

Відповідно до ч.8 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК, повертає її заявнику.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до переконання, що заяву про забезпечення позову необхідно повернути заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності з набувальною давністю - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернігівської області через Талалаївський районний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяЛ. В. Тіщенко