Рішення № 39926124, 14.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 907/368/14

14.07.14

За позовом

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-4"

про

стягнення 1 122 520, 62 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою господарського Закарпатської області від 13.05.2014 матеріали справа №907/368/14 передані за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014, на підставі ст.ст. 15, 17, 86 Господарського процесуального кодексу України, справу № 907/368/14 прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд призначений на 23.06.2014.

Ухвалою від 23.06.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 14.07.2014.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, 20.06.2014 через відділ діловодства суду надав заяву про застосування строку позовної давності.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.05.2007 між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство ""УкрСиббанк") (далі – банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" (далі – позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №11345805000 (далі - Договір) відповідно до умов якого, банк зобов’язується надати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 67 333,00 дол. США, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Вказана сума дорівнює еквіваленту 340 031, 65 грн. за курсом НБУ на день укладення цього Договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Банк в повному об’ємі виконав зобов’язання за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти, що сторонами не заперечується та підтверджується меморіальним ордером №0606327605 від 15.05.2008 у розмірі 67 333,00 дол. США, який долучений до матеріалів справи.

Пунктом 1.2.1. Договору передбачено, що надання кредиту здійснюється у наступний термін: 14 травня 2008 року по 13 травня 2011 року.

Позичальник, у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до Договору), але не пізніше 13 травня 2011 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4.

Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 13,5% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка – 27,0 % річний.

Згідно з п. 1.3.5. кредитного договору позичальник зобов’язується сплачувати проценти у строк – з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, на який були нараховані банком такі проценти за користування кредитом.

Пунктами 1.3.4. та 1.3.5 кредитного договору обумовлені умови нарахування процентів за договором.

09.06.2010 сторонами укладена додаткова угода №4 до Кредитного договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Проте, відповідач, в порушення своїх зобов'язань за Кредитним договором, кредитні кошти, у встановлений договором строк, в повному обсязі позивачу не повернув, у зв'язку з чим, станом на 08.04.2014, прострочена заборгованість за кредитом складає 1 061 815,02 грн., з яких 521 214,72 грн. заборгованість за кредитом та 540 600,30 грн. заборгованість за нарахованим и процентами за користуванням кредитом.

Позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем умов Кредитного договору, станом на 08.04.2014, заборгованість відповідача складає 1 122 520,62 грн. з яких: 521 214,72 грн. - заборгованість за кредитом, 540 600,30 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 27 963,81 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 32 741,79 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Враховуючи вищевикладені обставини позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд-4" надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом на суму 37 276,86 дол. США (що еквівалентно 434 311, 54 грн.), заборгованості по процентам за користування кредитом на суму 9 723,31 дол. США (що еквівалентно 113 285,98 грн.), пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом на суму 3 503,93 дол. США (що еквівалентно 27 963,81 грн.) та у задоволенні вказаних вимог відмовити. Також, в даній заяві відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом на суму 30 629,04 дол. США (що еквівалентно 356 858,00 грн.), пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами на суму 2 772,45 дол. США (що еквівалентно 32 301,73 грн.), у зв'язку з необґрунтованістю заявленої суми та наданих розрахунків.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

На виконання умов Кредитного договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту, оплати відсотків (процентів) за користування кредитом, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 521 214,72 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 540 600, 30 грн.

Факт наявності заборгованості за кредитом у розмірі 521 214,72 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 540 600,30 грн. підтверджується матеріалами справи.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом на суму 37 276,86 дол. США (що еквівалентно 434 311,54 грн.), заборгованості по процентам за користування кредитом на суму 9 723,31 дол. США. (що еквівалентно 113 285,98 грн.).

Відповідно до ч.3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору (п.1.2.2) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 25 (26, 27, 30) числа місяця, а процентів - кожного місяця з 1 по 10 число, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору, сторін, та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 12 грудня 2012 року та від 7 березня 2013 року №5015/2087/12 та постановах Верховного Суду України №6-16цс13 від 06.11.2013 року, №6-20цс14 від 19.03.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 19.05.2014 року, а направлена спецзв'язком 11.04.2014.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Відповідно до ч. 4 статті 257 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, вимоги про стягнення боргу по тілу кредиту в загальному розмірі 37 276,86 дол. США (що еквівалентно по курсу НБУ 434 311,54 грн.), який відповідно до встановленої графіком черговості платежів мав бути погашений у строк до 25.03.2011, заявлено після спливу трирічного строку позовної давності, тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги позивача про стягнення боргу по тілу кредиту в розмірі 29 960,59 грн. (за період з 25.04.2011 року по 15.08.2011 року) подані в межах строку позовної давності та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з абз. 3 пп.5.2 п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

З огляду на викладені приписи та враховуючи, що згідно положення ст.ст. 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України зобов'язань зі сплати відсотків є акцесорним по відношенню до зобов'язання з повернення кредиту, то при закінчення строку позовної давності по вимогам про повернення кредиту закінчується і строк позовної давності по вимогам про сплату відсотків, які нараховуються у відповідності до ст.ст. 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України.

Наведений висновок узгоджується з викладеними в пп. 5.3 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'ясненнями застосування строків позовної давності при вирішення спорів, що виникають на підставі ст.ст. 536, 625, 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, якими вказується на сплив позовної давності за вимогою про сплату відсотків (процентів) у випадку спливу позовної давності за вимогою про стягнення основної заборгованості.

З умов договору, зокрема, п.1.6 вбачається, що сторонами передбачено два види процентів, а саме: прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення) та строкові проценти.

Так, строкові проценти нараховуються згідно з п.1.3.1 договору та їх процентна ставка становить 13,5% річних, а прострочені згідно з п.1.3.2 договору та їх процентна ставка становить 27,0% річних.

Розмір строкових процентів за перерахунком суду становить 1 482, 94 грн.(7 458, 88 дол. США * 13,5% *30 / 360 = 83,91 дол. США.; 3730,90 дол. США* 13,5% * 31 / 360 = 43,37 дол. США).

Перевіривши контррозрахунок відповідача, суд погоджується з нарахуванням прострочених процентів в розмірі 70 456,37 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом підлягають частковому задоволенню в розмірі 71 939,31 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 468 660,99 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку із застосування строку позовної давності.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором банк нарахував боржнику пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 27 963,81 грн. за період з 13.05.2011 по 10.11.2011та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 32 741,79 грн. за період з 09.10.2013 по 08.04.2014.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.7.1 договору, за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом факт/360, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У заяві про застосування строку позовної давності відповідач також просив застосувати строк позовної давності і до стягнення пені.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 13.05.2011 по 10.11.2011 у розмірі 27 963,81 грн., а звернувся з позовом 11.04.2014 (відмітки спецзв'язку), тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.

Крім того, суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом з урахуванням норм пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України та пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів":

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, підлягають частковому задоволенню у розмірі 446,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комфортбуд - 4" (04119, м. Київ, вулиця Сім’ї Хохлових, будинок 15, код 10003540549) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61001, м. Харків, пр. Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість за кредитом в розмірі 86 903,18 грн. (вісімдесят шість тисяч дев’ятсот три гривні 18 коп.), заборгованість за процентами за користування кредитом – 71 939,31 грн. (сімдесят одна тисяча дев’ятсот тридцять дев'ять гривень 31 коп.), пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом – 446,00 грн. (чотириста сорок шість гривень 00 коп.) та 3 185,77 грн. (три тисячі сто вісімдесят п’ять гривень 77 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.07.2014.

Суддя М.Є. Літвінова