Вирок № 39919482, 23.06.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/16939/12

1/755/46/14

В И Р О К

іменем України

м. Київ "23" червня 2014 р.

Дніпровський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Федосєєва С.В.

при секретарях Сазоновій В.Г., Яременко Ю.В., Бурячек О.В.

за участю прокурів Руденко А.Е.,Ткачук Г.В., Чорноштан А.С.,

Лубіна О.О., Сокирка Я.М.

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11.(ОСОБА_12)

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, з середньоюспеціальною освітою, працюючого водієм в Дарницькому трамвайному ДЕПО, судимого: 18.02.2002 року Дніпровським районним судом м. Києва, за ст.ст. 15, 185, ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі; 14.05.2002 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 185, ч. 3 КК України до 3-х років 6 місяців позбавлення волі; 22.02.2005 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 121 ч. 1 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений в 02.01.2009 року умовно- достроково, не відбутий строк 1 рік 8 місяців 11 днів

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_13 19.03.2011 року приблизно о 01-30 год. знаходячись на території СШ № 158, розташованої по вул. Стальського, 12 в м. Києві, побачивши раніше незнайомих йому неповнолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_10 вступив в попередню змову з невстановлепою досудовим слідством особою з метою вчинення розбійного нападу.

Реалізуючп свої злочинні наміри, ОСОБА_13 та невстановлена досудовим слідством особа підійшли до неповнолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_10, при цьому ОСОБА_13, тримаючи в руці ніж та наставляючи його в напрямку ОСОБА_12 та ОСОБА_10, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров»я, став вимагати від потерпілого ОСОБА_10 мобільний телефон. В цей час невстановлена досудовим слідством особа знаходячись поруч та висловлюючись у бік потерпілих нецензурною лайкою підійшла до сумки потерпілого ОСОБА_10 стала виймати з неї особисті речі.

Неповнолітні ОСОБА_12 та ОСОБА_10 реально сприймаючии погрозу ОСОБА_13 та невстановленої досудовим слідством особи та побоюючись фізичної розправи з іх боку, не стали чинити опору.

Здійснюючи задумане, ОСОБА_13 та невстановлена досудовим слідством особа, подолавши таким чином волю до опору з боку потерпілих, заволоділи майном в неповнолітнього ОСОБА_10. а саме: мобільним телефоном «Нокіа-6233» вартістю 1000 грн., в якому знаходилася сім-картка оператора «Лайф» вартістю 10 грн., джинсами вартістю 100 грн., футболкою, вартістю 50 грн., кросівками, вартістю 200 грн. та ременем, який матеріальної цінності не становить. Всього ОСОБА_13 та невстановлена досудовим слідством особа заволоділи майном, яке належить матері неповнолітнього ОСОБА_10 - ОСОБА_9 на загальну суму 1360 грн., після чого ОСОБА_13 та невстановлена досудовим слідством особа з місця скоєння злочину зникли та розпорядилися викраденим па власний розсуд.

Підсудний ОСОБА_13 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що 19.03.2011 року він перебував за межами м. Києва, а саме в с. Носовка, Чернігівської області. Точної адреси місця перебування вказати не може. Перебував там з початку і до кінця березня 2011 року, так як у нього в Києві виникла конфліктна ситуація і його попередили про загрозу його життю. На даний час він може плутатись у датах, але точно пам'ятає, що після 18 березня 2011 року його в Києві не було, що можуть підтвердити його брат ОСОБА_14 та його дружина. Мобільний телефон він залишив вдома в м. Києві за адресою свого проживання, чим і пояснюється наявність вхідних і вихідних дзвінків на роздруківках з»єднань з номером його телефону.

Коли повернувся до Києва його з роботи забрали працівники міліції та інкримінували ст.186 КК України.

З приводу ножа, який було вилучено у нього з сумки, пояснив, що ніж належить йому і не має ніякого доказу у причетності його до злочину. Слідчий про це знав, але просто приєднав його до матеріалів справи.

Також підсудний ОСОБА_13 пояснив, що потерпілих він раніше не знав, а тому вони не могли його впізнати. Слідчий, який проводив впізнання, показав потерпілому ОСОБА_10, щоб той вказав на призвище ОСОБА_13 Спочатку проводили очну ставку, на якій потерпілі впізнали підсудного а потім проводили впізнання.

Стосовно показань свідка ОСОБА_15, підсудний ОСОБА_13 пояснив, що попередні покази цього свідка є неправдивими, оскільки він їх надавав щоб уникнути кримінальної відповідальності. Також повідомив, що свідок ОСОБА_15 йому ніким не приходиться а лише є знайомим його брата.

З проиводу розбіжностей в показах які він надавав раніше і зараз ОСОБА_13 пояснив, що після ДТП у нього була амнезія і він може плутатись з датами.

Вина ОСОБА_13 підтверджується доказами, здобутими в судовому засіданні та наявними у матеріалах кримінальної справи.

Допитаний судом потерпілий ОСОБА_10 показав, що точної дати, коли на нього 2011 року був здійснений напад вже не пам'ятає, але за часом це було приблизно за північ. В цей час, коли він разом зі своїм товаришем ОСОБА_12 займалися на спортивному майданчику біля школи №158 по вул. Стальського в м. Києві, до них підійшли двоє раніше незнайомих молодих людей. Одного з них в залі суду на лаві підсудних, він впізнає як підсудного ОСОБА_13, який підійшовши до них попросив запальничку. Вони відповіли, що вони не палять, після чого ОСОБА_13 дістав з кишені цигарки та металевий ніж і попросив у нього - ОСОБА_10 мобільний телефон. Він вимушений був погодиться, оскільки злякався, що ОСОБА_13 застосує ніж, який тримав в руках.

В цей час інший незнайомий одразу підійшов до його - потерпілого ОСОБА_10 сумки, де знаходились особисті речі та рився в сумці.

Далі ОСОБА_13 та незнайомий чоловік, який був з ним разом наказали йому та ОСОБА_12 пройти з ними до автомобіля, якого навіть не було видно. Він та ОСОБА_12 почали втікати, оскільки злякались фізичної розправи. Трохи відбігши вони підійшли до невідомої жінки, попросили мобільний телефон та зателефонували до міліції. Через деякий час прибули працівники міліції і вони разом з працівниками міліції проїхали до школи та довкола, але а ні ОСОБА_13 та іншого чоловіка ніде не було.

Він добре розгледів ОСОБА_13, так як на території школи було штучне освітлення - горіли ліхтарі. Коли ОСОБА_13 дістав ніж, він сприйняв це як реальну загрозу. Він боявся ОСОБА_13, оскільки вважав, що якщо останньому щось не сподобається, то буде застосований ніж Якби у ОСОБА_13 не було ножа то мобільний телефон він би йому добровільно не віддав.

Потерпілий ОСОБА_11 суду показав, що приблизно 4 роки тому, в березні місяці він разом із потерпілим ОСОБА_10 займався спортом на території школи № 158. Приблизно о 02-00 год. до них підійшли два раніше незнайомих чоловіка, одного з яких, він впізнає в залі суду у підсудному ОСОБА_13. Інший чоловік, що був разом з ОСОБА_13, підійшов до сумки з особистими речами ОСОБА_10, яка висіла на турніку, та виймав речі, кладучи їх за пазуху своєї куртки, а ОСОБА_13 в цей час стояв біля нього та ОСОБА_10, тримаючи в руках ніж. Потім ОСОБА_13, підійшов до ОСОБА_10 та поросив мобільний телефон останнього. Взявши в руки мобільний телефон, ОСОБА_13 сказав що він крадений, а сам назвався працівником міліції. Через декілька хвилин розмови, він зрозумів, що їхньому життю та здоров'ю існує реальна загроза, оскільки ОСОБА_13 тримав в руках ніж, а інший висловлювався нецензурною лайкою та кричав на них. Тому вони почали втікати, а пробігши деяку дистанцію зупинились та викликали міліцію.

Розмова з ОСОБА_13 тривала протягом 5 хвилин і весь час ОСОБА_13 з ножем перебував на відстані витягнутої руки від нього. Інший чоловік був разом із ОСОБА_13 та в цей час висловлювався нецензурною лайкою та кричав, тому і дії ОСОБА_13 і дії іншого чоловіка він сприймав як реальну загрозу своєму життю.

В ході досудового слідства потерпілі давали подібні за змістом показання, які підтвердили в ході очних ставок з ОСОБА_13

Потерпіла ОСОБА_9 суду показала, що в березні 2011 року у вечірній час її син - ОСОБА_10 разом зі своїм другом ОСОБА_12 пішли займатися спортом. Через деякий час син зателефонував їй серед ночі та повідомив, що на стадіоні біля школи № 158 по вул.Стальського невідомі чоловіки, погрожуючи ножем, заволоділи його мобільним телефоном та особистими речами, а саме штанами, футболкою, кедами. У зв'язку з цим вона звернулась до Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві.

Наведені показання потерпілих та свідків узгоджуються між собою та з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінальної справи та дослідженими в судовому засіданні і у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Судом перевірені показання свідка ОСОБА_15, на якого посилається в показанняїх підсудний.

