Рішення № 39916881, 22.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/5296/12 22-ц/774/703/К/14

Провадження № 22-ц/774/703/К/14 Головуючий в суді першої

Справа № 444/5296/12 інстанції - Бондарєва О.І.

Категорія 27 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михалів Л.В.,

при секретарі - Булах К.А.,

за участю - відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 04 лютого 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про захист прав споживача, визнання договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 1000-22-2008 від 07 жовтня 2008 року відповідач ОСОБА_5 отримала кредитні кошти шляхом відкриття карткового рахунку, на якому враховуються операції, здійснені з використанням Карти Visa Electron № НОМЕР_1, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно відсоткової ставки, передбаченої п.п.4.1., 4.1.1., 4.1.2 даного договору, строком повернення кредиту не пізніше 07 серпня 2010 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну. За час користування кредитною лінією ОСОБА_5 отримано 11926,20 грн., а з урахуванням відсотків та відсотків по простроченій заборгованості - 29108,95 грн. У забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 1000-пп-22-2008 від 07 жовтня 2008 року. У зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 27 червня 2012 року складає 74678,30 грн. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на користь Банку вказану заборгованість та судовий збір у розмірі 746,78 грн.

04 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до Банку про захист прав споживача, визнання договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона не укладала з Банком договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки НОМЕР_2 від 07 жовтня 2008 року, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи за № 1012-13 від 16 серпня 2008 року. Саме умови цього договору дають Банку підстави у випадку виникнення несанкціонованого овердрафту збільшувати відсотки на суму заборгованості у розмірах, встановленими тарифами Банку. Вона щомісяця здійснювала погашення відсотків з розрахунку 22% річних на суму отриманих кредитних коштів, тому заборгованості по процентам та пені за кредитом вона немає, як це зазначає Банк. ОСОБА_2 просила суд визнати договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 1000-22-2008 від 07 жовтня 2008 року недійсним та стягнути з Банку на її користь 11494 грн., сплачених нею раніше за вищезазначеним кредитним договором, та судові витрати у розмірі 1762,56 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2014 року позовні вимоги Банку задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку 12000 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 1000-22-2008 від 07 жовтня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог Банку відмовлено та у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 також відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення його позовних вимог в повному обсязі та відмову в позові ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо пропущення строку пред'явлення вимог до поручителя, оскільки Банк звернувся за захистом своїх прав до поручителя 18 липня 2012 року, тобто в межах трирічного терміну, що вказано в договорі поруки. Крім того, відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання, тому суд безпідставно не задовольнив позов Банку в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 також ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог в повному обсязі та відмову в позові Банку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, при укладенні кредитного договору Банк ввів її в оману, приховав інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування та зазначив у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, приховав від неї Договір про відкриття карткового рахунку, надання та використання платіжної картки НОМЕР_2 від 07 жовтня 2008 року, який вона не підписувала, проте суд не взяв до уваги, висновки експертизи, якою встановлено, що цей Договір вона не укладала, та безпідставно відмовив у задоволенні її позову, не визнавши недійсним кредитний договір. Вважає, що сплачені нею Банку за договором про відкриття відновлюваної лінії № 1000-22-2008 від 07 жовтня 2008 року відсотки та комісії у розмірі 11494грн., внаслідок недійсності правочину, повинні бути їй повернуті. Крім того, судом не здійснено розподіл судових витрат, які вона понесла під час розгляду первісного позову у розмірі 480грн.- витрати на представника в судовому процесі та 1762,56 грн. - витрати за проведення експертизи.

На апеляційну скаргу Банку відповідач ОСОБА_3 подала письмові заперечення, в яких просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Банку має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі по тексту - Кредитний договір) №1000-22-2008, укладеного 07.10.2008 року між Банком та ОСОБА_2, остання отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості та платності кредитні кошти шляхом відкриття карткового рахунку, на якому враховуються операції, здійснені з використанням Карти Visa Electron НОМЕР_1, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно відсоткової ставки, передбаченої у п.п.4.1., 4.1.1., 4.1.2., строком повернення кредиту не пізніше 07.08.2010 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну (а.с.11-12).

