Рішення № 39923807, 21.07.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2014 р.Справа № 916/935/14

За позовом: державного підприємства "Адміністрація морських портів України" особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до відповідача: державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"

про стягнення 134 085,12 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

судді Демешин О.А.

Оборотова О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Скворцова О.В., довіреність №5507 від 27.12.2013р.

Від відповідача: Очколяс Д.В., довіреність №134 від 25.12.2013р.

Дюндик Л.В., довіреність №132 від 25.12.2013р.

Відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва в судовому засіданні з 02.04.2014р. до 11 год. 20 хв. 05.05.2014р., з 28.05.2014р. до 15 год. 00 хв. 29.05.2014р., з 16.06.2014р. до 10 год. 00 хв. 21.07.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, державного підприємства "Адміністрація морських портів України", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" 134 085,12 грн. - заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2014р. позовну заяву (вх.№926/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/935/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-1709/14 від 05.05.2014р.) - судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 29.05.2014р.

Клопотання позивача про призначення справи до колегіального розгляду (вх.№13893/14 від 29.05.2014р.) - судом задоволено, у зв'язку з чим, суд ухвалою від 29.05.2014р. призначив дану справу до колегіального розгляду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області №184 від 29.05.2014р. справу №916/935/14 було призначено до автоматичного розподілу для визначення членів колегії.

На підставі повторного автоматичного розподілу справ, визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Цісельський О.В., судді Демешин О.А., Оборотова О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.05.2014р. колегія суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Демешин О.А., Оборотова О.Ю. прийняла справу №916/935/14 до свого провадження та призначила до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№13814/14 від 28.05.2014р.).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. №163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. №163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів. Пунктом 7 наказу встановлено , що після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки

державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.

Відповідно до зазначеного за актом приймання-передачі від 13.06.2013 р. №482/19 до Адміністрації були передані основні засоби Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013р., в т.ч. причали Іллічівського морського порту.

30 вересня 2013р. між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Власник) та державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Сервітуарій) було укладено договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) №655-0/116-П-ІЛФ-13, згідно умов п.1.1. якого, Власник, на визначених договором умовах оплати, надає Сервітуарію право обмеженого користування належними Власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме причал №26, довжиною 210,00 м.п., архівний номер паспорту 85326.

Відповідно до п.п.2.2., 2.3., Договору розрахована за формулою, визначеною п.2.1. цього Договору, плата за сервітут на причал №26 за період дії договору складає 134 085,12 грн. (з ПДВ). Оплата сервітуту здійснюється Сервітуарієм щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку Власника. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці.

Цей Договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013р. у відповідності до ст.631 ЦК України. Договір діє до 31 грудня 2013 року але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.7.1. Договору).

На виконання умов договору майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) №655-0/116-П-ІЛФ-13 позивачем відповідачу на підставі акту було передано на період з 21.08.2013р. по 30.09.2013р. право обмеженого користування гідротехнічними спорудами.

Позивач умови Договору виконав у повному обсязі та виставив відповідачу рахунки до оплати на загальну суму 134 085,12 грн. зокрема: №4456 від 30.09.2013р. на суму 41 334,52 грн., №9 364 від 31.10.2013р. на суму 31 252,92 грн., №9384 від 30.11.2013р. на суму 30 244,76 грн., №12 860 від 31.12.2013р. на суму 31 252,92 грн.

Проте, як зазначає позивач, відповідач (Сервітуарій) виставлені рахунки не оплатив у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 134 085,12 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) №655-0/116-П-ІЛФ-13 в частині оплати виставлених рахунків і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту

Як зазначено у Статуті, Адміністрація є державним комерційним підприємством, зареєстрованим відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до приписів ч.2 ст. 74 Господарського кодексу України, п.4.2 Статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна.

Відповідно до ч.1 ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами. Отже, Адміністрація як особа, у господарському віданні якої знаходиться причали та на балансі якої вони числяться, здійснює право володіння, користування та розпорядження цим майном.

Так як Адміністрація здійснює право володіння, користування та розпорядження закріпленим за ним майном, вона володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.1 та ч.2ст. 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Статтею 406 Цивільного кодексу України визначені випадки припинення сервітуту. Так, сервітут припиняється, зокрема, у разі відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Однак, відповідач в порушення умов договору майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) №655-0/116-П-ІЛФ-13 щодо оплати за використання об'єкту сервітуту, не здійснив оплату, у зв'язку з чим, станом на день розгляду справи заборгованість останнього перед позивачем складає 134 085,12 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги державного підприємства "Адміністрація морських портів України" особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", у зв'язку з чим стягненню з державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 134 085,12 грн.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 2 681,70 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРЮОФОП 01125672) на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРЮОФОП 38727770) 134 085 (сто тридцять чотири тисячі вісімдесят п'ять) грн. 12 коп. - заборгованості, 2 681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 70 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.07.2014р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Суддя Демешин О.А.

Суддя Оборотова О.Ю.