увійти
УКР
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2009 року Справа НОМЕР_13/161/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Баранник Н.П., Мірошниченко М.В.
при секретарі - Галоян О.Г.
за участю представників:
прокурора - Овчар Т.В. посв. НОМЕР_123
позивача: -ОСОБА_1. дов від 03.04.09 НОМЕР_1
відповідача-1 - не з'явився
відповідача-2 - ОСОБА_2. дов від 04.11.08 НОМЕР_2
ОСОБА_3. дов від 12.01.09НОМЕР_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадор»
на постанову господарського суду Запорізької області від 03.11.08
у справі НОМЕР_13/161/08-АП (категорія статобліку - 2.11.1)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадор»
до: 1. Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області;
2. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
за участі прокуратури Запорізької області
про стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості по податку на додану вартість у сумі 3985256,40 грн.,-
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквадор» звернулось до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з державного бюджету бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 3 985 256,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.01.06 позивачем в установленому порядку подана податкова декларація по податку на додану вартість з заявою і розрахунком суми бюджетного відшкодування. За результатами проведеної відповідачем-2 перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0000042303/0/2885, № 0000042303/1/3936 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в повному обсязі. Податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в судовому порядку, постановою господарського суду Запорізької області від 30.08.06 у справі № 11/460/06-АП, яка набрала законної сили, зазначені вище податкові повідомлення-рішення визнані недійсними. Судовими рішеннями підтверджена правомірність віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 3985256,40 грн.
Після завершення процедури оскарження відповідачем-2 в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» не наданий висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, яка належить відшкодуванню з бюджету.
Постановою господарського суду Запорізької області від 03.11.08 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначних цим Законом, право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язань по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
У разі, коли за наслідками перевірок встановлено фірми, які не існують або знаходяться у розшуку, але виписували податкові накладні із зазначенням в них сум податку на додану вартість, які до бюджету не сплачувалися, то податковий кредит з податку на додану вартість, пред'явлений покупцем товарів (робіт, послуг) до відшкодування з бюджету не приймається, оскільки податковий кредит не підтверджується податковими зобов'язаннями продавця цих товарів (робіт, послуг), а податкова накладна не виконує своєї функції.
Не погодившись з постановою господарського суду Запорізької області, ТОВ «Аквадор» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права. Відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість не пов'язано виключно з датою або фактом зарахування коштів до державного бюджету. Позивачем не порушено жодної норми Закону України «Про податок на додану вартість», оспорювана сума податку на додану вартість не виключена податкового кредиту та не знята державним контролюючим органом з особового рахунку позивача і вважається бюджетною заборгованістю. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники відповідача-2 у судовому засіданні заперечують проти доводів, викладених у апеляційній скарзі позивача, підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, вважають оскаржувану постанову суду законною та обґрунтованою, просять суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду - без змін.
В письмових запереченнях вдповідач-2 посилається на те, що постачальниками позивача не здійснювалась сплата податку на додану вартість до Державного бюджету. Оскільки законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, у позивача не виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Також, відповідач-2 посилається на те, що позивач протягом тривалого часу придбавав металобрухт у осіб, які не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходились, не звітували про свою діяльність або подавали декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їх діяльності. Позивач, продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Тобто зазначені угоди мають протиправний характер, що дає можливість дійти висновку щодо їх нікчемності.
Щодо посилання позивача на судові рішення по справі № 11/460/06-АП, відповідач-2 зазначає, що при розгляді такої справи, відсутність надмірної сплати податку на додану вартість не заперечувалась позивачем та не спростована судом.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином,що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових пояснень відповідача-1, відповідач-1 просить справу слухати за відсутністю його представника. По суті спору посилається на те, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків органів державної податкової служби та реєстрів суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість податкових органів або за рішенням суду. До відповідача-1 не надходило висновку органів державної податкової служби та реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість позивача за вказаний в позовній заяві звітний період.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач - ТОВ «Аквадор» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", взятий на облік державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя.
20.01.06 позивачем в порядку пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» надано до відповідача-2 податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2005 року та заяву з розрахунком суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до даних цих документів позивачем визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, - 4012423 грн.
30.08.06 позивачем до податкового органу поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період грудень 2006 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно яким сума податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню зменшена, становить - 3985256 грн.
За даними розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до податкової декларації), сума податкового кредиту попереднього податкового періоду визначена в розмірі 19409027 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), - 18634707 грн.
02.03.06 відповідачем-2 проведена позапланова виїзна документальна перевірка підприємства-позивача з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року, за результатами якої складений акт № 132/2303-32121636.
В ході перевірки правильності заповнення податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до неї за грудень 2005 року відповідачем-2 встановлено, що в порушення пп.5.12.4 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166, не віднесено до рядку 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» суму 4012423 грн., а віднесено до рядку 25.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку».
В акті перевірки відповідачем-2 зафіксовано, що задекларовані суми з податку на додану вартість, що заявлені підприємством до відшкодування з бюджету за попередні звітні періоди не відшкодовані.
На особовому рахунку позивача станом на 23.02.06 сума переплати з податку на додану вартість (з урахуванням декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року) складає 4012423 грн.
В ході перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановлено, що в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем безпідставно включено до рядку 24 податкової декларації за грудень 2005 року «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного податкового періоду» суми податку на додану вартість 3985256,40 грн. по податковим накладним, отриманим від ПП «Укрметалпром» - на загальну суму 1423010,88 грн., в т.ч. податок на додану вартість 237168,48 грн.; ТОВ «Перемога-2000» - на загальну суму 7956722,39 грн., в т.ч. податок на додану вартість 1326118,94 грн.; ТОВ «Т.І.М.А» - на загальну суму 14531813,88 грн., в т.ч. податок на додану вартість 2421968,98 грн.
Стосовно вказаних вище постачальників податковими органами здійснені зустрічні перевірки щодо взаємовідносин підприємства-позивача з цими підприємствами.
Постановою господарського суду Запорізької області від 11.04.05 у справі НОМЕР_15/67 ТОВ «Перемога-2000» визнано банкрутом. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.05 у справі НОМЕР_15/67 ТОВ «Перемога-2000» ліквідовано.
ПП «Укрметалпром» за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджено актом ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 10.08.05 № 118/26/51, за грудень 2004 року податкова декларація з податку на додану вартість ПП «Укрметалпром» не подавалась. 02.07.04 ПП «Укрметалпром» повідомило податковий орган про втрату бухгалтерських документів з вини третіх осіб. У відношенні директора підприємства порушено кримінальну справу у зв'язку з тим, що при здійсненні незаконної «конвенції» безготівкових коштів в готівку, директор використовував декілька СПД, в т.ч. ПП «Укрметалпром».
ТОВ «Т.І.М.А» є посередником. Постачальниками продукції, яку отримував позивач, є ПП «Конгрес груп», ПП Кусяк С.А., ПП Пашковська Ю.В., ТОВ «Промресурс-Інвест», ПП Завадських І.В., ТОВ «Укрметалпром». Як вбачається з матеріалів справи, стосовно ТОВ «Т.І.М.А» до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України внесено запис 01.08.06 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Причина ліквідації - за рішенням арбітражного суду.
Одночасно встановлено, що розрахунки позивачем з ПП «Укрметалпром» проведено грошовими коштами на суму 1423010,88 грн., в т.ч. ПДВ - 237168,48 грн.
Розрахунки з ТОВ «Перемога-2000» позивачем здійснені грошовими коштами на суму 6958146,09 грн., в т.ч. ПДВ - 115961,02 грн., векселем на суму 3290001,56 грн., в т.ч. ПДВ - 548333,59 грн.
По взаємовідносинам з ТОВ «Т.І.М.А» встановлено, що відсутня фактична сплата податку на додану вартість постачальниками ТОВ «Т.І.М.А». Розрахунки позивачем з ТОВ «Т.І.М.А» здійснені грошовими коштами.
Перевіркою розрахунку суми бюджетного відшкодування встановлено, що в порушення пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податок на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету у грудні 2005 року на суму 4012423,00 грн. у зв'язку з включенням до суми сплаченого у листопаді 2005 року суми податкового кредиту, яка була сплачена позивачем постачальникам таких товарів у інших податкових періодах (не в листопаді 2005 року).
