Рішення № 39921317, 21.07.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/233/14-ц Головуючий у І інстанції Дудар Т.В.Провадження № 22-ц/780/4197/14 Доповідач у 2 інстанції ВоробйоваКатегорія 54 21.07.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Білоконь О.В.

при секретарі Бевзюк М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Київської області від 03 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з названим позовом.

Посилався на те, що він з 13 серпня 2010 року по 05 червня 2013 року працював на посаді тракториста - машиніста в ТОВ "Баришівська зернова компанія".

05 червня у зв»язку з погіршенням стану здоров»я був змушений звільнитися з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП Україна.

Вказував, що перебуваючи на лікарняному листку, він, у день виплати заробітної плати, на початку березня 2013 року звернувшись до касира підприємства, дізнався, що у відомості по заробітній платі проти його прізвища стоїть підпис інженера ОСОБА_2 про отримання 790,84 грн. заробітної плати за лютий 2013 року та знак питання. З питання виплати грошових коштів касир порекомендувала йому звернутися до гр..ОСОБА_2 Того ж дня, на його звернення, ОСОБА_2 підтвердив, що його заробітну плату він отримав, але на його прохання віддати гроші, інженер заявив, що грошові кошти він не заробив, весь час не працював, а хворів, а тому поверне гроші після того,як він вийде на роботу після хвороби. Його заява, що грошові кошти потрібні для лікування, інжернер ОСОБА_2 залишив без реагування.

Він тривалий час хворів, проте після вимушеного звільнення, заробітну плату за лютий 2013 року йому не виплатили, про що він нагадував представникам відповідача. Грошові кошти йому не повернули, а з довідки бухгалтерії, яку йому видали для розрахунку на випадок безробіття він встановив, що вказана сума за лютий 2013 року була йому нарахована та вважалася виплаченою. Він знову нагадав про заборгованість перед ним підприємства та попередив про відповідальність за затримку розрахунку. Його звернення залишені були без задоволення, у зв»язку з чим у грудні 2013 року він звернувся до Баришівської прокуратури та Територіальної державної інспекції праці з заявами про вжиття заходів щодо виплати заробітної плати.

Після вказаних звернень до нього за місцем проживання, 10 січня 2014 року з»явився ОСОБА_2 та запропонував йому відізвати подані заяви в обмін на повернення грошових коштів, що йому підлягали виплаті за лютий 2013 року. Він відмовився від пропозиції та сказав, що отримає кошти через касу підприємства.

Того ж дня, до нього зателефонувала інспектор праці ОСОБА_3 і повідомила його, що він може отримати в касі товариства належні йому кошти. У понеділок, 13 січня 2014 року він отримав у касі належну йому заробітну плату за лютий 2013 року у розмірі 790,84 грн.. При цьому, йому було запропоновано розписатися у видатковій відомості поряд з підписом ОСОБА_2 Коли він намагався поставити дату отримання коштів, касир заборонила йому поставити дату, пославшись на те, що він не вправі це робити і забрала відомість.

Відповідь на його звернення до інспекції праці він отримав лише звичайним листом 12 лютого 2014 року, що підтверджується оригіналом відтиску на поштовому конверті і то лише після його нагадування останній про відсутність відповіді. З тексту листа інспектора праці вбачалося, що звернувшись до керівництва ТОВ "Баришівська зернова компанія" інспектором отримано пояснення та копія платіжної відомості грошей №641, відповідно до якої ОСОБА_1 було виплачено заробітну платі за лютий, що підтверджується його підписом.

Коли було отримано грошові кошти і за яких обставин інспектором не зазначалося.

Позивач вважав, що відповідач в порушення порядку проведення касових операцій, виплатив грошові кошти, а саме заробітну плату, без відповідної довіреності сторонній особі, без належного оформлення такої виплати, а за умови повернення коштів до каси підприємства останнім, без належної відмітки та оформлення такого повернення.

