Ухвала суду № 39935714, 24.07.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/952/14 Головуючий у І інстанції Мурашко І. А. Провадження № 11-кп/795/364/2014 Категорія - ч.1 ст.286 КК України Доповідач Заболотний В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіЗаболотного В. М. суддів - Антипець В.М., Короїда Ю.М.

при секретарі - Оскірко Ю.І.

з участю: прокурора - Шваб Л.В.

законного представника потерпілого - ОСОБА_2

представника потерпілої - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013260010005894 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець смт. Михайло-Коцюбинське Чернігівського району Чернігівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає у АДРЕСА_2, освіта неповна середня, працює кухарем в ресторані «Скатерть Самобранка» ПП «Мережа козирна карта» (м. Київ), раніше судимий:

1) 05.06.2001 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ст.17, ч.3 ст.81, ст.44, ст.45 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 1 рік;

2) 07.12.2001 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст.289, ст.69, ст.70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

3) 15.05.2002 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі;

4) 17.12.2008 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч.1 ст.125 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.;

5) 12.10.2009 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;

засуджений за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 постановлено рахувати з моменту приведення вироку у виконання.

Задоволено цивільні позови прокурора та стягнуто з ОСОБА_4 2529,12 грн. на користь місцевого бюджету, а також 363,30 грн. на користь обласного бюджету.

Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 та стягнуто з ОСОБА_4 на її користь 2185,04 грн. матеріальної шкоди та 13 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Частково задоволено цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 92,05 грн. матеріальної шкоди та 16000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 та стягнуто з ОСОБА_4 на її користь 19890,68 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної шкоди.

Позов ОСОБА_6 в частині стягнення з ОСОБА_4 5000 грн. витрат на правову допомогу - залишено без розгляду.

Скасовано ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.11.2013 року про накладення арешту на автомобіль марки "ВАЗ 21033", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 391,20 грн. процесуальних витрат.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4, 22 листопада 2013 року, о 16 год. 50 хв., керуючи автомобілем марки "ВАЗ-21033", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався у м. Чернігові по вул. Героїв Чорнобиля, зі сторони вул. Київська у напрямку проспекту Миру.

Рухаючись у вказаному напрямку, у районі будинку №10 по вул. Героїв Чорнобиля, ОСОБА_4 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не вибрав швидкість руху, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, не надав дорогу пішоходам ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перетинали проїзну частину вул. Героїв Чорнобиля по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, та скоїв на них наїзд.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходи ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (кожний) отримали тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п.2.3 «б», 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху України, що стало причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди.

Не погодившись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій, доведеність вини, просить змінити вирок місцевого суду та призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням чи обмеженням волі. Зазначає, що судом не були в повній мірі досліджені та враховані при призначенні покарання такі обставини, як щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування заподіяних потерпілим матеріальних збитків. Крім того, вказує, що працюючи та перебуваючи на волі, він зможе якнайшвидше відшкодувати потерпілим завдану моральну шкоду.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених вище підстав; представника потерпілої ОСОБА_3, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги; думку прокурора, який просив залишити вирок місцевого суду без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим; законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, який погодився з позицією прокурора; дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дослідив всі обставини, які могли мати значення для правильного вирішення справи, і перевіривши зібрані в справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Зокрема, він ґрунтується на показаннях самого обвинуваченого, який у судовому засіданні місцевого суду повністю визнав свою вину у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху під час керування автомобілем марки «ВАЗ-212033», д.н.з. НОМЕР_1, а також наслідки у виді спричинення потерпілим ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Крім визнання вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його винність також підтверджується дослідженими судом першої інстанції матеріалами кримінального провадження.

Суд першої інстанції вірно проаналізував докази і прийшов до висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України, що ніким з учасників процесу не оспорюється.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке скоєно з необережності; дані про особу обвинуваченого, який формально позитивно характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності; вчинив злочин в період непогашеної судимості; обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття; відсутність обставин, які обтяжують покарання; думку потерпілих щодо покарання, та прийшов до правильного висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, всі обставини, на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачений, судом першої інстанції при призначенні йому покарання враховані, тому доводи апелянта про суворість призначеного покарання та його невідповідність особі ОСОБА_4 не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги.

Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінально-процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2014 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

СУДДІ:

Антипець В.М. Заболотний В.М. Короїд Ю.М.