Відповідно до висновків акту перевірки від 02.03.06 № 132/2303-32121636 позивачем в порушення п.1.3, п.1.8 ст.1, пп.7.4..1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.5.12.4 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166, позивачем завищено суму податку на додану вартість по рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість з а грудень 2005 року на 4012423,00 грн.
10.03.06 за результатами проведеної перевірки відповідачем-2 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042303/0/2885, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2005 року в загальному розмірі 4012423 грн.
07.04.06 відповідачем-2 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042303/1/3936, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2005 року в загальному розмірі 4012423 грн.
27.06.06 позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про скасування та визнання недійсними вказаних вище податкових повідомлень-рішень в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3985256,40 грн.
За результатами розгляду справи № 11/460/06-АП господарським судом Запорізької області 30.08.06 винесена постанова, залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.07, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.07, якою позов задоволено в повному обсязі. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 10.03.06 № 0000042303/0/2885, від 07.04.06 № 0000042303/1/3936 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3985256,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вказаними вище рішеннями судів, зокрема, встановлено, що суми податку на додану вартість, що були віднесені позивачем до складу податкового кредиту у зв'язку з придбанням товару у ПП «Укрметалпром», ТОВ «Перемога-2000», ТОВ «Т.І.М.А», підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Вказані контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Відомості в акті перевірки від 02.03.06 № 132/2303\32121636 про контрагентів позивача, осіб - контрагентів ТОВ «Т.І.М.А» не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами; висновок Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо неправомірності віднесення сплачених позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту та зменшення сум бюджетного відшкодування визнаний судом помилковим, таким, що суперечить нормам діючого законодавства. Судовим рішенням підтверджена правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум, що підлягають відшкодуванню з державного бюджету України, а саме 3985256,40 грн.
Висновок відповідача-2, що відсутність фактичної сплати постачальникам товарів саме в попередньому звітному періоді виключає відшкодування податкового кредиту листопада 205 року в грудні 2005 року також судами визнаний помилковим.
Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
До 31.03.05 суми податку на додану вартість, що підлягали сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначались як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166, в редакції наказу від 15.06.03 НОМЕР_113, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого (звітного) податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та ден ржавими цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше податної податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Судами при вирішенні спору у справі № 11/460/06-АП встановлено, що ТОВ "Аквадор" подавало уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з самостійно виявленими помилками до декларацій: за жовтень 2004 року від 01.09.05 № 165, у якому збільшена сума податкового кредиту на суму ПДВ 505217,00 грн.; за листопад 2004 року від 04.11.05 № 191, у якому збільшена сума податкового кредиту на суму ПДВ 2015249,00 грн.; за грудень 2004 року від 04.11.05 № 190, у якому збільшена сума податкового кредиту на суму ПДВ 531017,00 грн.; за червень 2005 року від 04.11.05 № 187, у якому збільшена сума податкового кредиту на суму ПДВ 498521,00 грн.; за серпень 2005 року від 04.11.05 № 188, у якому збільшена сума податкового кредиту на суму ПДВ 310878,00 грн.; за вересень 2005 року від 04.11.05 № 189, у якому збільшена сума податкового кредиту на суму ПДВ 306575,00 грн.
В рядку 23 Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року включено значення рядка 8.5 вищезазначених уточнюючих розрахунків. Таким чином, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що до рядка 24 податкової декларації по податку на додану вартість за грудень 2005 року позивачем правомірно включені суми від'ємного значення податку на додану вартість попередніх періодів - жовтень, листопад, грудень 2004 року, червень, серпень, вересень 2005 року, тобто з боку позивача відсутнє порушення порядку складення податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року і визначення сум податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, з урахуванням поданого 30.08.06 уточнюючого розрахунку.
Листом від 31.01.08 б/н позивач повідомив відповідача-2 про те, що в судовому порядку оскаржені податкові повідомлення-рішення скасовані, визнані недійсними, у зв'язку з чим всі суми податкового кредиту, заявлені позивачем до відшкодування з бюджету, підтверджені, є законними, внаслідок чого просив надати у встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» строк в орган Державного казначейства висновок із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
На момент вирішення спору судом першої інстанції до відповідача-1 висновку органу державної податкової служби та реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість позивача за вказаний в позовній заяві звітний період не надходило. Такі дії відповідача-2 ніяким чином не обґрунтовані, окрім посилання на обставини, встановлені під час перевірки (акт перевірки від 02.03.06 № 132/2303\32121636).
