Постанова № 39934758, 02.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р. Справа №920/203/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-сервісна компанія “Фросленд”, м. Суми (вх.№ 978 С/3-10)

на рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2014 по справі № 920/203/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроіндекс-Промо”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-сервісна компанія “Фростленд”, м. Суми

про стягнення 8814,14 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ “Євроіндекс-Промо”, звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, ТОВ “Виробничо-сервісна компанія “Фросленд”, 8814,14 грн. заборгованості за надані послуги згідно укладеного сторонами договору № 31/РН від 24.01.2011 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.03.2014 по справі № 920/203/14 (суддя Мойсеєнко В.М.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ “Виробничо-сервісна компанія “Фросленд” на користь ТОВ “Євроіндес-Промо” 8814,14 грн. боргу, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Повернуто матеріали зустрічного позову від 17.02.2014р. ТОВ “Виробничо-сервісна компанія “Фросленд”.

Відповідач з рішенням господарського суду Сумської області від 17.03.2014 по справі № 920/203/14 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Також відповідач просив покласти на позивача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи, а також зауважує на тому, що висновки, викладені в рішенні суду ґрунтуються лише на доказах наданих позивачем без урахування доказів, наданих відповідачем на підтвердження належного виконання своїх зобов’язань за договором. Також зауважує на тому, що загальна вартість робіт та послуг, які надавались позивачем та які містяться в Таблиці №1 договору складає 18900,74 грн., доказів надання додаткових послуг чи виконання додаткових робіт позивачем не надано, у зв’язку з чим скаржник вважає, що свої зобов’язання він виконав належним чином, сплативши вказану суму боргу, а взаємні зобов’язання сторін припинені їх належним виконанням.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав. 11.06.2014 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли письмові пояснення, які були залучені до матеріалів справи.

11.06.2014 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутністю свого представника за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.06.2014 розгляд справи було відкладено на 01.07.2014 та зобов’язано сторони надати додаткові документи на підтвердження своїх вимог та заперечень по справі.

Відповідач в призначене судове засідання 01.07.2014 явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 27.06.2014.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 24.01.2011р. між ТОВ “Євроіндекс-Промо” та ТОВ “Виробничо-сервісна компанія “Фросленд” було укладено договір №31/РН, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати відповідачу рекламні послуги та роботи, передбачені договором, а відповідач зобов’язався сплатити позивачу ціну робіт та послуг, зазначених в п.1-3 договору № 31/РН до 10 квітня 2011р. (п.п. 1, 4, 5, 6 договору).

За умовами п. 4 договору, сторони погодили, що ціна робіт та послуг, передбачених пунктами 1-3 договору, визначається залежно від виставкового стенду, який надається згідно з цим договором, відповідно до розрахунку наведеного у Таблиці 1. Виходячи із розміру та типу площі виставкового стенду, на день підписання договору, ціна робіт та послуг за цим договором складає 27714,88 грн. з ПДВ.

Пунктом 5 договору передбачено, що учасник зобов’язується провести попередню оплату ціни робіт та послуг, передбачених пунктами 1-3 цього договору, а відповідно до п. 6 договору, учасник (відповідач) зобов’язався повністю сплатити обумовлену ціну робіт та послуг, передбачених пунктами 1-3 договору до 10.04.2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що на умовах виконання зазначеного договору, позивач фактично надав відповідачу послуги на загальну суму 27714,88 грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом надання послуг №198 від 25.02.2011, копію якого долучено до матеріалів справи.

Відповідач здійснив лише часткові розрахунки за фактично надані рекламні послуги та роботи сплативши відповідачу 18900,74 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, станом на день розгляду справи прострочена заборгованість суми боргу відповідача перед позивачем становила 8814,14 грн.

Крім того, позивачем зазначено, що сторони провели звірку взаєморозрахунків та визначили що за умовами договору сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 8814,14 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 по 25.12.2012, підписаним та скріпленим печаткою сторін.

Беручи до уваги викладені обставини, враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорювана, відповідач доказів погашення суми боргу не представив, аргументованих заперечень не надав, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд першої інстанції визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8814,14 грн. боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

За своєю суттю між сторонами по справі склалися відносини з надання послуг за договором №31/РН від 24.01.2011, предметом якого є надання рекламних послуг та робіт.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

На підставі положень п. 5 договору, учасник зобов’язується провести попередню оплату ціни робіт та послуг, передбачених пунктами 1-3 цього договору у такі терміни: 20% ціни робіт та послуг сплачується протягом трьох банківських днів з дня підписання договору; 30% ціни робіт та послуг – до 10.02.2011; 30% ціни робіт та послуг – до 10.03.2011; 20% ціни робіт та послуг – до 10.04.2011 року.

На підставі положень п. 4 договору, ціна робіт та послуг, передбачених пунктами 1-3 становить 27714,88 грн.

