Рішення № 39928843, 28.07.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

28.07.2014 справа № 2/489/1683/14

Заочне рішення

Іменем україни

28 липня 2014 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

при секретарі Коденко К.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

встановив:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва, яка ухвалою суду від 09.07.2014 замінена на належного відповідача Миколаївську міську раду, про визнання права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

У позові вказано, що з 29.07.1998 року позивач зареєстрований та постійно проживає в спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько, з дозволу якого здійснив реєстрацію в квартирі. При оформленні спадкових прав стало відомо, що з 18.10.1988 в квартирі була зареєстрована ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та яка була власником ? частки квартири, про реєстрацію якої позивачу стало відомо вперше. Так як позивач мешкає більше десяти років в квартирі то вважає, що набув право власності на ? частку квартири за набувальною давністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяву про розгляд справи за своєї відсутності та письмових заперечень проти позову до суду не надав.

У відповідності до статей 224, 225 ЦПК України судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 13.09.1993, виданого Службою приватизації державного житлового фонду відповідно до розпорядження від 31.08.1993 № 35/13 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності по ? частки кожному належить квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2.

Після смерті ОСОБА_5 позивач, як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до Першої Миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 554/2013.

Із змісту позову вбачається, що при оформленні спадкових прав позивачу стало відомо, що, крім його батька, співвласником квартири є ОСОБА_4, яка померла до його реєстрації в квартирі, про що йому раніше не було відомо.

Представник позивача пояснив, що позивач зареєстрований та мешкає в квартирі із дозволу батька з 29.07.1998, що відповідає даним його паспорту, а тому має всі підстави для визнання за ним права власності за набувальною давністю на ? частку квартири, що належить ОСОБА_4

За повідомленням Другої Миколаївської державної нотаріальної контори від 29.05.2014 № 1572/01-16 встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа у вказаній нотаріальній канторі не заводилася.

Між тим, з позовними вимогами суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Згідно роз'яснень, викладених в пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Таким чином, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. При цьому, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Виходячи із змісту наведеної норми матеріального права, доведення обставин, які мають значення для даної справи, у відповідності до частини першої статті 60 ЦПК України, покладається на позивача.

За таких обставин та з огляду на вказані норми матеріального права, суд не вбачає підстав для задоволення позову через відсутність добросовісності володіння позивачем ? часткою квартири, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4

Одночасно суд звертає увагу, що відповідно до статті 555 ЦК УРСР (чинної на момент смерті ОСОБА_4.) підставою для переходу спадщини до держави є неприйняття спадщини спадкоємцями, а з аналізу статті 1277 ЦК України слідує, що дана норма не містить граничного строку для подання відповідним органом місцевого самоврядування заяви про визнання спадщини відумерлою та не передбачає відмови територіальної громади від набуття права власності в порядку, встановленому нею.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212 - 214, 224, 228, 229 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ленінським районним судом м. Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя

Повний текст заочного рішення

підписано 29.07.2014.