Оскільки на день звільнення 05.06.2013 року йому не було виплачено усі належні йому грошові кошти, а заробітну плату за лютий 2013 року, у зв»язку зі своїми зверненнями-скаргами до відповідних органів, він отримав лише через 7,5 місяців, просив стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку за період з 05.06.2013 року (дня звільнення) до 13 січня 2014 року (дня фактичного розрахунку) в сумі 9936,72 коп.

Позивач також просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 20000 грн. та 2000 грн. за правову допомогу.

Рішенням Березанського міського суду від 03 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення вимог матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме п.3.6 Положення, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис "За довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Згідно п. 3.9. Положення після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за видатковими відомостями, касир зобов'язаний:

у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис "Депоновано";

скласти реєстр депонованих сум;

у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом.

Якщо готівкові кошти видавалися не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис "Готівку за відомістю видав (підпис)";

здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю.

Бухгалтер робить перевірку записів, зроблених касирами у видаткових відомостях, та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми, що підлягають здаванню в банк, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера.

Відповідно до п. 3.10.Положення прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється. Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

По справі встановлено, що позивач з 13 серпня 2010 року по 05 червня 2013 року працював на посаді тракториста - машиніста в ТОВ "Баришівська зернова компанія".

Наказом № ОВGС0000036 від 05 травня 2013 року він був звільнений з роботи з 05 червня 2013 року за статтею 36 п.1 КЗпП Україна.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 тривалий час у 2013 році хворів та перебував на лікарняному з 14.01. по 28.01.2013 року, з 28.02.-07.03.2013 року, з 08.03. по 13.04.2013 року, з 14.04. по14.05.2013 р., з 16.05.по 20.05. 2013 р., з 20.05. по 25.05.2013 року, з 26.05. по 03.06.2013 року (а.с.10-13).

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) № 301-б від 25 червня 2013 року позивачу нараховувалися у грудні 2012 року 2188, 26 грн., у січні 2013 року - 1064,70 грн., у лютому 2013 року- 860,16 грн., березень-травень-лікарняні листки (а.с.14).

З відомості на виплату грошей № 641 (відкрита 06 березня 2013 року видно, що ОСОБА_1 підлягала до виплати сума 790,84 грн.. В графі «підпис одержувача» стоїть підпис особи, що отримала кошти, поряд у графі «примітка» - підпис ще одної особи ( а.с.42).

З пояснень в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 вбачається, що він працює у відповідача на посаді регіонального інженера. У 2013 році ОСОБА_1 тривалий час хворів і жодного дня не відпрацював на своїй посаді. Заробітну плату ОСОБА_1 у лютому 2014 року було нараховано помилково. Підприємство проводить польові роботи, а тому на підприємстві склалася практика, коли він отримував кошти та відвозив їх на поле працівникам. У відомості на виплату грошей №641 від 06 березня 2013 року навпроти прізвища ОСОБА_1 про отримання коштів стоїть його підпис. Але гроші він не взяв, оскільки ОСОБА_1 перебував на лікарняному та не працював у полі ( технічна фіксація показів свідка 14.05. 2014 року).

З пояснень представника відповідача Коваль Л.М. встановлено, що на підприємстві має місце практика, коли керівник структурного підрозділу отримує заробітну плату за підлеглих працівників, які заняті на виробництві. При цьому, представник наголошувала, що позивач у січні-лютому 2013 року фактично не працював, «пробайдикував», а тому взагалі не мав права на заробітну плату. В той же час, представник відповідача підтвердила той факт, що підпис у відомості на виплату грошей за 06 березня 2013 року належить інженеру ОСОБА_2, останній отримав грошові кошти, що підлягали виплаті ОСОБА_1, але повернув їх у касу; 06 березня ОСОБА_1 заробітну плату не отримував, але отримав її наступного дня ( технічна фіксація судового засідання, пояснення представника відповідача Коваль Л.М. 26 березня 2014 року, 03 червня 2014 року).

В апеляційній інстанції, заперечуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, представник відповідача вказувала, що ОСОБА_1 заробітну плату отримав особисто в кінці лютого 2013 року, оскільки 28 лютого 2013 року, перебуваючи на лікарняному, приходив на підприємство.