Слід зазначити, що відповідачем факт надання позивачем послуг за договором та підписання актів приймання-передачі виконаних робіт №198 від 25.02.2011 визнається, але відповідач вважає, що розрахунок договірної ціни наведено у Таблиці 1 договору. Оскільки пунктом 4 договору визначено, що ціна робіт та послуг, передбачених пунктами 1-3 договору, визначається відповідно до розрахунку, наведеного у Таблиці1, відповідач вважає, що вартість наданих позивачем послуг складає 18900,74 грн. Матеріалами справи підтверджується, що сума в розмірі 18900,74 відповідачем сплачена, у зв’язку з чим відповідач вважає свої зобов’язання за договором №31/РН від 24.01.2011 виконаними в повному обсязі.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи необґрунтованими, оскільки факт надання позивачем послуг за договором та їх прийняття відповідачем без жодних зауважень та претензій повністю підтверджується матеріалами справи.

Так, пунктом 13 договору передбачено, що по завершенні виставки організатор (позивач) надає учаснику (відповідачу) для погодження акт приймання робіт і послуг. Учасник зобов’язаний його підписати, а в разі незгоди з актом приймання робіт та послуг учасник зобов’язаний надати письмові зауваження протягом трьох робочих днів з моменту отримання акту. У разі відсутності письмових зауважень протягом встановленого строку акт приймання робіт і послуг вважається погодженим учасником.

Аналіз встановлених по справі обставин свідчить, що відповідач здійснив часткову оплату за надані позивачем послуги в розмірі 18900,74 грн. що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок від 25.01.2011, від 15.02.2011, від 28.04.2011, від 23.05.2011, які знаходяться в матеріалах справи.

До того ж, згідно Акту надання послуг №198 від 25.02.2011, представник Замовника та представник Виконавця склали Акт про те, що Виконавцем (позивачем) були проведені вказані в Акті роботи (надані послуги). Загальна вартість робіт (з ПДВ) складає 27714,88 грн. 00 коп. Крім того, в зазначеному Акті сторони зазначили, що Замовник (відповідач) претензій за об’ємом, якістю та строком виконання робіт (надання послуг) не має. До того ж, у вказаному Акті сторони підтвердили, що станом на 25.02.2011 Замовник (відповідач) перерахував позивачу 9450,00 грн., а заборгованість складає 18264,88 грн. Також сторони узгодили, що сума заборгованості повинна бути перерахована на р/р Виконавця (позивача) не пізніше 10.04.2011 року.

За умовами п. 13 договору, по завершенні виставки організатор (позивач) надає учаснику (відповідачу) для погодження акт приймання робіт і послуг.

Таким чином, підписавши зазначений Акт надання послуг, відповідач фактично підтвердив належне виконання позивачем умов укладеного сторонами договору №31/РН від 24.01.2011 та прийняв на себе зобов’язання щодо здійснення оплати за отримані послуги.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою акт виконаних робіт є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто є таким, що породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані, а також являється доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, передання робіт виконавцем і прийняття їх замовником, що може бути враховано в сукупності з іншими доказами по справі з наданням йому відповідної оцінки.

В той же час, виходячи зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, колегія суддів зазначає, що відповідач повинен був в разі наявності буд-яких заперечень стосовно наданих позивачем послуг, або у разі відмови від підписання акта, зазначити про це та повідомити позивача.

При цьому, як свідчать матеріали справи, доказів відмови від підписання, або підписання зазначеного Акту №198 від 25.02.2011 із будь-якими зауваженнями та запереченнями щодо якості, обсягу виконаних робіт або розрахунків за отримані послуги відповідачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не надано.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 по 25.12.2012, який також скріплений підписами та печатками сторін. Відповідно до вказаного акту станом на 25.12.2012р. (а.с. 18) у відповідача обчислюється заборгованість перед позивачем в сумі 8814,14 грн.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою носить інформаційний характер. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів. Даний акт відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичного надання позивачем послуг за договором №31/РН від 24.01.2011 та доказу наявності у відповідача заборгованості в сумі 8814,14 грн. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами.

Крім того, обґрунтованого контррозрахунку суми боргу або інших первинних документів на підтвердження відсутності боргу за надані позивачем послуги за договором №31/РН від 24.01.2011 відповідач не надав.

Колегія суддів також зазначає, що ухвалами від 13.05.2014 та від 17.06.2014 сторони було зобов’язано надати суду апеляційної докази наявності існування договору №31/РН від 10.01.2011 на який міститься посилання в Акті надання послуг №198 від 25.02.2011 та акті звірки взаєморозрахунків. Проте, сторони вказаних вимог суду апеляційної інстанції не виконали, ані позивач, ані відповідач доказів існування договору №31/РН, укладеного 10.01.2011 до суду апеляційної інстанції не надали, у зв’язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність існування між сторонами інших господарських зобов’язань, а представлені позивачем на підтвердження своїх вимог докази вважає такими, що надані саме на виконання сторонами умов договору №31/РН від 24.01.2011.

Таким чином, факт надання позивачем послуг за договором №31/РН від 24.01.2011 та їх прийняття відповідачем без жодних зауважень є доведеним та підтвердженим належними доказами у справі.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Отже, враховуючи доведеність виконання позивачем своїх зобов’язань за договором №31/РН від 24.01.2011, а також беручи до уваги, що відповідачем заборгованість в сумі 8814,14 грн. належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу він не надав, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не представив, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу в зазначеній сумі правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги скаржника, що зазначені ним в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для зміни або скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2014 по справі №920/203/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-сервісна компанія “Фросленд”, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2014 по справі №920/203/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Горбачова Л.П.