Рішення № 39929385, 28.07.2014, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/1386/14

2/243/893/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року Слов'янській міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М. О.,

при секретарі Карпенко О.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі № 12 суду у м. Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_2, про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної події, -

В С Т А Н О В И В:

20.02.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду із позовом до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_2, про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної події, пояснюючи свої вимоги наступним: 11.03.2013 року сталася дорожньо-транспортна подія, під час якої ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ-2106», д.р.н. НОМЕР_2, порушивши ПДР України здійснив наїзд на нього, який керував велосипедом. В наслідок ДТП йому було завдано тілесні ушкодження: закритий косий оскольчатий перелом нижньої третини правої великої бердової кістки зі зміщенням, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як безпечними для життя, але такими, що вимагають для свого загоєння термін понад 21-го дня. У зв'язку із отриманням тілесних ушкоджень він знаходився на стаціонарному лікуванні з 11.03.2013 року по 22.03.2013 року, а на амбулаторному лікуванні - з 25.03.2013 року по 04.10.2013 року, весь час був непрацездатним.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 03.07.2013 року, яка набула чинності 10.07.2013 року, була визнана вина ОСОБА_2 в події ДТП, але він був звільнений від кримінального покарання у зв'язку із примиренням потерпілим.

Відповідно до п. 24.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мінімальний розмір страхового відшкодування за збиток, пов'язаний з лікуванням потерпілого, складає 1/30 розміру мінімальної заробітної плати на місяць, за кожен день лікування, але не більше, ніж за 120 днів.

Таким чином мінімальний розмір страхового відшкодування за збиток, пов'язаний з його лікуванням, як потерпілого в ДТП, складає 4588,00 грн. з розрахунку: 1147,00 х120:30=4588,00 грн., де:

1147,00 - мінімальна заробітна плата на час ДТП;

120 - передбачені дні відшкодування збитків;

1/30 -встановлений розмір щоденного відшкодування від мінімальної з/плати.

Відповідач - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в передбачений п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» термін до теперішнього часу йому не виплатив у мінімальному розмірі відшкодування збитків, завданих пошкодженням здоров'я, хоча зобов'язаний був це зробити, так, як цивільно-правова відповідальність водія автомобілю «ВАЗ-2106», д.р.н. НОМЕР_2 з завдання збитків третім особам була застрахована саме в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується відповідним полісом АЕ № 0284859, дійсним на період з 30.01.2013 року по 29.01.2014 року.

Він 12.03.2013 року повідомив відповідача про настання страхової події - ДТП, а 22.10.2013 року надіслав заяву про виплату йому страхового відшкодування.

Вважає, що з відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на його користь потрібно стягнути страхове відшкодування за ушкодження його здоров'я у мінімальному розмірі в сумі 4588,00 грн.

Також вважає, що відповідач повинен йому виплатити моральну шкоду за пошкодження здоров'я в сумі 229,40 грн., що є 5 % від страхової суми.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ у судове засідання не з'явився, але від представника ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» ОСОБА_4 надійшла заява про невизнання позову у зв'язку з тим, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (потерпілий), а в ухвалі суду від 03.07.2013 року по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 1 КК України зазначено, що останній в повному обсязі відшкодував ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, заяв про відкладення судового розгляду від нього до суду не надходило.

З наданих сторонами суду доказів слідує наступне:

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 03.07.2013 року по кримінальному провадженню № 1-кп/243/256/2013 ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності . у зв'язку із примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження закрито. В ухвалі суду від 03.07.2013 року зазначено, що потерпілий ОСОБА_1 клопоче про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 та не має до останнього будь-яких претензій, матеріальна та моральна шкода відшкодована (а.с. 6-7).

ОСОБА_2 уклав з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 0284859 на період з 30.01.2013 року по 29.01.2014 року, зазначеним полісом обумовлений розмір страхової суми (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю і здоров'ю - сто тисяч гривень; за шкоду заподіяну майну - п'ятдесят тисяч гривень (а.с. 8-9).

22.10.2013 року ОСОБА_1 рекомендованим листом із врученням надіслав на адресу ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» заяву про відшкодування 4588,00 грн. за шкоду здоров'ю та 229,40 моральної шкоди. Рекомендований лист був отриманий представником відповідача 25.10.2013 року (а.с. 10, 11).

ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повідомило ОСОБА_1 про отримання його заяви та про пере направлення її для розгляду по суті в Південно-Східне РУ ПрАТ «УПСК» м. Донецька (а.с. 12).

ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 11.03.2013 року по 22.03.2013 року, на амбулаторному лікуванні - з 25.03.2013 року по 04.10.2013 року (а.с. 13-19).

Розглядаючи справу суд виходив із наступного чинного законодавства України:

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому чи більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

п.24.1. статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

п.24.2. статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (зі змінами, внесеними Законом України від 05.07.2012 року) передбачено, що мінімальний розмір страхового відшкодування за збиток, пов'язаний з лікуванням потерпілого, складає 1/30 розміру мінімальної заробітної плати на місяць, за кожен день лікування, але не більше, ніж за 120 днів.

