Постанова № 39913302, 24.07.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2014 року Справа № 904/8736/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Хіміч О.П., довіреність №112/2013 від 25.12.13, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" та корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року у справі № 904/8736/13

за позовом корпорації "Індустріальна спілка Донбасу", м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпропетровськ

про стягнення 21 810162 грн. 15 коп.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.07.2014 року по 24.07.2014 року (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року (суддя Мартинюк С.В.) з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" стягнуто 19621880 грн. 35 коп. заборгованості, 1712 391 грн. 05 коп. пені, 822695 грн. 19 коп. річних та 48695 грн. 75 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити вимоги позивача в частині стягнення 19621880 грн. 35 коп. заборгованості, 1712 391 грн. 05 коп. пені, 822695 грн. 19 коп. річних та 48695 грн. 75 коп. судового збору та розстрочити виконання рішення терміном на один рік шляхом здійснення щомісячних платежів рівними частинами до останнього робочого дня кожного відповідного місяця. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права.

Не погоджуючись з рішенням суду, корпорація "Індустріальна спілка Донбасу" також звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову у повному обсязі з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог, а саме у стягненні 28778576 грн. 01 коп. заборгованості, 1712391 грн. 05 коп. пені, 822695 грн. 19 коп. річних, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Корпорація "Індустріальна спілка Донбасу" у відзиві на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду в частині відмови відповідачу у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення залишити без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" у відзиві на апеляційну скаргу корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення.

24.07.2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що всі працівники товариства були викликані на 24.07.2014 року до відповідних військових комісаріатів з метою звіряння документів, у зв'язку з чим представник товариства не зможе прийняти участь у судовому засіданні.

Враховуючи, що представник відповідача був присутній у судових засіданнях, які відбулися 08.07.2014 року і 17.07.2014 року, надавав свої пояснення по апеляційній скарзі товариства та висловлював заперечення щодо доводів апеляційної скарги позивача, матеріали справи є достатніми і дозволяють розглянути справу за відсутності представника відповідача, подане останнім клопотання про відкладення розгляду справи судовою колегією відхиляється.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (покупець, відповідач) і корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" (постачальник, позивач) укладено договір № 2012-048пст.

За п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах, викладених в договорі, товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані у протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 4.1. договору умови, строки поставки товару та, у разі необхідності, перелік вантажовідправників, вантажоотримувачів та виробників зазначаються у додатках до договору.

Кількість товару застерігається у додатках до договору (п. 2.1. договору).

У відповідності з п. 3.1. договору ціна на товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) на дату узгодження цін на період, що планується, та зазначається у додатках до договору.

Загальна сума договору складає суму, визначену на підставі даних додатків до договору. Загальна сума договору може бути змінена за згодою сторін у зв'язку із зміною рівня цін або об'ємів поставки (п.3.2. договору).

Пунктом 3.3. передбачено, що ціна на товар визначається з урахуванням умов поставки, вказаних у додатках до договору.

Шляхом підписання специфікацій від 12.11.2012 року №№ 1,2,3 сторони узгодили найменування продукції, кількість, ціну товару, умови оплати, строки поставки та інші додаткові умови поставки товару.

Відповідно до специфікації від 12.11.2012 року № 1 постачальник має поставити 10500 тн. трубної заготовки на загальну суму 54473040 грн. (у т.ч. ПДВ - 9078840 грн.); відповідно до специфікації від 12.11.2012 року № 2 - 2500 тн. трубної заготовки на загальну суму 14342460 грн. (у т.ч. ПДВ - 2390410 грн.); відповідно до специфікації від 12.11.2012 року № 3 - 2060 тн. трубної заготовки на загальну суму 10728933 грн. 36 коп. (у т.ч. ПДВ - 1788155 грн. 56 коп.) (а.с. 13-14, 15-16, 17-18).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 52792830 грн. 35 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними та рахунками - фактурами (т.1, а.с. 32-53, 54-55, 57-58, 60-90, 92-93, 95-115, 117-118).

Відповідно п. 6.1. договору розрахунки за товар по даному договору здійснюються шляхом перерахунку грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі.

Пунктом 6.2. договору передбачено умови оплати, а саме: протягом 60 календарних днів, починаючи з дати поставки партії товару. Якщо в специфікації зазначений інший строк оплати, то він є приоритетним.

Партія товару вважається повністю оплаченою, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (в гривнях) за цей товар, перерахована з гривні в доларовий еквівалент по офіційному курсу НБУ UAN/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, дорівнює еквівалентній доларовій вартості цієї партії товару (п. 6.2.5 договору).

Позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 52792830 грн. 35 коп.

Поставка товару підтверджується залізничною накладною, в графі 15 якої міститься відмітка: "Приналежність вантажу корпорації ІСД для тов. Інтерпайп Україна".

На оплату вартості поставленого товару корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" виставлено відповідачеві рахунки від 29.11.2012 року № 337/062342ппм на суму 6504982 грн. 08 коп. (т.1, а.с. 32), від 29.11.2012 року № 337/062205ппм на суму 312457 грн. 18 коп. (т.1, а.с. 54), від 08.12.2012 року № 337/062515ппм на суму 316084 грн. 60 коп. (т.1, а.с. 57); від 08.12.2012 року № 337/062528ппм на суму 9740744 грн. 74 коп. (т.1, а.с. 60); від 09.12.2012 року № 337/062497ппм на суму 327800 грн. 39 коп. (т.1, а.с. 92); від 10.12.2012 року № 337/062517ппм на суму 6641293 грн. 28 коп. (т.1, а.с. 95); від 10.12.2012 року № 337/062521ппм на суму 325860 грн. 62 коп. (т.1, а.с. 117).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" здійснило оплату поставленого товару частково на загальну суму 33170950 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.01.2013 року № 716 на суму 3996500, від 28.02.2013 року № 1867 на суму 15986000 грн., від 27.06.2013 року № 5498 на суму 11989500 грн., від 29.08.2013 року № 7262 на суму 1198950 грн. (т.1, а.с. 132, 133, 134, 135).

З метою врегулювання спору в досудовому порядку 28.08.2013 року позивач звернувся до відповідача із претензією №337/2/7-с, в якій у зв'язку з простроченням терміну оплати вартості товару просив погасити загальну заборгованість у розмірі 22913358 грн. 63 коп., з урахуванням пені та 3 % річних (т.1, а.с. 19).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" отримало претензію позивача, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 20), однак відповіді на неї відповідачем надано не було, заборгованість за договором від 08.11.2012 року № 2012-048пст відповідачем не сплачено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2013 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/9275/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" до корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" про визнання недійсними пунктів 3.1, 6.2.2, 6.2.3 і 6.2.6 договору від 08.11.2012 року № 2012/048пст.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 року у справі № 904/9275/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року, товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" заборгованість за договором від 08.11.2012 року № 2012-048пст не сплатило, що стало підставою для звернення корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" до господарського суду з позовом про стягнення 19621880 грн. 35 коп. заборгованості, 1712391 грн. 05 коп. пені та 475890 грн. 75 коп. річних.

26.05.2014 року корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" до суду першої інстанції подано заяву про збільшення позовних вимог від 23.05.2014 року № 337/29-с, в якій позивач просив стягнути з відповідача 28778576 грн. 01 коп. основного боргу, 1 712 391 грн. 05 коп. пені та 822695 грн. 19 коп. річних.

Рішенням господарського суду позов корпорації "Індустріальна спілка Донбасу" задоволено частково. У позовних вимогах про стягнення з відповідача донарахованої суми заборгованості з урахуванням збільшення офіційного курсу НБУ UAH/USD, викладених у заяві про збільшення позовних вимог, відмовлено.

Судом першої інстанції вказано, що «позивач передчасно заявив позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці вартості поставленого товару, нарахування якої передбачено п. 6.2.2. договору, оскільки позивачем на момент розгляду справи не виконано вимоги п. 6.2.4 договору щодо виставлення коригуючих рахунків. Крім того, відповідно до п. 6.2.1. договору підставою для оплати є реєстр рахунків-фактур, включаючи коригувальні рахунки, а згідно з ч. 3 п.6.2.1 оплата без рахунків можлива лише у разі, якщо немає необхідності в виставленні коригуючих рахунків».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що жодних коригуючих рахунків позивач на адресу відповідача не надсилав, а отже і вимоги щодо оплати будь-яких інших рахунків, окрім зазначених у позовній заяві, безпідставні, з чого робить висновок, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позову в частині збільшенних позовних вимог, оскільки позивачем не було виконано вимоги п. 6.2.4 договору.

Апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Пунктом 6.2.1 договору встановлено, що при настанні строку платежу сторони в день оплати письмово погоджують реєстр оплачуваних рахунків-фактур в хронологічному порядку за датою їх оформлення, включаючи коригуючі рахунки, що виставляються відповідно до п.6.2.4 договору. Даний реєстр є підставою для оплати і підписується обома сторонами. При відсутності оплати в цей день, реєстр рахунків-фактур, які сплачуються, втрачає силу. Покупець може сплачувати рахунки без складання реєстру, якщо немає необхідності у виставленні коригуючих рахунків та в призначенні платежу вказані реквізити рахунків, які оплачуються.

Згідно п.6.2.4 договору коригування ціни товару проводиться коригуючими рахунками з одночасним оформленням коригувань до податкових накладних у строки, встановлені чинним податковим законодавством.

При цьому пункт 6.2.4 договору не містить умов про те, коли позивачем мають бути виставлені коригуючі рахунки. Цей пункт регулює лише порядок виставлення таких рахунків, але не термін, коли вони мають бути виставлені.

Відповідно ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Згідно п.6.2.1 договору узгодження реєстру оплачуваних рахунків-фактур, включаючи коригуючі рахунки, що виставляються відповідно до п.6.2.4 договору, здійснюється сторонами в день оплати.

Умови п. 6.2.1 договору не вимагають виставлення коригуючих рахунків до дня узгодження реєстру рахунків, здійснюваного в день оплати.

Таким чином, за п. 6.2.1 договору день оплати є терміном, коли позивачем мають бути виставлені коригуючі рахунки.

Метою виставлення коригуючих рахунків є коригування ціни за товар та суми, що підлягає сплаті за ціною у гривні, у зв'язку з можливою зміною офіційного курсу НБУ UAH/USD на день оплати. Саме тому, що зміна офіційного курсу НБУ може відбутися в день оплати чи напередодні, коригуючі рахунки повинні виставлятися та узгоджуватися сторонами у реєстрах оплачуваних рахунків-фактур саме в день оплати.

День оплати - це календарний день, коли відповідач фактично виконує зобов'язання з оплати за товар.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач оплату цих рахунків-фактур у строк, визначений п.6.2 договору, не здійснив і ніяк не висловив свій намір здійснити оплату в той чи інший календарний день після настання терміну платежу.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо сплати за товар день оплати не настав, коригуючі рахунки позивачем не були виставлені.

Натомість, відсутність коригуючих рахунків не звільняє відповідача від виконання свого зобов'язання здійснити оплату за ціною, перерахованою за курсом НБУ UAH/USD на день оплати, що передбачено умовами пункту 6.2.2 договору та положенням частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у зв'язку з ненастанням дня оплати позивач коригуючі рахунки на адресу відповідача не виставляв та не зобов'язаний був виставляти до дня оплати.

Вищенаведене свідчить про помилковість висновків господарського суду в частині відмови у стягненні курсової різниці вартості поставленого товару за підстав того, що позивачем на момент розгляду справи не виконані вимоги п. 6.2.4 договору про виставлення коригуючих рахунків.

Згідно ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У відповідності з пунктом 6.2.2 договору якщо офіційний курс НБУ UAH/USD з дати оформлення рахунку-фактури збільшився більш ніж на 5%, то оплата здійснюється за ціною, перерахованою за курсом НБУ UAH/USD на день оплати.

Як вказує позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 23.05.2014 року № 337/29-с, на дату виставлення рахунків та дату подачі позовної заяви офіційний курс НБУ UAH/USD складав 7,993 грн. за 1 дол. США, тоді як станом на 22.05.2014 року курс складав 11, 723 грн. за 1 дол. США, тобто офіційний курс НБУ UAH/USD збільшився більш ніж на 46 % (т.1, а.с. 214-215).

Оскільки відповідач не розрахувався у строки, обумовлені п. 6.2 договору, колегія суддів вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу з урахуванням збільшення офіційного курсу НБУ UAH/USD обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в сумі 28778576 грн. 01 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 7.2 договору сторони домовились, що прострочка оплати товару надає право добросовісній стороні на стягнення пені (штрафної неустойки) з винної сторони із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочки, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами проведеного апеляційним господарським судом перерахунку (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.05.2014 року № 337/29-с) з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" підлягає стягненню 1712391 грн. 05 коп. пені та 822695 грн. 19 коп. річних.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" вказує на те, що додаткові позовні вимоги корпорації обґрунтовані іншими обставинами ніж у позові, а саме: збільшенням офіційного курсу НБУ UAH/USD, тому, керуючись приписами ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважає, що позивач має право лише до початку розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", оскільки позивачем 26.05.2014 року до господарського суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, які ґрунтуються на договорі від 08.11.2012 року № 2012-048 пст, вимоги по якому (стягнення заборгованості) були підставою для звернення з позовною заявою.

Подання корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" заяви про збільшення позовних вимог, в даному випадку, узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, де, зокрема, зазначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" в апеляційній скарзі просить розстрочити виконання рішення терміном на один рік шляхом здійснення щомісячних платежів рівними частинами до останнього робочого дня кожного відповідного місяця, посилаючись на неможливість погашення заборгованості перед позивачем через відсутність на банківських рахунках власних коштів.

Як зазначає відповідач, одноразове стягнення суми заборгованості в повному обсязі, потягне за собою не лише невиплату заборгованості іншим контрагентам, але й невиплату заробітної плати та несплату податків і інших обов'язкових зборів та платежів.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги клопотання відповідача про надання розстрочки та не витребувано документального підтвердження його фінансового стану колегією суддів до уваги не приймаються враховуючи наступне.

У відповідності із ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав доказів, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження свого скрутного фінансового становища ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, документально не підтвердив обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У зв'язку з тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" не надано доказів неможливості чи утруднення виконання рішення суду, відсутності активів для виконання рішення суду, документальних підтверджень про наявність боргу за поставлений товар з боку іноземних контрагентів та реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв'язку з виконанням рішення суду, судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення в частині відмови у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення на 1 рік.

У разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України (п.2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно підпункту 4 пункту 2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми

У відповідності з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 вищезгаданого Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 2-х відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про державний бюджет на 2014 рік" з 01.01.2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1218 грн.

Оскільки заява про збільшення розміру позовних вимог була подана корпорацією "Індустріальна спілка Донбасу" до суду першої інстанції 26.05.2014 року, недоплачена сума судового збору справляється у розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня 2014 року.

Позивачем при поданні позовної заяви 05.11.2013 року за платіжним дорученням від 01.11.2013 року № 3992 сплачено 68820 грн. судового збору, однак з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.05.2014 року № 337/29-с останні збільшено на 9503500 грн. 10 коп., тому корпорація "Індустріальна спілка Донбасу" мала сплатити 73080 грн. (60 розмірів мінімальних заробітних плат станом на 1 січня 2014 року).

Отже недоплачена позивачем сума судового збору дорівнює 4260 грн.

З урахуванням викладеного рішення господарського суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу корпорації "Індустріальна спілка Донбасу", м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 року у справі № 904/8736/13 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпропетровськ на користь корпорації "Індустріальна спілка Донбасу", м. Донецьк 28778576 грн. 01 коп. основного боргу, 1712391 грн. 05 коп. пені, 822695 грн. 19 коп. річних та 68820 грн. судового збору, видавши наказ.

Стягнути з корпорації "Індустріальна спілка Донбасу", м. Донецьк в доход державного бюджету 4260 грн. судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог від 23.05.2014 року, видавши наказ».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпропетровськ на користь корпорації "Індустріальна спілка Донбасу", м. Донецьк 36540 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.

Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 28.07.14р.

З оригіналом згідно

Помічник судді В.О. Фузейникова

28.07.2014