Постанова № 39929119, 22.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р. Справа № 820/8054/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2014р. по справі № 820/8054/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.12.2013 року №0001342200 Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2014р. відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, положень абз. 4 п. 1 роз. 1 Наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2013 р. за № 201/22733 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення", просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області Воробйовою І.П. на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська", за наслідками якої було складено акт від 12.12.2013 р. №462/20-01-22-47/37010685.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ТОВ "Агропромислова компанія Савинська" п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та п.2.3 розділу IV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. №1340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.02.2013 р. №201/22733, що призвело до заниження суми, яка за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у податковій декларації за жовтень 2013 року (рядок 25.1 декларації) (таблиця 4), та відповідальність платника, передбачену пунктом 123.1 статті 123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0001342200 від 31.12.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61159,50 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 40773,0 грн., штрафні санкції у розмірі 20386,50 грн.

Не погодившись з винесеним рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що підприємство позивача не скористалося після отримання повідомлення про виявлені розбіжності правом подання уточнюючого розрахунку, який є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, а отже прийшов до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимог, зазначив, що внесення податкової накладної №92 від 21.07.2013 року ТОВ «Хмельницьке» на суму податку на додану вартість 40773,25 грн. у податкову звітність за жовтень 2013 року відбулось помилково - зазначена податкова накладна була внесена замість фактично отриманої податкової накладної №92 від 31.07.2013 року, на суму податку на додану вартість 40773,25 грн.. Після виявлення помилки, її було виправлено методом «сторно» за правилами бухгалтерського обліку, що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової накладної, що не відображена в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. п. 201.14 та 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

На виконання вимог п. 201.15 ст.201 Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340 затверджено Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення" (далі по тексту - Порядок "№ 1340) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абз. 3 та 4 п. 1 розділу І Порядку № 1340, виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки.

Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Так, п. 3 роз. І Порядку № 1340 передбачено, що реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Пунктом 2 розділу V Порядку № 1340 передбачено, що при виправленні помилки методом "сторно" до Реєстру одночасно вноситься два записи: помилковий запис із знаком та правильний запис із знаком Метод "сторно" здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена. При здійсненні такого зворотного запису платником податку: в колонці 1 розділів I та/або II Реєстру зазначається порядковий номер запису; в колонках 2 - 6 розділу I та/або колонках 2 - 7 розділу II Реєстру дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних колонках 7 - 12 розділу I та/або колонках 8 - 16 розділу II Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком "+" чи "-". При цьому, якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера "У" (наприклад: ПНПУ). Крім того, запис щодо включення показників такого документа до уточнюючого розрахунку зазначається окремим рядком у рядку "З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період" Реєстру.

Колегія суддів зазначає, що помилка в даті податкової накладної не змінює період, в якому у Позивача виникло право на віднесення суми ПДВ за податковою накладною № 92, а отже, відповідно до вищенаведених положень Порядку № 1340, не потребує внесення уточнень до податкової звітності.

З матеріалів справи вбачається, що після отримання повідомлення про результати електронної обробки (звірки) податкової інформації з податку на додану вартість щодо наявності розбіжностей реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних, позивачем було виправлено зазначену помилку методом «сторно» в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року.

Так, в Розділі ІІ «Отримані податкові накладні» було зроблено наступні записи:

- запис №116 - податкова накладна №92 від 21.07.2013 року ТОВ «Хмельницьке» на суму податку на додану вартість -40773,25 грн.

- запис №117 - податкова накладна №92 від 31.07.2013 року ТОВ «Хмельницьке» на суму податку на додану вартість 40773,25 грн.

Реальність виконання господарських операцій, в наслідок якої видана податкова накладна №92 від 31.07.2013 року підтверджується наданими позивачем первинними документами: договором Р19490.000 від 05.04.2013р., доповнення № 1 до договору Р19490.000 від 05.04.2013р., договором поставки № 4/0613/135 від 25.06.2013 р., специфікацією № 1 до договору поставки № 4/0613/135 від 25.06.2013 року, видатковою накладною № 620 від 27.06.2013 р., договором поставки № ЖДЦ 000011 від 20.06.2013 р., спеціфікацією № 1 до договору поставки № ЖДЦ 000011 від 20.06.2013 р., видатковою накладною № ЖДЦ-000038 від 04.06.2013 р., договором № 17/0613/159 про відшкодування витрат від 04.06.2013 р., актом виконаних робіт (наданих послуг) № 155 від 31.07.2013 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 1-92, том № 2).

Відповідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи, що помилка, допущена при складанні реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року, не впливає на показники податкової декларації за жовтень 2013 року та не змінює суму податкового кредиту звітного періоду, колегія суддів дійшла висновку про правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за вказаний період та безпідставність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ТОВ "Агропромислова компанія Савинська" та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2013 року №0001342200.

Таким чином, колегія суддів переглянувши у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 року прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та підлягає скасуванню відповідно до приписів п.4 ч.1 ст.202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2014р. по справі № 820/8054/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2013 року №0001342200 Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Савинська" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1096 гривень 20 копійок (одну тисячу дев'яносто шість гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст постанови виготовлений 28.07.2014 р.