Вирок № 39918475, 28.07.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

справа 263/5640/14-к

В И Р О К провадження 1кп/263/340/2014

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя під головуванням судді Ікорської Є.С. при секретарі Корзініній О.О. за участю прокурора Балджи О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014050770001546 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя, громадянина України, українця, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, маючого середню освіту, не працюючого, раніше в силу ст.89 КК України не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

27.04.2014 р. приблизно о 22.00 годині ОСОБА_1, знаходячись у дворі житлового будинку - біля квартири АДРЕСА_1 в ході конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин з раніше знайомим ОСОБА_3, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, стоячи навпроти останнього, дістав із кишені одягнутих на ньому спортивних брюк ніж та, утримуючи його у правій руці, навмисно завдав один удар ножем в область живота потерпілого зліва, в результаті чого заподіяв потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкої і сигмовидної кишки, що за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав себе винуватим, щиро розкаявся у скоєному та підтвердив, що дійсно скоїв злочин за вищезазначених обставин. Цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі

Враховуючи, що ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у висунутому проти нього обвинуваченні визнав повністю, суд, розцінюючи його показання як об'єктивні, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, і, вважаючи їх достатніми для винесення обвинувального вироку у відповідності зі ст. 349 КПК України, вважає за можливе розглянути кримінальне провадження без дослідження доказів, що відносяться до фактичних обставин провадження і які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з'ясував, чи немає сумнівів в добровільності його позиції, а також роз'яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого, не досліджуючи інші докази по кримінальному провадженню в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 свою вину у висунутому проти нього кримінальному обвинуваченні визнав повністю, учасники кримінального провадження не заперечували визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого повністю доведена, дії його правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обговорюючи питання про вид та розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових

злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку в психіатричному та наркологічному диспансері не знаходиться, не одружений, на утриманні має малолітню дитину, щиро розкаявся у скоєному, що суд розцінює як пом'якшуючі його провину обставини.

З урахуванням суспільної небезпечності вчиненого, характеру і ступеню тяжкості злочину, особистості обвинувачуваного, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд по стійкому внутрішньому переконанню відповідно до ст.65 КК України вважає за необхідне призначити для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів покарання у вигляді позбавлення волі, визначивши строк, достатній для досягнення мети покарання у відповідності зі ст.50 КК України, і враховуючи думку потерпілого про призначення обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, суд вважає можливим застосувати виправний строк у відповідності зі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Вирішуючи цивільний позов прокурора, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 от 16 липня 1993 року «Про порядок нарахування розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету та їх використання» передбачено, що сума коштів, що підлягають відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому знаходився на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день, кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної карти стаціонарного хворого; визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Як вбачається з довідки Комунального закладу «Маріупольська міська лікарня швидкої допомоги», що фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 склали 1079,01 грн.

Таким чином, заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування особи, яка потерпіла від злочину, підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 1206 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) такий обов'язок покладений на особу, яка вчинила злочин.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання, якщо він протягом трьох років не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього зобов'язання.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця мешкання та періодично з'являтися на реєстрацію.

Позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального закладу «Маріупольська міська лікарня швидкої допомоги» (р/р № 35412009001690 в УДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 01990631) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 1079 гривень 01 копійку.

Речовий доказ - ніж, речі потерпілого ОСОБА_3, зрізи, зразки крові та змиви ОСОБА_1 - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Є.С. Ікорська