Так, з первинних пояснень ОСОБА_15 на досудовому слідстві, а також з протоколу очної ставки між ОСОБА_15 та ОСОБА_13(т.1 а.с. 102-104), досліджених судом, вбачається що 19.03.2011 року близько 02-00 год., до нього додому прийшов ОСОБА_13, який запропонував придбати в нього мобільний телефон «Нокіа-6233». Оглянувши телефон він виявив що той у поганому стані, але погодився його придбати за 100 грн. Придбавши телефон він ним користувався не підозрюючи що телефон викрадений, але через декілька днів його викликали працівники міліції, які повідомили, що даним телефоном заволоділи злочинним шляхом.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що раніше при допиті по даній справі він дійсно повідомляв слідчому, що саме ОСОБА_13 продав йому мобільний телефон «НОКІА- 6233». При цьому на нього здійснювали тиск оперуповноважені шляхом залякування, примушуючи дати свідчення, що саме ОСОБА_13 йому продав мобільний телефон, який проходить по даній справі, погрожуючи посадити за гарти. Він під тиском вимушений був оговорити ОСОБА_13 Вказав саме на ОСОБА_13, так як у нього немає більше знайомих. Усвідомлює, що надавав раніше неправдиві покази, і що за це передбачена кримінальна відповідальність. Розбіжність у показах пояснює тим, що до нього застосовували насильство, оскільки один з оперуповноважених ставив свою ногу свідку на коліно та казав, що йому підкинуть наркотики або поб'ють.

Слідчому чи прокурору він не говорив про погрози оперуповноважених, оскільки в той час про це не думав та побоювався.

Допитувала його слідча ОСОБА_16, яка під час допиту ніяких заходів впливу на свідка не застосовувала, але під час допиту були присутні оперуповноважені, яких він побоювався.

Враховуючи мінливий та суперечливий характер свідчень ОСОБА_15, суд критично оцінює його показання в суді та при цьому враховує, що даний свідок є знайомим підсудного тому на думку суду надав суду неправдиві показання з метою допомогти ОСОБА_13 уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Крім того, показання свідка ОСОБА_15 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16, яка суду показала, що свідок ОСОБА_15 надавав покази добровільно та чітко, в показах не плутався. Всі дії зафіксовані в протоколах відповідають дійсності. Ніяких зауважень від свідка ОСОБА_15 не надійшло. Її стаж роботи слідчим складає 20 років і з таким досвідом вона була впевнена, що свідок ОСОБА_15 дає показання добровільно. Якби при його допиті були присутні оперуповноважені ВКР, то це було б відображено в протоколі допиту.

Показання свідка ОСОБА_15 на досудовому слідстві про придбання вночі 19.03.2011р. у ОСОБА_13 мобільного телефону«НОКІА- 6233» узгоджуються з іншими доказами, тому суд вважає їх правдивими.

Крім того свідок ОСОБА_16 показала, що в її провадженні знаходилася кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_13, в ході розслідування якої вона проводила допит ОСОБА_13, потерпілих, свідка, а також проводила очні ставки та впізнання. В ході досудового слідства потерпілі чітко та впевнено вказували на ОСОБА_13, як на особу яка на них напала та заволоділа їх особистим майном. До ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_15 будь-якого тиску з боку працівників міліції не застосовувалось. Всі слідчі дії проводились у відповідності до закону. ОСОБА_13 в ході слідства скористався своїм правом та відмовився давати покази, згідно ст. 63 Конституції України.

Допитаний судом свідок ОСОБА_14, на якого посилається підсудний, показав, що ОСОБА_17 є його двоюрідним братом, відносини вони мають добрі.

Точної дати він не пам'ятає, але це було після 09 березня 2011 року, в перший понеділок, після обіду вони разом з ОСОБА_13, своєю дружиною та дитиною, на автомобілі «ВАЗ» д/н НОМЕР_4 поїхали в с. Носівка, Чернігівської області, де він залишив дружину з дитиною та ОСОБА_13, а сам в той же день повернувся до м. Києва. Ніяких тілесних ушкоджень у ОСОБА_13 не помітив. Через тиждень він поїхав до села та забрав до м. Києва свою жінку с дитиною та ОСОБА_13

Аналогічні за змістом показання суду надала свідок ОСОБА_18

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_18 у сукупності з іншими доказами, суд прийшов до висновку, що вказані свідки являючись близькими родичами підсудного та з урахуванням характеру взаємовідносин із ним, повідомили суду неправдиві відомості з метою допомогти ОСОБА_13 уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Крім того, вина підсудного підтверджується зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

- протоколом заяви потерпілої ОСОБА_9 про вчинений злочин(т.1 а.с.25);

- протоколом огляду місця події від 19.03.2011р. та фототаблицею до нього(т.1 а.с. 26-28);

- протоколом огляду від 04.05.2011 року, в ході якого з сумки ОСОБА_13 було вилучено ніж (т.1 а.с.29);

- протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 10.06.2011 року, в ході якого потерпілі впізнали ніж, яким їм погрожував ОСОБА_13 (т.1 а.с.63-68);

- речовим доказом - металевим ножем ( т.1 а.с. 30-32);

- висновком криміналістичної експертизи ножа та фототаблицею до нього (т.1 а.с. 38-40);

- протоколом очної ставки від 04.05.2011 року між потерпілим ОСОБА_12 та підозрюваним ОСОБА_13 (т.1 а.с.96-98);

- протоколом очної ставки від 04.05.2011 року між потерпілим ОСОБА_10 та підозрюваним ОСОБА_13 (т.1 а.с.99-101);

- протоколом очної ставки від між свідком ОСОБА_15 та підозрюваним ОСОБА_13(т.1 а.с. 102-104);

- роздруківками дзвінків абонентського номера НОМЕР_2 оператора мобільного зв'язку МТС та абонентського номера НОМЕР_3 мобільної мережі «life:)», якими на час події злочину користувався ОСОБА_13, згідно яких в період часу з 19 по 20 березня 2011 року дзвінки із вказаних номерів здійснювались в зоні дії базових станцій, розташованих в м. Києві, що спростовує доводи підсудного про його знаходження в час злочину в Чернігівській області.

Фактичні дані, що містяться у вказаних джерелах доказів узгоджуються з показаннями потерпілих та свідків по справі та іншими доказами, зібраними в ході досудового та судового слідства.

Оцінюючи належність доказів у справі та керучись принципом законності їх отримання, суд не приймає як докази вини ОСОБА_13 протоколи пред'явлення потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_10 особи для впізнання від 05.05.2011 року (т.1 а.с.92-95). Суд вважає, ці слідчі дії були проведені з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, а саме вже після очних ставок між потерпілими та підозрюваним ОСОБА_13

Одночасно суд приходить до висновку, що показання потерпілих в суді, в ході яких вони впевнено та безумовно впізнали у підсудному ОСОБА_13 нападника, є одним із вагомих доказів його вини у вчиненні розбійного нападу, у сукупності із іншими доказами.

Твердження підсудного про застосування до нього під час допитів на досудовому слідстві психологічного тиску з метою примушування до визнання своєї вини, суд перевірив шляхом допиту в якості свідка слідчої Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_16, яка заперечила факт застосування до ОСОБА_13 будь-яких незаконних методів слідства, зазначивши, що всі слідчі дії проводились із дотриманням норм чинного законодавства.

Показання підсудного ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_15 надані ними в ході досудового слідства та суді, є непослідовними, не узгоджуються між собою, мають істотні розбіжності, а тому на думку суду є неправдивими.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_13 у пред'явленому органом досудового слідства обвинуваченні, а саме - у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб та кваліфікує його дії за ч.2 ст.187 КК України.

Призначаючи вид та міру покарання, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, його майновий стан, особисті данні підсудного, який раніше неодноразово судимий, не одружений, з повною середньою освітою, офіційно працює водієм в Дарницькому трамвайному депо, за місцем роботи характеризується позитивно, згідно довідок, наявних в матеріалах кримінальної справи, у лікарня нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_13, суд не вбачає.

Обставинами, які обтяжують його покарання, є рецидив злочинів.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставин злочину, його наслідків, даних про особу винного, суд з метою забезпечення ефективного виховного впливу на підсудного, його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, вважає за необхідне і доцільне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 187 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_19, який відповідає вимогам закону в матеріалах кримінальної справи відсутній, тому судом залишається без розгляду.

Питання про речові докази у справі підлягають вирішенню в порядку ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324, КПК України (1960 р.), п.11, розділу XI КПК України (2012 р.) суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187КК України, та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_13 обчислювати з 05 травня 2011 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 - залишити без розгляду.

Речові докази у справі - металевий ніж, який знаходиться у поліетиленовій упаковці та зберігається у камері схову Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві - знищити.

Стягнути з ОСОБА_13 на користь держави витрати за проведення криміналістичної експертизи у сумі 607 грн. 82 коп.

Запобіжний захід засудженому залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим з моменту вручення копії вироку.

Суддя: