Рішення № 39932871, 24.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/147/14-ц Головуючий у І інстанції Теремецька Н.Ф. Провадження № 22-ц/780/3784/14 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 18 24.07.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Білоконь О.В.,

суддів: Приходька К.П., Поліщука М.А.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року позивач звернувся з позовом до суду, посилаючись на те, що 18 липня 2007 року між ТОВ «Комерційний банк «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно з умовами якого банк відкрив відповідачу кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. з лімітом в 1500 грн., який згодом був збільшений до 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за ставками тарифного пакету «Віза лояльний».

Позичальник умови договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 27 грудня 2013 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 5871 грн. 03 коп., яка складається з тіла кредиту у розмірі 3467 грн. 82 коп., заборгованості по відсоткам у сумі 742 грн. 77 коп., заборгованості за комісіями у розмірі 1660 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 подала зустрічний позов про визнання недійсним вищевказаного договору через його невідповідність вимогам п.4 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 28 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Позивач ПАТ «Дельта Банк» також подав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 липня 2007 року між ТОВ «Комерційний банк «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки № 001-24051-180707, згідно з умовами якого банк відкрив відповідачу кредитну лінію на загальну суму 30000 грн. з лімітом в 1500 грн., який згодом був збільшений до 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за ставками тарифного пакету «Віза лояльний».

Позичальник умови договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 27 грудня 2013 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 5871 грн. 03 коп., яка складається з тіла кредиту у розмірі 3467 грн. 82 коп., заборгованості по відсоткам у сумі 742 грн. 77 коп., заборгованості за комісіями у розмірі 1660 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (ч. 4 ст. 613 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив із того, що банк не нараховував до сплати тіло кредиту з 04 січня 2009 року по 12 грудня 2012 року, тобто не вчинив дії, які були необхідними для виконання відповідачем свого обов'язку здійснити оплату за договором, то відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України має місце прострочення кредитора.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки як вбачається з розрахунку, в цей період часу, зокрема до 12 грудня 2012 року ОСОБА_1 сплачувала належні платежі, а після зазначеної дати будь-які платежі припинила і не надала докази того, що нею вживались заходи щодо виконання умов договору (сплати тіла кредиту та відсотків), а банк відмовлявся прийняти виконання договору у запропонованому нею розмірі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що позивач не має права вимагати з відповідача сплати заборгованості за кредитним договором та процентів по ній у зв»язку з прострочення кредитора.

З урахуванням викладеного, рішення суду в цій частині підлягає скасування з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

З огляду на положення ст.ст. 526, 1054 ЦК України та тих обставин, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, у зв»язку з чим утворилась заборгованість, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача сліді стягнути заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2007 року за тілом кредиту у розмірі 3467 грн. 82 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 742 грн. 77 коп., а всього на загальну суму 4210 грн.59 коп.

В силу ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь банку підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору на загальну суму 365 грн. 40 коп. ( а.с.1, 111).

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача комісії у розмірі1660 грн. 44 коп., оскільки нарахування комісії не було передбачено укладеним між сторонами договором, тому у задоволенні цієї частини позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» слід відмовити.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи, 18 липня 2007 року оспорюваний договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки ОСОБА_1 підписала добровільно, кредитні кошти неодноразово отримувала.

З наведеного слідує, що позивач ОСОБА_1 при підписанні наведених договорів погодились з їх умовами, не скористались правом відкликання згоди на укладення договору та не заперечувала проти надання відповідної суми кредиту.

За таких обставин, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Також ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з банка коштів у розмірі 5260 грн., отриманих без достатньої правової підстав.

Доводи апелянта ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі, а саме розрахунком заборгованості за договором від 18 липня 2007 та випискою по рахунку ОСОБА_1 ( а.с. 13,14, 57-71).

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а рішення суду в цій частині залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 квітня 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2007 року та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2007 року у розмірі 4210 грн. 59 коп. та судові витрати у розмірі 365 грн. 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В решті рішення Славутицького міського суду Київської області від 28 квітня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді :