Рішення № 39935055, 29.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6304/14 Справа № 207/4290/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Савченко В. О. Доповідач - Ремез В.А.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

Головуючого - Ремеза В.А.,

Суддів - Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.,

при секретарі - Єремейчук О.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13 травня 2014р. за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 18.07.2008р. між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір №б/н згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач порушив умови укладеного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 03.07.2013р. в сумі 22 556,87грн., яку позивач просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

ОСОБА_2 позов не визнав та звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним укладеного кредитного договору, посилаючись на те, що він не отримував кошти за договором а підписав лише заяву на укладення договору, інших документів не підписував, і кошти не отримував.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.05.2014р. позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.07.2008р. в загальній сумі - 22 556,87грн., та судові витрати по справі.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог по стягнення заборгованості, та задовольнити його вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2008р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №б/н про отримання кредиту в сумі 3 000грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, сторонами було визначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання боржником своїх обов'язків щодо сплати коштів за кредитним договором, та доведеності того, що позивач не пропустив строк позовної давності на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Проте колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України відносно неустойки.

Оскільки договір за карткою №б/н було укладено 18.07.2008р., а тому з урахуванням п.9.12 Умов договір діяв 24 місяці, тобто до 17.07.2010р., і з вказаної дати розпочався відлік строку позовної давності в три роки який закінчився відповідно, 16.07.2013р.

Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» первісно звернулось до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 18.07.2013р. (а.с.7), тобто з пропуском трирічного строку для пред'явлення позову, і поважної причини пропуску цього строку Банк не навів, та питання про його поновлення не ставив.

Відповідач у своїх запереченнях (а.с.36) просив застосувати до виниклих правовідносин строки позовної давності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право Банку на отримання суми боргу по кредитному договору від відповідача є доведеним, але таке право не підлягає захисту у зв'язку з пропуском Банком строку позовної давності, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Що ж стосується рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про захист прав споживачів та визнання укладеного кредитного договору недійсним, то в цій частині доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо недоведеності заявлених ОСОБА_2 про визнання укладеного договору кредиту недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, а тому в зазначеній частині рішення суду слід залишити без змін, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 13 травня 2014р. в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.07.2008р. на загальну суму 22 556,87грн., та судових витрат по справі скасувати.

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді