Рішення № 39914331, 28.07.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19976/13-ц

Провадження № 2/344/1379/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином в розмірі 45 235 грн.

У позовній заяві зазначено, що 13.07.2009 року відповідач завдав умисні легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження позивачу, чим завдав матеріальної шкоди внаслідок отримання травм, а саме: втрата середнього заробітку позивачем як приватним підприємцем в сумі 35840 грн., лікування в стоматолога 8125 грн., лікування в закладах 770 грн, розбиті окуляри 500 грн.

Позивач неодноразово збільшуючи позовні вимоги остаточно заявою від 27.03.2014р. та 15.05.2014р. просив: стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі втрата середнього заробітку позивачем як приватним підприємцем в сумі 35840 грн., лікування в стоматолога 10108 грн., лікування в закладах 770 грн., розбиті окуляри 1609 грн. та стягнення моральної шкоди 25 000 грн.

Відповідь на заперечення проти позову від 16.07.2014 року (а.с.78) подану в судових дебатах, якою збільшується сума втрати середнього заробітку позивачем як приватним підприємцем - 38587 грн., не оформлена у відповідності до вимог ЦПК та не може прийматися судом як збільшення позовних вимог.

Позивач просив позов задовольнити.

Відповідач та представник відповідача позовні вимоги визнали частково в сумі 403.7 грн.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, приходить до висновку що цивільний позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.07.2009 року ОСОБА_3 завдав необережне (а не як зазначає позивач умисне) середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків, що встановлено постановою Івано-Франківського міського суду від 16.11.2010 року (а.с.8-11). У постанові зазначається, що вина ОСОБА_3 підтверджується належними доказами, на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_2 потерпілий отримав тілесні ушкодження: закритий уламковий через суглобовий перелом правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням відламків і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня, що викликали тривалий розлад здоров'я. Комісійна експертиза підтвердила, що перелом утворився внаслідок зміщення фрагментів у долонний бік, внаслідок падіння на витягнуту руку. При судово-медичному обстеженні гематоми в ділянці верхньої губи та рани в ділянці слизової оболонки нижньої губи не було, то відмічені ці ушкодження лікарем стоматологом не враховуються в судово-медичному заключенні.

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину закрито в зв'язку із звільненням підсудного від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки трудового колективу. Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.01.2011 року постанову суду від 16.11.2010 р. залишено без змін (а.с.12-13).

Частиною 4 ст.61 ЦПК України визначено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування. Збитками є реальні збитки та упущена вигода.

Відповідач заявою від 25.02.2014р. просив застосувати позовну давність, однак суд зазначає, що за ст..268 ЦК України позовна давність не поширюється в т.ч. на вимоги по відшкодуванні шкоди завданої ушкодженням здоров'я.

За статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як слідує зі статті 1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних органу доходів і зборів.

Визначаючи розмір завданої матеріальної шкоди позивач в позові та поясненнях вказав, що на час липня 2009 року він працював підприємцем та отримував дохід за ІІ-ІУ квартал 2008 року - 142 487 грн. та ІІ квартал 2009 року 4900 грн. (а.с.4-5), а тому при нарахуванні ним розміру втраченого заробітку він виходив із середньої суми доходів за три квартали 2008 року в місяць - 15 831 грн, з якої половина суми як чистий дохід становить 7915 грн. відмінусувавши суму єдиного податку 200 грн., отже середній дохід в місяць становив 7715 грн. в 2008 році та відповідно за 2009 р. - 2250 грн., що разом становить 7168 грн. Однак, позивачем не вірно отримано період за три квартали 2008 року та два квартала 2009 року, а не 12 місяців.

На запит суду було отримано від ДПІ у м.Івано-Франківську головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 12.06.2014 року дані на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, який мав дохід за ІІІ та ІУ квартали 2008 року, ІІ квартал 2009 року в сумі 109 266 грн.(на єдиному податку), І кв.2009 року на загальній системі оподаткування дохід не задекларовано (а.с.67). Отже за період з липня 2008 року по червень включно 2009 року середній дохід в місяць ставив 9105.5 грн., за мінусом 200 грн. ЄП на читий дохід становив 4452.75 грн. Травма нанесена в липні 2008 року та лікування розпочате з 17.07.2008 року по 10.11.2008 року, що підтверджено витягом з медичної карти (а.с.6, 49).

Суд відхиляє доводи відповідача про врахування рентабельності в галузі будівництва за той період, та відповідно врахування завданої шкоди позивачу в розмірі втраченого заробітку на суму 403 грн. 70 коп., а також те, що не повинно враховуватися амбулаторне лікування в період втрати заробітку.

Отже, з врахуванням кількості днів стаціонарного та амбулаторного лікування за вищевказаний період, сума матеріальної шкоди становитиме 16 805.54 грн. А тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 16 805.54 грн. втраченого доходу позивача як СПД.

Що стосується інших вимог, то суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні, виходячи з такого.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на лікування зубів в сумі 10108 грн., однак новий висновок (а.с.39-41), без дати складання та належного оформлення, який не був предметом судового розгляду по справі по обвинуваченні ОСОБА_3 2010 року. Окрім того, за заявою прокурора про перегляд постанови Івано-Франківського міського суду від 16.11.2010 р за нововиявленими обставинами, ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.04.2014 року у задоволенні даної заяви відмовлено (а.с.88-90). А тому дані вимоги про спричинення матеріальної шкоди ушкодженням зубів, є не доведеними. Аналогічно, є безпідставними вимоги про стягнення витрат на лікування, які не підтверджено жодними доказами, а також витрати на ушкоджені окуляри та надано вартість позивачем з інтернету, однак без належних та допустимих доказів наявності саме такого виду окулярів у позивача в той день завданої шкоди та вартість придбаних до того окулярів.

Крім матеріальної шкоди, позивач вказує, що йому також завдано моральну шкоду, яку оцінює у 25000,00 грн. Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров'я. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Приймаючи рішення про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує вимоги ст.23 ЦК України, зокрема те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, суд не вважає доведеною обставиною завдання відповідачем позивачу моральної шкоди, а тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

За таких обставин та доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі ст.ст. 22,1166,1198 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212-215, ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, завдану матеріальну шкоду в сумі 16805 грн. 54 коп. (шістнадцять тисяч вісімсот п'ять гривень 54 копійки).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 28 липня 2014 року.

Суддя: Польська М.В.