Постанова № 39918393, 24.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2014 року Справа № 904/1873/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Олядрук О.М. представник, довіреність б/н від 02.06.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014р. у справі №904/1873/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТМАШ", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором в сумі 2 258 594, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТМАШ" (далі ТОВ "ІНВЕСТМАШ") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання" (далі ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання") про стягнення за договором №1103 від 23.12.2011р. 1 890 454, 35 грн. основного боргу, 90 266, 54 грн. пені, 268 790, 88 грн. штрафу, 7 419, 18 грн. 3% річних, 1 663, 05 грн. інфляційних втрат, 45 171, 88 грн. судового збору та 7 000, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

29 травня 2014 року ТОВ "ІНВЕСТМАШ" подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" в сумі 2 258 594, 00 грн., що знаходяться на його банківських рахунках.

Заява обґрунтована тим, що у позивача виникли сумніви щодо можливості стягнення з відповідача суми коштів за поставлений товар; існує вірогідність використання відповідачем неповернутих грошових коштів не за їх призначенням; відповідач не виконує свої зобов'язання по сплаті боргу за поставлений товар; згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень відносно відповідача порушено провадження по справам №904/3063/14 та №904/2407/14 про стягнення заборгованості перед іншими кредиторами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014р. по справі №904/1873/14 (суддя Красота О.І.) заяву ТОВ "ІНВЕСТМАШ" про забезпечення позову задоволено повністю: вжито заходи до забезпечення позову, а саме, накладено арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" в межах заявленої суми 2 258 594, 00 грн., які знаходяться в банківських установах та виявлені під час виконання даної ухвали.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що за відсутності доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого йому товару невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення господарського суду, оскільки відповідач своїми діями/бездіяльністю ухиляється від виконання зобов'язання, грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, можуть зникнути або зменшитися у кількості на момент виконання рішення, а вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014р. по справі №904/1873/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "ІНВЕСТМАШ" про забезпечення позову відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ухвала господарського суду не відповідає вимогам ст. ст. 4-3, 4-7, 33, 38, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України та п. 1, п. 3, п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

ТОВ "ІНВЕСТМАШ" у відзиві на апеляційну скаргу просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014р. по справі №904/1873/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

22.07.2014р. представники сторін у судове засідання з'явились. Представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку з поганим самопочуттям.

Беручи до уваги клопотання представника позивача, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 24.07.2014р.

Про час та місце проведення судового засідання ТОВ "ІНВЕСТМАШ" було повідомлене належним чином (а.с. 191).

24.07.2014р. представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з проведенням переговорів між сторонами стосовно погодження тексту та укладання мирової угоди.

Клопотання задоволенню не підлягає, оскільки представник відповідача заперечує проведення будь-яких переговорів між сторонами; представником позивача не наведено в клопотанні яким чином при укладенні мирової угоди між сторонами по справі можливе врегулювання питання щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача, тоді як питання про забезпечення позову та про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом. Крім того, частиною 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, не передбачено можливості скасування (зміни) рішення суду першої інстанції у зв'язку із зміною обставин, що існували станом на день прийняття рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов, зокрема, забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "ІНВЕСТМАШ" послалось на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого в листопаді - грудні 2013р. товару, який відповідно додатків до договору повинен бути оплачений протягом 60-ти календарних днів з моменту відвантаження товару, проте, оплата здійснена відповідачем частково.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. №16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Також, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Ухвала господарського суду не обґрунтована та не містить даних, на підставі яких можна зробити висновок про необхідність вжиття заходу до забезпечення позову.

Суд першої інстанції при винесенні ухвали не з'ясував питання та не навів фактичних обставин щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду при задоволені позову.

Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності відповідних обставин має підтверджуватись певними доказами.

За змістом ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Всупереч положенням ст. 66 Господарського процесуального кодексу України заява позивача не містить даних, на підставі яких можна зробити висновок про необхідність вжиття заходу до забезпечення позову. Так, позивач не навів фактичних обставин щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, а наведені позивачем в заяві доводи нічим не підтверджені.

Застосування заходів забезпечення позову не може мати наслідків досягнення позивачем результатів, які є змістом позовних вимог.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для накладення арешту.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд не зробив системного аналізу фактів обставин, які у разі невжиття заходів до забезпечення позову, можуть утруднити виконання чи призвести до невиконання рішення суду.

Оспорювана ухвала суду містить загальні висновки про імовірність настання несприятливих для позивача обставин при виконанні рішення про стягнення заборгованості та не містить переконливу мотивацію щодо наявності підстав для забезпечення позову.

Щодо посилання заявника на справи про стягнення з відповідача заборгованості на користь інших кредиторів, то рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2014р. по справі №904/3063/14 з ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" стягнуто на користь ТОВ "Донбасс Пром Оіл" 12 790, 80 грн. основного боргу, 824, 57 грн. пені, 531, 58 грн. інфляційних втрат, 243, 90 грн. 3% річних, 1 827, 00 грн. витрат по сплаті судового збору, а рішенням господарського суду Дніпропетровської області від

03.06.2014р. по справі №904/2407/14 стягнуто з ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" на користь ДП "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" 9 600, 00 грн. основного боргу, 113, 62 грн. річних, 192, 00 грн. інфляції, 1 826, 85 грн. судового збору.

Загальна сума стягнутих грошових коштів по справам №904/3063/14 та №904/2407/14 становить 27 950, 32 грн., що відповідно до наданих відповідачем виписок про залишки грошових коштів по рахункам підприємства, за відсутності арешту грошових коштів, може бути сплачена відповідачем до прийняття рішення по даній справі.

Таким чином, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014р. по справі №904/1873/14 слід скасувати, а в задоволенні заяви ТОВ "ІНВЕСТМАШ" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача - відмовити, враховуючи, що: позивач не надав жодного доказу наявності фактичних обставин для вжиття арешту грошових коштів відповідача; наявність у позивача сумнівів щодо неможливості стягнення з відповідача суми коштів за поставлений товар не може бути обґрунтуванням накладення арешту, оскільки сумніви не є доказами; суд не обґрунтував яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, та на підставі яких доказів існує така ймовірність; суд не здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявника з урахуванням адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Щодо судового збору за апеляційною скаргою, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м. Дніпропетровськ задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014р. по справі №904/1873/14 скасувати.

В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТМАШ" від 29.05.2014р. №343 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпропетровськ відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складений 25.07.2014р.)