Згідно п.36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування» у разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Постановою Пленуму Вищого Спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено наступне:

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК). Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (пункт 4 Постанови).

Оскільки відповідно до статті 3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (пункт 16 Постанови).

З урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку (пункт 19 Постанови).

Статтею 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

В судовому засіданні встановлено, що 11.03.2013 року у м. Слов'янську сталася дорожньо-транспортна подія, учасниками якої були ОСОБА_2, який керував транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ-2106», д.р.н. НОМЕР_2, з одного боку, та ОСОБА_1, який керував велосипедом. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобілю «ВАЗ-2106», д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», станом на подію ДТП 11.03.2013 року страховий поліс був чинним. Учасник ДТП ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, у зв'язку з чим знаходився на лікуванні по 04.10.2013 року і був до цього часу непрацездатним. Судом була визнана вина ОСОБА_2 в події ДТП, але ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 03.07.2013 року, яка набула чинності 10.07.2013 року, ОСОБА_2 був звільнений від кримінального покарання у зв'язку із примиренням потерпілим, при чому 03.07.2013 року потерпілий ОСОБА_1 заявив, що йому матеріальна та моральна шкода відшкодована обвинуваченим і він не має жодних претензій до нього. 22.10.2013 року, після закінчення лікування, ОСОБА_1 22.10.2013 року надіслав до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку із його лікуванням, яку ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» отримала 25.10.2013 року. 28.10.2013 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» повідомила ОСОБА_1 про передачу його заяви про виплату страхового відшкодування на розгляд до своєї філії - Південно-Східного РУ ПрАТ «УПСК». Представник ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» надіслав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1, в якій позовні вимоги не визнав, пояснюючи відмову у визнанні позову тим, що кримінальна справа закрита у зв'язку із примиренням обвинуваченого та потерпілого, який заявив що усі збитки йому відшкодовано з боку ОСОБА_2

Інших доказів сторонами суду не надано, в тому числі і доказів визнання відповідачем ПрАТ «УПСК» дорожньо-транспортної події страховим випадком.

Таким чином, з наданих сторонами документів, встановлено, що подія ДТП, яка мала місце 11.03.2013 року, не визнана страховиком ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» страховим випадком, страховою компанією ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» позивачу ОСОБА_1 не виплачена мінімальна вартість відшкодування збитків, завданих пошкодженням здоров'я.

Розглядаючи справу суд виходить з того, що ухвала про закриття кримінального провадження у зв'язку із примиренням обвинуваченого з потерпілим була винесена судом 03.07.2013 року, а ОСОБА_1 по 04.10.2013 року знаходився на лікуванні, що свідчить про те, що ОСОБА_1 був непрацездатним ще протягом трьох місяців після закриття кримінального провадження, тому вимоги про відшкодування збитків у зв'язку із його лікуванням мають законні підстави.

Вирішуючи питання про розмір такого відшкодування суд виходить з наступного:

Визначений позивачем ОСОБА_1 мінімальний розмір страхового відшкодування шкоди, завданої пошкодженням здоров'я в сумі 4588,00 відповідає вимогам чинного законодавства і дійсно підлягає виплаті/стягненню на його користь з боку страховика - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподаювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт спричинення позивачу моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин або якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі або в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичної болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому суд, відповідно до ст. 60 ЦПК України, вважає за недоведеними та не доказаними позивачем наступні обставини, а саме стосовно наявності вини відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у виникненні події ДТП, так, як позивач ОСОБА_1 зазначає завданням йому моральної шкоди тільки наслідки ушкодження здоров'я під час ДТП.

Таким чином, відповідно до норм ЦК України, суд, з урахуванням обставин, які мають істотне значення, ступеня вини особи, яка її завдала а також принципів розумності та справедливісті, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволенян позову в частині вимог стосовно стягнення з відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» грошей на відшкодування моральної шкоди.

Розглядаючи позовні вимоги в частині відшкодування понесених по справі витрат суд виходить з наступного:

Відповідно до п.п.2), 6) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час подання до суду позову про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я та про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» підлягає стягненню судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. на користь держави.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, потрібно залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 5-8, 10-15, 60, 61, 88, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_2, про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної події - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, р/р 26502301197 в АКЮ «Меркурий» м. Київ, МФО 300755, код ЄДРПОУ 20602681),

· на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Словянська, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 страхове відшкодування за ушкодження здоров'я у розмірі 4588 грн.00 коп. (Чотири тисячі вісімсот вісім гривень 00 копійок);

· на користь держави судовий збір у розмірі 243 гривен 60 коп. (Двісті сорок три гривні 60 копійок) на рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, Код за ЄДРПОУ 37803368, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач коштів УК/Слов'янське/22030001.

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду Гусинський М. О.