Таку позицію відповідача-2 колегія суддів вважає помилковою.
Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.
Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість».
До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).
Відповідно до пп. 7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Згідно пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган в залежності від результатів перевірки надсилає платнику податку одне із зазначених в цьому підпункті податкових повідомлень.
Підпунктом 7.7.8 статті 7 цього Закону передбачено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість" встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Пункт 1.3 цієї ж статті визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п.7.7.4. платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, вбачається, що у мовою для надання органу казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, є виключно результати перевірки, які підтверджують відповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій платником податку в податковій декларації, або рішення суду чи податкового органу, прийняте за результатами адміністративного або судового оскарження.
Посилання суду першої інстанції в якості підстави для відмови в задоволені позову на той факт, що відповідачем-2 в результаті перевірки по ланцюгу до виробника продукції постачальників підприємства не підтверджено надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, а також висновок суду першої інстанції, що у разі коли за наслідками перевірок встановлено фірми, які не існують або знаходяться у розшуку, але виписували податкові накладні із зазначенням в них сум податку на додану вартість (податкового зобов'язання), які до бюджету не сплачувалися, то податковий кредит з податку на додану вартість, пред'явлений покупцем товарів (робіт, послуг) до відшкодування з бюджету не приймається, оскільки податковий кредит не підтверджується податковим зобов'язанням продавця цих товарів (робіт, послуг), а податкова накладна не виконує своєї функції і оригінал податкової накладної не підтверджується копією, колегія суддів вважає помилковим, таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та суперечить самої суті бюджетного відшкодування.
Як вже зазначалось вище, згідно із пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.
Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.
Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України). Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету. Діюче законодавство, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, а тим більше контрагентами продавця.
Невиконання постачальником товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлений Законом випадках.
В даному випадку, якщо контрагент позивача або особа, яка має (мала) договірні відносини з контрагентом позивача, не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України (справа № 06/47). Також як зазначено Верховним Судом України у справі № 07/92 від 24.02.07, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, коли не проводилися самі операції.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для отримання суми бюджетного відшкодування, визначеної в декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року, дані якої судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлені правильними, суми податку на додану вартість, заявлені до відшкодування, позивачем перераховані покупцям в установленому порядку.
Виявлені відповідачем-2 порушення з боку контрагентів позивача ґрунтуються лише на листах та актах перевірок податкових органів. Жодним документом, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, не встановлено фактів несплати податків контрагентами позивача.
Крім того, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необгрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак, відповідачем-2 доказів, які б підтверджували наведені факти, не надано.
Твердження відповідача-2, з яким погодився суд першої інстанції, що позивач протягом тривалого часу придбавав металобрухт у осіб, які не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходились, не звітували про свою діяльність або подавали декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їх діяльності, позивач, продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного, не має будь-якого документального підтвердження, не доведені в установленому порядку.
Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час укладення договорів з вказаними вище особами, їх виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку. Викладені відповідачем-2 в акті перевірки факти не є законодавчо встановленими підставами для визнання укладених позивачем з ПП «Укрметалпром», ТОВ «Перемога-2000», ТОВ «Т.І.М.А» угод нікчемними з відповідними правовими наслідками.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем-2 не доведено в установленому порядку правомірність відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в заявленій позивачем сумі, наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування, позовні вимоги є обґрунтованими, та, враховуючи, що позивачем обраний спосіб захисту його інтересів відповідає вимогам чинного законодавства, підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи, внаслідок чого, керуючись положеннями ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадор» задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 03.11.2008 року у справі НОМЕР_13/161/08-АП - скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадор» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 3985256,40 грн.
Стягнути з Державного на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадор» суму 1700,00 грн. судового збору.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту її виготовлення в повному обсязі.
Постанову складено у повному обсязі 24.06.09
