Ухвала суду № 39932900, 22.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/6894/2012 Головуючий у І інстанції Туманова К.Л.Провадження № 11/780/279/14 Доповідач у 2 інстанції АвраменкоКатегорія 5 22.07.2014

УХВАЛА

Іменем України

22 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Авраменка М.Г.,

суддів - Гриненка О.І., Шроля В.Р.,

за участю прокурора - Стаховської Н.О.,

захисника засудженого - ОСОБА_1,

засудженого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2014 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

- засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання та призначено іспитовий строк 1 рік. Покладено обов'язки передбачені ст. 76 КК України.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 умисно наніс потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за таких обставин:

19 липня 2011 року близько 18 години 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_2, між потерпілим ОСОБА_3 та підсудним ОСОБА_2 на грунті особистих неприязних відносин виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_2, перебуваючи в будинку за вищезазначеною адресою у ході сварки, умисно наніс ОСОБА_3 численні удари кулаками рук в область грудної клітини та тулуба, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді кровонапливів в ділянці грудної клітини на передній і бокових поверхнях, на передній черевній стінці, в лівій плечовій ділянці, садена на задній поверхні грудної клітки з ліва, лівого передпліччя, переломів 5,6,7,8,9, ребер зліва.

Не погоджуючись з рішенням яке прийняв суд першої інстанції на вказаний вирок подали апеляції засуджений та його захисник.

Захисник ОСОБА_1 в своїй апеляції просить вирок скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування, у зв'язку з невідповідністю висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, а також неповнотою досудового та судового слідства, яку суд не зміг усунути під час судового розгляду.

Зазначає, що досудове та судове слідство проведено неповно та необ'єктивно. Суд неповноту досудового слідства усунути не зміг. Зокрема не встановлено та не допитано лікаря, який видав медичну довідку від 19.07.2011 року про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_3

При проведенні відтворення обстановки та обставин події за постановою суду, яке проводилось без сторони захисту, було порушено вимоги ст. 194 КПК України, чим позбавлено можливості ОСОБА_2 ознайомитися з протоколом слідчих дій та зробити зауваження, що на думку апелянта є порушенням права на захист.

Також захисник вважає, що Київське обласне бюро судово -медичної експертизи при проведенні експертизи за постановою суду, порушило вимоги Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз» розділів I I I «Оформлення матеріалів та проведення експертиз» та IV «Організація проведення експертиз та оформлення їх результатів».

На думку апелянта суд відмовивши в заяві ОСОБА_2 про допит лікаря та не витребувавши жодних доказів для проведення судово - медичної експертизи допустив істотне порушення кримінально -процесуального закону, яке виключає можливість постановлення вироку.

Засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким його виправдати. Свою апеляцію обґрунтовує тим, що досудове та судове слідство проведено неповно та необ'єктивно.

Суд не зміг усунути цю неповноту під час судового слідства. При цьому допустив низку критичних порушень.

Апелянт вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази його вини, оскільки події злочину взагалі не було. В матеріалах справи міститься картка первинного обліку інформації, яка надійшла до міліції, де не зазначено час отримання дзвінка, час нанесення тілесних ушкоджень, установчих даних заявника, а лише ім'я ОСОБА_4 і контактні телефони.

Суд відмовив в задоволенні клопотання про витребування первинних матеріалів з органів МВС та встановлення особи заявника. В усній заяві вказано що потерпілого побив невідомий чоловік, при цьому, судом не було викликано слідчого та дізнавача для допиту. Крім того, він не пред'являвся для впізнання ні потерпілому, ні свідку.

23.08.2011 року старшим дільничним інспектором було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яка відсутня в матеріалах кримінальної справи. Вперше потерпілий про побиття його саме ОСОБА_2 повідомив судового експерта 27.05.2011 року.

Прокурор фактично без проведення додаткової перевірки ініціював притягнення особи до кримінальної відповідальності, на яку органу дізнання та прокурору жодна особа не вказувала як на злочинця.

Потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_5 постійно змінювали, доповнювали свої покази, а деякі обставини виключали. При відтворенні обстановки та обставин події від 15.05.2012 р. та 17.07.2013 року слідчий ухилився від оцінки та фіксації такої обставини як орієнтовний час побиття, а суд відмовився оцінювати цю обставину. Слідчий не встановив особу ОСОБА_4, яка назвала себе жінкою потерпілого.

Комісійна судово - медична експертиза не спростувала можливості отримання тілесних ушкоджень потерпілим під час падіння з дерева, оскільки суд поставив питання лише про можливість отримати травму під час падіння з висоти власного зросту. Неузгодженість та суперечність між показами ОСОБА_3, ОСОБА_5, що надавались під час відтворення обставин та обстановки події, з іншими показами, суперечить висновку суду про послідовність та достовірність показів вищезазначених осіб.

Крім того засуджений вважає, що було порушено його право на захист, оскільки суд не допустив до участі у справі в якості його захисника фізичну особу підприємця -фахівця у галузі права ОСОБА_6

13.08.2012 року він заявив клопотання про допуск в якості захисника ОСОБА_6, який є фахівцем у галузі права та договір з ним, як фізичною особою підприємцем, а також документи про законність його діяльності в якості фізичної особи підприємця, але суд безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання, позбавивши його права на захист.

Зазначає також, що без його участі та захисника проводилось відтворення обстановки та обставин події. Про час проведення відтворення він не повідомлявся.

Були проігноровані його клопотання про допит свідка ОСОБА_7, яка могла б дати характеристику моральних та етичних якостей потерпілого і про витребування документів з Бориспільського МВ ГУ МВС України і допит слідчого та лікаря., який надавав первинну медичну допомогу потерпілому, а також документів з Бориспільської ЦРЛ.

Поведінка судді була упередженою, яка нехтувала захистом та допомагала стороні обвинувачення у фальсифікації справи, не дивлячись на те, що їй неодноразово заявлялися відводи у зв'язку з наявністю підстав, які викликають сумніви в її упередженості.

Заслухавши суддю -доповідача, пояснення підсудного і його захисника , які підтримали вимоги своїх апеляцій, міркування прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляцій підсудного та його захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів підстав для їх задоволення не знаходить, виходячи з наступного.

Висновок суду першої інстанції про винність засудженого ОСОБА_2 в скоєному відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на сукупності допустимих, достовірних та достатніх для цих висновків доказів, які всебічно, повно та обєктивно досліджені в судовому засіданні і отримали у вироку належну оцінку в плані відносності, допустимості , достовірності та достатності для юридичної кваліфікації.

В обґрунтування висновків суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження покладені покази потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, оголошені в судовому засіданні покази свідка ОСОБА_9.

Його винність в інкримінованому злочині підтверджується сукупністю письмових доказів наявних в матеріалах справи, які були досліджені в судовому засіданні, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом проведення в порядку судового доручення відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілого та свідка ОСОБА_5, які відтворили механізм спричинення тілесних ушкоджень підсудним потерпілому; висновком комісійної судово-медичної експертизи, проведеної на підставі постанови суду, відповідно до якого ОСОБА_2 спричинено середньої тяжкості ушкодження, які могли утворитись 19.07.2011 р. за обставин на які вказав потерпілий та свідок.

Крім цього, суд оцінив та надав правову оцінку показам підсудного та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Дії ОСОБА_2 судом першої інстанції правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України.

Як видно із матеріалів кримінальної справи під час досудового слідства та в судовому засіданні з належною повнотою перевірялись пояснення засудженого в тому числі і щодо недоведеності його вини у вчиненні злочину. На підставі доказів, які суд безпосередньо дослідив в судовому засіданні, в тому числі і розбіжності в показах потерпілого та свідка ОСОБА_5 на які засуджений посилається в своїх скаргах суд дійшов до обґрунтованого висновку щодо доведеності вини засудженого у скоєнні ним злочину.

Доводи засудженого про те, що суд не спростував його версію отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень під час падіння з дерева, є безпідставними. Як прямо зазначено у вироку та в висновку експерта № 109/к : «Враховуючи локалізацію і характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 , вони не могли утворитись в результаті падіння з висоти власного зросту на тверду поверхню. Тілесні ушкодження могли утворитись при обставинах, на які в допиті та в ході відтворення обставин та обстановки події від 17.07.2013 року вказують ОСОБА_3 і ОСОБА_5.(т.2, а.с. 88)».

Безпідставними є й доводи засудженого та його захисника про недостовірність показів ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оскільки вони їх постійно змінювали, доповнювали. Їх аналіз свідчить, що вони є послідовними та не містять в собі суттєвих розбіжностей. Взявши їх за основу суд першої інстанції дійшов до вірного висновку в цій частині.

Що стосується доводів апеляції засудженого про порушення його права на захист у зв'язку з недопущенням до участі у справі в якості захисника фахівця у галузі права то колегія суддів при перевірці матеріалів справи встановила, що фізична особа -підприємець ОСОБА_6, з якою ОСОБА_2 уклав угоду про надання правової допомоги та захисту, не є особою, яка відповідно до ч. 2 ст. 44 КПК України (1960 року) могла бути долучена до участі у справі, як захисник, оскільки на підтвердження такого права він надав копію свідоцтва про реєстрацію фізичної особи -підприємця від 18.06.2007 року та копію диплома юриста від 18.02.2011 року, що на думку апелянта було підставою для допуску вказаної особи до участі у справі.

Із змісту копій цих документів вбачається, що ОСОБА_6 при реєстрації підприємцем не був фахівцем в галузі права, оскільки відповідну освіту отримав лише у 2011 році, а тому відмова суду в його допущенні до участі у справі є обґрунтованою.

Даних, які б свідчили про застосування недозволених методів під час проведення досудового слідства у справі не встановлено, так само як і обставин, які указували б на необ'єктивність, виявлену при її судовому розгляді.

Колегією суддів не встановлено суттєвих порушень вимог КПК України при проведенні досудового слідства, які б потягли за собою скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляції засудженого та його захисника залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2014 року, щодо ОСОБА_2 залишити - без зміни.

Головуючий

Судді