Відповідно до умов укладеного сторонами Кредитного договору Позичальник зобов'язався сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, за відсотковою ставкою:

- 2,2% річних - протягом 22 днів, починаючи з моменту здійснення кожної операції по картковому рахунку в межах Відновлювальної кредитної лінії за даним Договром (п.4.1.1.);

- 22% річних - у період, починаючи з 23 дня після здійснення кожної операції по картковому рахунку в межах Відновлювальної кредитної лінії, і до моменту повного погашення виданих Позичальнику кредитних ресурсів (п.4.1.2.);

- 22% річних - при знятті з карткового рахунку готівкових грошових коштів у банкоматах або пунктах видачі готівкових коштів Банку , як на території України, так і за її межами, а також при проведенні інших операцій у відповідності з Договором про відкриття карткового рахунку, наданні та використанні платіжної картки (п.4.1.2.).

Нарахування процентів проводиться щомісячно, один раз на місяць, у День нарахування процентів, на залишок заборгованості Позичальника за період з попереднього по поточний день нарахування процентів.

У забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між Банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 1000-пп-22-2008 від 07 жовтня 2008 року (а.с. 10).

У зв'язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої станом на 27 червня 2012 року за розрахунками Банку складає 74678,30 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки НОМЕР_2 від 07.10.2008 року між Банком та ОСОБА_2 не укладався, у зв'язку з чим нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань є незаконним і з Позичальника підлягає стягненню лише сума отриманого та неповернутого до дати розгляду справи кредиту у розмірі 12000грн.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги закону не дотримані, через що судове рішення у справі не можна визнати таким, що є законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню.

Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положень ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до п. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між Банком та відповідачем ОСОБА_2 07 жовтня 2008 року укладено Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі по тексту - Кредитний договір) №1000-22-2008, згідно якого остання отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості та платності кредитні кошти шляхом відкриття карткового рахунку, на якому враховуються операції, здійснені з використанням Карти Visa Electron НОМЕР_1, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно відсоткової ставки, передбаченої у п.п.4.1., 4.1.1., 4.1.2., строком повернення кредиту не пізніше 07.08.2010 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну (а.с.11-12).

На виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором Банк відкрив на ім'я ОСОБА_2 картковий рахунок НОМЕР_1 та видав їй платіжну карту Visa Electron НОМЕР_1, з якої 07 жовтня 2008 року ОСОБА_2 зняла 11800грн.

За період з 07 жовтня 2008 року по 26 червня 2012 року на погашення зобов'язань за Кредитним договором відповідач ОСОБА_2 здійснила 46 платежів на загальну суму 10510грн. (без урахування комісій).

Із письмових пояснень до виписки по рахунку клієнта ОСОБА_2, наданих Банком суду апеляційної інстанції, убачається, що за період з 07 жовтня 2008 року по 27 червня 2012 року відповідачу ОСОБА_2 Банком нараховані відсотки за користування кредитними коштами в сумі 4766грн.07коп., а також відсотки по простроченій (несанкціонованій) заборгованості в сумі 4687грн.64коп. З урахуванням отриманих ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 11800грн. та сплачених нею платежів в сумі 10510грн., заборгованість становить: (11800грн. + 4766,07грн. + 4687,64грн.) - 10510грн. = 10743грн.71коп.

Підстави нарахування відповідачеві відсотків по простроченій (несанкціонованій) заборгованості в сумі 4687грн.64коп. передбачені умовами Договору №008-Р/005065 про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної карти від 07.10.2008 року.

