Ухвала суду № 39911968, 22.07.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р. Справа № 179022/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світовир» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світовир» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2012 №0000502320/3398. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нереальності (безтоварності, нікчемності) господарських операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» (далі - ТОВ-1) є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Під час проведення перевірки були надані всі належні первинні документи, які відповідачем належним чином не взяті до уваги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року в справі №2а-4918/12/1370 позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право позивача на податковий кредит підтверджені всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаним контрагентом. Відповідні висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ТОВ наявна розбіжність в частині сформованого податкового кредиту по ТОВ-1, яка виникла у зв'язку із проведенням перевірки останнього та відображення його результатів. Такою перевіркою встановлено неможливість реального здійснення ТОВ-1 господарської діяльності та те, що протягом січня-березня 2011 року таке фактично проводило транзитні операції, спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням (наданням) податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат (витрат) та податкового кредиту, відсутність товариства за податковою адресою.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав. Додатково пояснив, що проектування реконструкції та капітального ремонту адміністративного будинку РЕМ м.Славута Хмельницької області (далі - Проект) здійснювала фірма «Каменяр» про що розміщено відповідне повідомлення на сайті цієї фірми в мережі інтернет.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

ТОВ зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 22.07.2002, взято на податковий облік 05.08.2002, а 30.08.2002 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі - ПДВ). Основними видами його діяльності електромонтажні роботи, монтаж електророзподільної та контрольної апаратури та іншого електричного устаткування (а.с.10, 22-26).

На підставі Акта від 06.02.2012 №71/23-2/32053692 позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ-1 за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 29509,18грн, в т.ч. за січень-березень 2011 року відповідно 1166,67грн, 3325,20грн та 25017,31грн (а.с.9-20).

Під час перевірки відповідач надав оцінку взаємовідносинам позивача з його контрагентом ТОВ-1 використавши при цьому акт перевірки останнього від 11.11.2011 №803/23-35554567 (а.с.172-185; далі - Акт-1) та зробивши висновки про фіктивність (безтоварність, нереальність) господарських операцій між ними.

16.02.2012 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0000502320/3398, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 29510грн (основний платіж 29509грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1грн) (а.с.8).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу) (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат та податкового кредиту.

Так, у разі, якщо дії платника податків свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції, не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України. При цьому наведені вимоги законодавства передбачають не лише наявність усіх обов'язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ-1 підтверджена: договором про надання Проекту та актом здачі-приймання виконаних робіт; договором про надання послуг електропостачання комплексу технічно-офісних, складських приміщень, котельні та башти зв'язку ЛФ ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» з демонтажем існуючих будівель м.Львів вул.Городоцька 226, актом виконаних робіт та локальним кошторисом; договором на розробку конструктиву універсальної шафи для розміщення електрообладнання та актом здачі-приймання виконаних робіт; договорами про надання послуг по облаштуванню електрообладнання та електроосвітлення житлових будинків Товариства з обмеженою відповідальність «Розділспецбуд» за адресою м.Львів вул.Величковського 50/1, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та локальним кошторисом; податковими накладними щодо кожної операції та оборотно-сальдовою відомістю, платіжними відомостями (а.с.43-80, 129-134)

Вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеним основним видом діяльності позивача.

Судом першої інстанції також враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагента послуги та роботи використані ним у своїй господарській діяльності - передані за відповідними договорами своїм контрагентам, що підтверджується відповідними первинними документами(а.с.112-128, 144-171, 198-213).

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності робіт і послуг придбаних у контрагента, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із таким контрагентом.

ТОВ-1 на час укладення вказаних договорів з позивачем та їх виконання було належним чином зареєстрованою юридичною особою, платником ПДВ і мали право на випуск податкових накладних (а.с.171).

Додатково, необхідно зазначити, що здійснені ТОВ-1 господарські операції відповідали основному виду його діяльності - будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та електропостачання (а.с.173).

Таким чином, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента

Як вбачається із висновків Акта відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльністю ТОВ-1, де зроблено висновок, що останні господарській операції нереальні внаслідок ряду обставин.

Контрагентом позивача належним чином задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ по господарських операціях з позивачем, а відповідні розбіжності виникли у зв'язку із відображенням в податковому обліку ТОВ-1 результатів його перевірки оформленої Актом-1 (а.с.12).

Також, податковим органом не представлено доказів участі ТОВ разом з вказаним контрагентом у схемі транзитного руху коштів.

Додатково, відповідні висновки Акта-1 були в основному сформульовані у зв'язку із тим, що ТОВ-1 не представлено до перевірки жодних первинних документів (у зв'язку із не встановленням його місцезнаходження), щодо здійснення господарських операцій за відповідний період, в т.ч і по взаємовідносинах із позивачем (а.с.176). Водночас, відповідні первинні документи є в наявності в останнього, представлені ним до перевірки та подані в суді першої інстанції.

Відсутність ТОВ-1 за податковою адресою також не свідчить про безтоварність здійснених господарських операцій, оскільки такі операції мали місце в січні-березні 2011 року, а відповідну відсутність було встановлено податковим органом лише в листопаді 2011 (а.с.176).

Крім того, слід зазначити, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, у справі №2а-10972/11/12 за позовом ТОВ-1 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську (далі - МДПІ) про визнання недійсним та скасування наказу, визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії МДПІ щодо проведення перевірки та складення Акту-1(а.с.81-93, 214-217).

Зокрема цей Акт-1, якраз і використовувався ДПІ при проведенні перевірки позивача і виключно на його підставі зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з цим контрагентом.

Цими судовими рішеннями встановлено, що МДПІ не було вжито заходів, передбачених ПК України щодо отримання від ТОВ-1 первинної документації, на підставі якої можливо здійснити документальну перевірку та зробити висновки щодо правочинів, укладених останнім у перевіряємий період.

Не заслуговують на увагу, бо є голослівними твердження представника відповідача, з покликанням на повідомлення на відповідному інтернет ресурсі, про виконання Проекту фірмою «Каменяр», а не ТОВ-1, оскільки таке (повідомлення) не є достатнім доказом щоб ставити під сумнів реальність зазначеної вище господарської операції між позивачем та ТОВ-1.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(робіт, послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку,що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 23 липня 2014 року.