Ухвала суду № 39933333, 17.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2436/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Гамрецького Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги № 3001-17 від 25.09.2013 р., визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 7/17-01 від 25.09.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено Акт від 23.08.2013 р. № 1027/26-58-17-2866713192.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, 30.08.2013 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0000731701, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 218 618, 18 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 174 894,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43 723,64 грн. та № 0000741701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 213 552,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 171 217,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 42 332,50 грн.

25.09.2013 року відповідачем винесено податкову вимогу № 3001-17, якою вимагається від позивача терміново сплатити суму податкового боргу, нарахованого відповідно до податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 р. № 0000731701 та № 0000741701.

Також, 25.09.2013 р. відповідачем прийнято рішення № 7/17-01 про опис майна позивача у податкову заставу.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкове зобов'язання, визначене ФОП ОСОБА_4 відповідно до податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 р. № 0000731701 та № 0000741701, є неузгодженим в розумінні чинного законодавства, то, з урахуванням положень статей 59 та 89 Податкового кодексу, відповідач не мав законних підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, згідно 59.3. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 цього Кодексу право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

При цьому, згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що право відповідача на винесення та направлення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу безпосередньо пов'язане з закінченням десятиденного строку з моменту винесення податкових повідомлень-рішень за результатами проведення перевірки позивача. Водночас, у разі якщо платник податків розпочинає процедуру оскарження вказаних повідомлень-рішень, право на винесення податкової вимоги не виникає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зазначені вище податкові повідомлення-рішення було отримано позивачем 26 вересня 2013 року, що підтверджується листом ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м. Києва № 2715/0/26-58-17-01-11 від 07 жовтня 2013 року, яким у відповідь на запит позивача вказано, що 26 вересня 2013 року довіреною особою позивача ОСОБА_5 власноручно отримано копію Акту перевірки та податкових повідомлень-рішень.

При цьому, згідно п. 56.2., 56.3. статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п. 56.15. статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07 жовтня 2013 року, в межах визначених законодавством строків, позивачем до ГУ Міндоходів м. Києва було подану скаргу на вказані вище податкові-повідомлення-рішення, що підтверджується копією скарги з відміткою ГУ Міндоходів м. Києва про її отримання (копія додається).

При цьому, рішення за результатами розгляду вказаної вище скарги було прийнято лише 19.11.2013 року.

Крім того, 13 листопада 2013 року позивач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва адміністративний позов до відповідача про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, оскільки підставою для прийняття податкової вимоги від 25.09.2013 р. № 3001-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 25.09.2013 року № 7/17-01 була несплата податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 30.08.2013 р. № 0000731701 та № 0000741701, які були оскаржені в адміністративному та в судовому порядку, колегія суддів визначає, що сума грошового зобов'язання є неузгодженою до набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, з огляду на відсутність у позивача на момент винесення оскаржуваних рішень податкового боргу, дії контролюючого органу щодо прийняття податкової вимоги та спірного рішення про опис майна позивача у податкову заставу є протиправними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Ухвалу в повному тексті виготовлено 22.07.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.