Так, згідно п.5 цього договору клієнт зобов'язаний не допускати виникнення несанкціонованого овердрафту і несе відповідальність за його виникнення. У випадку виникнення несанкціонованого овердрафту клієнт зобов'язаний погасити заборгованість, що виникла, і відновити не знижувальний залишок у термін до 10 числа місяця, наступного за звітним. При виникненні несанкціонованого овердрафту клієнт зобов'язаний сплатити нараховані на суму заборгованості відсотки в розмірі, встановленому тарифами Банку. У випадку непогашення несанкціонованого овердрафту у зазначений термін клієнт додатково виплачує банку відсотки за несвоєчасне погашення несанкціонованого овердрафту відповідно до тарифів Банку.

Між тим, як убачається із матеріалів справи, висновком судової почеркознавчої експертизи №1012-13 від 16.08. 2013 року, проведеної за клопотанням відповідача ОСОБА_2 Дніпропетровським Науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у графі «За клієнта» договору №008-Р/005065 про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної карти від 07.10.2008 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням її справжньому підпису (т. 1 а.с. 215 - 224).

Таким чином, обов'язок сплачувати відсотки за виникнення несанкціонованої заборгованості (овердрафту) відповідач ОСОБА_2 на себе не брала, тому нарахування їй Банком відсотків по простроченій (несанкціонованій) заборгованості в сумі 4687грн.64коп. є безпідставним, а заборгованість ОСОБА_2 за Кредитними договором має складати 6056грн.07коп. із розрахунку: (11800грн.(отримані кошти) + 4766,07грн.(нараховані відсотки за користування)) - 10510грн.(сплачені відповідачем кошти) = 6056грн.07коп.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Банку та стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом в сумі 12000грн. підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір та встановивши, що ОСОБА_2 не підписувала Договір №008-Р/005065 про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної карти від 07.10.2008 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань є незаконним.

Такий висновок не відповідає обставинам справи, оскільки суд не звернув увагу на те, що стягнення пені передбачено умовами Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №1000-22-2008 від 07.10.2008 року (Кредитного договору), який підписаний особисто відповідачем ОСОБА_2 і цей факт відповідачем визнано.

Так, згідно п.6.1. цього договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або уплати процентів Позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадках порушення строків платежів, передбачених п.3.2., 4.3., 4.4. Договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених Договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Як убачається із розрахунку заборгованості, наданого суду апеляційної інстанції, розмір пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості, складає 40159грн.03коп.

Проте нарахування пені здійснено Банком за період з 27 червня 2011 року по 27 червня 2012 року, тобто за строк, який перевищує спеціальний строк позовної давності - один рік, встановлений ст.. 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки з даним позовом Банк звернувся до суду не 27 червня 2012 року, а 10 липня 2012 року.

У зв'язку з цим розмір пені має бути обчислений за період з 10 липня 2011 року по 27 червня 2012 року і складатиме 37934грн.21коп.

Частина 3 ст. 551 ЦК України надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через неспівмірність з розміром основного зобов'язання.

Враховуючи роз'яснення, викладені у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, зважаючи на те, що сума пені (37934грн.21коп.) значно перевищує суму заборгованості за кредитом (6056,07грн.), що вказує на не співмірність співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання, а також приймаючи до уваги пояснення ОСОБА_2 з приводу наявності обставин, які мають істотне значення, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню на користь позивача, до суми заборгованості - 6000грн.

Крім того, вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача ОСОБА_3 за Договором поруки припинилися, що дає суду підстави для відмови у задоволенні позову, пред'явленого до поручителя.

Такий висновок суду також не відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Приписами ч.1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруки відповідають перед кредитором солідарно.

Згідно зі ст.. 543 ЦПК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 598 ЦК України визначено підстави припинення зобов'язання - зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином ЦК України передбачає підстави для припинення договору поруки, укладеного на не визначений строк, пов'язані зі встановленням певного строку для надання можливості кредитору пред'явити вимогу поручителю.

Як убачається із п. 6.2 Договору поруки, укладеного між Банком і поручителем ОСОБА_3, він набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання позичальником зобов'язань, які виникають на підставі Кредитного договору.

Згідно ч.ч.1 та 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦПК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно 5.1 Договору поруки № 1000-пп-22-2008 від 07 жовтня 2008 року, укладеного між Банком та відповідачем ОСОБА_3, сторони домовились, що порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо Кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання за Кредитним договором не заявив вимоги до Поручителя.

Таким чином, Банк та відповідач ОСОБА_3 за домовленістю між собою збільшили позовну давність для звернення Банку до суду з вимогами до Поручителя за Кредитним договором. укладеним із ОСОБА_2, до трьох років, що не суперечить вимогам діючого законодавства.

Зважаючи на те, що кінцевим строком повернення кредитних коштів є 07 серпня 2010 року, а з даним позовом Банк звернувся до поручителя ОСОБА_3 10 липня 2012 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах погодженої сторонами позовної давності.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав для відповідальності поручителя ОСОБА_3 за Кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2

На думку колегії суддів, заборгованість за Кредитним договором в розмірі 6056грн.07коп. та пеня в сумі 6000грн., загалом на суму 12056грн.07коп., має бути стягнута з обох відповідачів - з боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 солідарно.

Що стосується рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, то колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для визнання Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії недійсним з огляду на те, що права ОСОБА_2 як споживача, при укладенні цього Договору порушені не були.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не містять підстав для її задоволення.

Так, посилання відповідача на висновки експертизи, які підтверджують той факт, що вона не підписувала Договір про відкриття карткового рахунку, надання та використання платіжної картки НОМЕР_2 від 07 жовтня 2008 року, не можуть бути підставою для визнання недійсним Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №1000-22-2008 від 07 жовтня 2008 року, з умовами якого відповідач була згодна та вважала їх справедливими, про що свідчить її підпис під Договором.

Посилання ОСОБА_2 на приховування Банком інформації щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та зазначення у договорі занижених значень показників суттєвих умов договору, приховування від неї Договору про відкриття карткового рахунку, надання та використання платіжної картки НОМЕР_2 від 07 жовтня 2008 року, який вона не підписувала, не можуть бути взятими до уваги, оскільки із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була ознайомлена з Тарифами комісійної винагороди Банку по операціях емісії і обслуговування платіжних карток, викладеними у Додатку №1 до Договору НОМЕР_2 від 07 жовтня 2008 року, і погодилась з ними, про що свідчить її підпис на цьому Додатку (т. 1 а.с. 156).

Згідно роз'яснень, наданих у п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

З огляду на те, що Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №1000-22-2008 від 07 жовтня 2008 року є дійсним та покладає на відповідача обов'язок по поверненню отриманих у кредит коштів, а також сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірах, встановлених умовами цього договору, посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що сплачені нею Банку відсотки та комісії на загальну суму 11494грн. повинні бути їй повернуті внаслідок недійсності правочину, є також безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а апеляційну скаргу Банку задовольнити частково, скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог Банку та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, стягнути з відповідачів солідарно на користь банку заборгованість за Кредитним договором в сумі 12056грн.07коп.

Згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим рішення суду в частині розподілу судових витрат необхідно змінити.

Зважаючи на те, що позовні вимоги Банку задоволені лише на 16,14% (присуджено 12056грн.07коп. від заявлених позивачем 74678грн.83коп.), судові витрати відповідача ОСОБА_2, понесені нею на оплату правової допомоги, проведення експертизи та апеляційну скаргу, підлягають відшкодуванню пропорційно в розмірі 83,86%, тобто в сумі 1982грн.76коп. із розрахунку: (480грн + 1762,56грн. + 121,8грн.) х 83,86% = 1982грн.76коп., а позивачеві слід присудити 58грн.96коп. із розрахунку: (243,6грн. + 121,8грн.) х 16,14% = 58,96грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2014 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №1000-22-2008 від 07 жовтня 2008 року станом на 27 червня 2012 року в розмірі 12056 (дванадцять тисяч п'ятдесят шість) гривень 71копійку.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" відмовити.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про захист прав споживача, визнання договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії недійсним залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в сумі 58 (п'ятдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1982 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 76 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів