Постанова № 39909805, 17.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2014 року 810/3872/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Глазун Т.О.,

представника позивача- Стеценко О.Л.

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом дочірнього підприємства «Фуршет Центр»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось дочірнє підприємство «Фуршет Центр» з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2014 № 0000462204, згідно із яким позивачу нараховані грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 296372,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 74093,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АТОМ СТАЛЬ». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ДП «Фуршет Центр» та ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ДП «Фуршет Центр» та ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» мали реальний характер - транспортні послуги надані контрагентом та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Вважав оскаржуване податкове-повідомлення рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Водночас, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Дочірнє підприємство «Фуршет Центр» є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради від 30.01.2012. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02.02.2012 за № 122 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 15.02.2012 № 200028501.

01 січня 2014 року між позивачем та ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» укладено Договір з надання транспортно - експедиційних послуг № 1, відповідно до умов якого перевізник (ТОВ«АТОМ СТАЛЬ» ) брав на себе зобов'язання надати замовнику (ДП Фуршет Центр) послуги з організації та забезпечення транспортування вантажів позивача.

На підтвердження факту дійсного надання послуг позивачем надано податкові накладні (згідно із переліком, наведеним в Акті перевірки, том 1 а.с.13), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу та заявки-договори на перевезення вантажу.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 1778229,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операції, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни наданих контрагентом послуг у розмірі 296372,00 грн.

У квітні 2014 року, на підставі наказу Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської області від 16.04.2014 № 325, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, за результатами якої складено Акт від 22.04.2014 № 422/22-4/37910513.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 296371,59 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що фінансово - господарські взаємовідносини між ДП «Фуршет Центр» та ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договір між позивачем та контрагентом укладено за відсутності наміру надання транспортно-експедиційних послуг, з метою штучного формування податкового кредиту.

При перевірці посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 31.03.2014 № 472/04-62-22-3 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року», відповідно до якого встановлено, що ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» не знаходяться за податковою адресою, у підприємства відсутні складські приміщення, посадові особи товариства не подають звітність до податкового органу.

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «АТОМ СТАЛЬ».

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2014 № 0000462204, згідно із яким позивачу нараховані грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 296372,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 74093,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що надання транспортно- експедиційних послуг ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ДП «Фуршет Центр» понесло реальні витрати на оплату наданих ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» транспортно-експедиційних послуг. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що ДП «Фуршет Центр» співпрацює з ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» протягом довгого періоду та продовжує співпрацювати на даний час. Зазначив, що за минулі періоди у податкового органу жодних питань щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» не виникало.

По суті здійснення господарських операцій представник позивача пояснив, що основним видом діяльності ДП «Фуршет Центр» є роздрібна торгівля продуктами харчування. Позивач здійснює діяльність по всій території України через мережу власних магазинів.

На підставі договору суборенди від 06.08.2012 (том 19 а.с.7) позивач орендує в смт. В.Димерка, Броварського району, Київської області нежитлові приміщення, які використовуються ним як склад (логістичний центр).

Постачальники позивача здійснюють поставки товарів саме на вказаний склад, а вже звідти позивач направляє придбані товари на реалізацію у власну мережу магазинів.

У зв'язку з тим, що власних або орендованих вантажних автомобілів позивач не має, з метою перевезення товарів зі складу до магазинів позивача, товариством і було укладено з ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» вищезазначений Договір з надання транспортно - експедиційних послуг від 01.01.2014 № 1.

У разі виникнення необхідності в поставці певних товарів, посадові особи магазинів позивача надсилали до логістичного складу заявки. На підставі заявок оператор формував накладні та здійснював пакування замовлення.

У подальшому, товар перевозився вантажними автомобілями ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» до магазинів позивача.

Після прибуття товару до місця призначення, адміністратор магазину отримував від водія накладну на товар та робив відмітку про отримання товару в товарно-транспортній накладній.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні та встановлено, що всі вони містять відмітку магазинів про отримання товару.

Після виконання замовлення ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» оформлювало акти здачі-прийняття робіт, до яких додавало вищенаведені товарно-транспортні накладні з відмітками про отримання товарів, а позивач, у свою чергу, здійснював оплату за надані послуги.

Суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо транспортування контрагентом товарів. У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «АТОМ СТАЛЬ» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Також, у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «АТОМ СТАЛЬ».

Крім того, на день розгляди справи позивач продовжує співпрацювати з вказаним контрагентом, що не заперечувалось представником відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, заявок-договорів на перевезення вантажу, платіжних доручень, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «АТОМ СТАЛЬ». А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ « АТОМ СТАЛЬ». З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.2 , 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.05.2014 № 0000462204 прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 12.05.2014 № 0000462204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Фуршет Центр» сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 липня 2014 р.