Будь-які дані щодо помилкового підпису у відомості на виплату заробітної плати № 641 від 06 березня 2013 року, який було здійснено ОСОБА_2 замість ОСОБА_1 про отримання належної останньому заробітної плати в сумі 790,84 грн. або про повернення ним отриманих грошових коштів до каси підприємства матеріали справи не містять, застереження щодо цього у відомості №641 не внесено.

При цьому, за умови наявності підписів двох осіб про отримання грошових коштів на суму 790,84 грн. у відомості №641, що підлягали до виплати ОСОБА_1 та в порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, будь - які зауваження щодо змісту та оформлення відомості з боку працівника, який проводив перевірку записів, зроблених касиром у видатковій відомості та здійснював підрахунок виданих і депонованих за нею сум не зазначено (а.с.43).

З матеріалів справи також встановлено, що вже після звільнення з роботи, що мало місце 05 червня 2013 року, ОСОБА_1 неодноразово звертався до підприємства, до Територіальної державної Інспекції праці у Київській області (грудень 2013 року), до Баришівського прокурора (грудень 2013 року) із заявами про вжиття заходів реагування щодо невиплати ТОВ «Баришівська зернова компанія» належної йому заробітної плати, посилаючись на порушення вимог трудового законодавства та просив вжити до керівництва ТОВ відповідні заходи реагування та зобов»язати виплатити заробітну плату, яка йому була нарахована за лютий 2013 року і не виплачена до цього часу (а.с.15-17, 18-19).

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем своєчасно отримано заробітну плату за лютий 2013 року та не доведено факт затримки виплати належної йому заробітної плати.

Даний висновок суду не відповідає обставинам та матеріалам справи.

Так, факт отримання 06 березня 2013 року в касі підприємства заробітної плати, що нарахована ОСОБА_1 інженером ОСОБА_2 підтверджується підписом ОСОБА_2 в платіжній відомості на виплату заробітної плати №641 від 06.03.2013 року у відповідній графі навпроти прізвища ОСОБА_1, поясненнями останнього, допитаного як свідка по справі про те, що він за підлеглих отримує заробітну плату часто, що підпис у відомості належить саме йому і що на його думку, заробітна плата позивачу нарахована помилково. При цьому ОСОБА_2 пояснив, що довіреності від ОСОБА_1 він не мав, після отримання коштів в сумі 790,84 грн., він їх повернув у касу, оскільки на той час ОСОБА_1 перебував на лікарняному.

Будь-які дані, що ОСОБА_2 станом на 06 березня 2013 року були повернуті кошти, що належали до виплати ОСОБА_1 і ці кошти були в цей день виплачені останньому, в матеріалах справи відсутні, докази цьому відповідач не надав.

Порядок оформлення відомостей на виплату заробітної плати, у т.ч. і за дорученням працівника, а також порядок повернення безпідставно отриманих коштів, визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України №637.

Як вже наголошувалося, відповідачем допущено низку порушень порядку ведення касових операцій при здійсненні виплат заробітної плати працівникам, відомість на виплату грошей №641 від 06 березня 2013 року оформлено зі суттєвими порушеннями чинного законодавства.

Крім того, як видно з медичної документації ОСОБА_1 останній в 2013 році тривалий час хворів на тяжкі захворювання, перебував на лікарняному листку, у т.ч. і 06 березня 2014 року; у зв»язку з погіршенням стану здоров»я 05.03.2013 року направлявся на стаціонарне лікування. Фактично продовжував хворіти до червня 2013 року (а.с.10-13).

Докази тому, що позивач саме в день отримання замість нього ОСОБА_2 належну йому заробітну плату, а саме 06.03. 2013 року, відповідач не надав. Більш того, дані обставини спростовуються поясненнями представника відповідача в суді першої інстанції ( позивач 06.03.2013 року не отримував заробітну плату, отримав грошові кошти наступного дня після повернення ОСОБА_2 в касу заробітну плату ОСОБА_1.), та в суді при апеляційному розгляді справи ( отримав заробітну плату 28 лютого 2013 року, коли перебуваючи на лікарняному прийшов на підприємство).

У зв»язку з викладеним, доводи відповідача про те, що позивач своєчасно отримав належну йому заробітну плату за лютий 2013 року, з чим погодився суд першої інстанції, на думку колегії є голослівними та спростовуються матеріалами справи.

В той же час, дії позивача свідчать про те, що відповідачем не виконано обов»язок щодо виплати йому заробітної плати за лютий 2013 року, зокрема, останній після звільнення з роботи (червень 2013 року) звертався за захистом свого порушеного трудового права до Баришівської прокуратури, до територіальної державної Інспекції праці у Київській області (грудень 2013 року) із заявами про вжиття відповідних заходів до ТОВ «Баришівська зернова компанія» у зв»язку з невиплатою йому заробітної плати.

Саме у зв»язку з такими зверненням, у січні 2014 року державним інспектором праці було запропоновано позивачу отримати належну йому заробітну плату, що підтверджується поясненями ОСОБА_5, допитаного відповідно до положень ст.184 ЦПК України як свідка.

При цьому, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань, ОСОБА_5 показав, що він особисто 07 лютого 2014 року зателефонував на номер мобільного телефону правовому інспектору ОСОБА_3 Остання повідомила його, що вона пам»ятає прізвище ОСОБА_1 оскільки за його заявою виїжджала в м.Яготин з перевіркою до ТОВ «Баришівська зернова компанія». ОСОБА_3 вказала йому дату отримання ОСОБА_1 грошових коштів, а саме 13 січня 2014 року. При цьому повідомила, що направила ОСОБА_1 відповідь про результати перевірки.

У ході розгляду справи, апеляційною інстанцією витребувано з територіальної державної інспекції з питань праці у Київській області матеріали перевірки за заявою ОСОБА_1

З вказаних матеріалів, отриманих Апеляційним судом, встановлено, що правовим інспектором за результатами перевірки, заявнику надано відповідь, яка датована 13.01.2014 роком, з якої вбачається, що звернувшись до керівництва товариства інспектором отримано пояснення та копію платіжної відомості на виплату заробітної плати за лютий 2013 року. Підтвердженням отримання коштів є підпис ОСОБА_1 у вище вказаній відомості. До копії відповіді долучено пояснення ОСОБА_2 про те, що заявник отримав заробітну плату в розмірі 790,84 грн. та копія відомості від 06 березня 2013 року (а.с. ).

З матеріалів перевірки не вбачається, коли заявником отримано грошові кошти, чому і з яких підстав у відомості проти прізвища працівника стоять підписи про отримання заробітної плати двох осіб, хто ці особи і кому належать підписи, яким чином та коли касиром підприємства були видані грошові кошти вказаним особам. (Згідно відмітки на поштовому конверті відповідь інспектором праці на заяву ОСОБА_1 направлена 07 лютого 2014 року, а отримана останнім-12 лютого 2014 року (а.с.21).

Вказані обставини судом першої інстанції залишено без уваги.

Колегія суддів вважає, що в порушення положень ст..213,214 ЦПК України суд належним чином не з»ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки доказам, наданим сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, що призвело до ухвалення рішення, що не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Рішення суду не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відповідно до викладених вище обставин, слід задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку у повному обсязі.

Колегія погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за час затримки розрахунку по заробітній платі за період 05 червня 2013 року (день звільнення) по 13 січня 2014 року (день фактичного розрахунку).

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ №100 стягненню на користь позивача підлягає сума 9936,72 грн. : 1924,86 грн. (заробітна плата за останні два місяці роботи) : 43 (кількість фактично відпрацьованих днів) х 222 дні (кількість днів затримки розрахунку).

З урахуванням обставин справи, колегія вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування йому моральної шкоди слід задовольнити частково, визначивши розмір морального відшкодування у сумі 500 грн.

Відшкодуванню також підлягають витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. (а. с. 33,34,23).

В іншій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст..ст.307,309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Київської області від 03 червня 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" на користь ОСОБА_1 9936,72 грн. заробітної плати за час затримки кінцевого розрахунку, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівська зернова компанія" на користь держави 124,36 грн. судових витрат.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: