Рішення № 39909542, 28.07.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1842/14-ц

Провадження № 2/344/1963/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно побудованих будівель і споруд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно побудованих будівель та споруд відповідача по АДРЕСА_2, стягнення судових витрат.

Вимоги позову позивач обґрунтовує тим, що ним придбано земельну ділянку 25.05.2013 року площею 0.0813 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1. Відповідач здійснює будівництво житлового будинку на межі земельної ділянки позивача, окрім того здійснює і будівництво на своїй ділянці ще одного будинку та господарської споруди, чим порушує права позивача, а саме затіняє земельну ділянку, не дотримано норми відступу будівлі не менше 1 м., будівлі відповідача є самовільними оскільки відсутня будь-яка документація на будинок, що підтверджено перевіркою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

В судовому засіданні представник позивача вимоги поданої позовної заяви підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечила щодо позовних вимог, в задоволенні яких просила відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 не підлягає до задоволення за безпідставністю та недоведеністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 придбав земельну ділянку площею 0.0813 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 25.05.2013 року, посвідченого нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про що внесено відповідний запис на Державному акті на право приватної власності належному продавцю від 02.11.1995р. (а.с.4-5). Позивач вважає, що будівництво ОСОБА_3 на суміжній земельній ділянці порушує права позивача на придбану ним земельну ділянку, а саме затіняє земельну ділянку, не дотримано норми відступу будівлі не менше 1 м., будівлі відповідача є самовільними оскільки відсутня будь-яка документація на будинок, що підтверджено перевіркою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Однак такі доводи позивача є безпідставними, яких суд відхиляє виходячи з такого.

Рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 18.05.1994 року №169 ОСОБА_3 було надано земельну ділянку площею 630 кв.м. під будівництво будинку, господарських приміщень і споруд та рішенням виконкому від 19.05.1998 року №195 було надано в приватну власність земельну ділянку площею 0.0886 га (збільшено площу), про що видано Державний акт на право приватної власності на землю (а.с.104, 107).

В 2007 році відповідачу видано будівельний паспорт на забудову даної земельної ділянки по АДРЕСА_2, архітектурно-планувальне завдання за №679 та дозвіл на виконання будівельних робіт від 30.03.2007р. на будівництво одного житлового будинку (а.с.103-110). При цьому, суд зазначає, що відстань стіни проектованого житлового будинку до межі її земельної ділянки становило 2 м.

За вимогами ст.18 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992р., діючого на час отримання будівельного паспорта 2007 року, реалізація містобудівної документації забезпечувалась шляхом проектування та будівництва об'єктів, в тому числі житлово-цивільного призначення, впорядкуванні і благоустрої територій. Спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснювалося з дозволу відповідних рад. Це право ради могли делегувати відповідним виконавчим органам.

Як вбачається з вимог ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.

За вимогами ст. 24. Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р. фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. В подальшому даний Закон втратив чинність в зв'язку з прийняттям Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р.

Актом перевірки головним державним інспектором інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Іванюком К.М. від 05.11.2013 році встановлено на земельній ділянці відповідача самовільно будівництво двох житлових будинків та господарської споруди по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 без дозвільних документів на будівництво, складено цього ж дня протокол та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудування (а.с.16-18). 02.12.2013 року повторно складено вищезазначені документи (а.с.19-22) та втретє 18.03.2013р. (а.с.38-41). При цьому від підпису ОСОБА_3 відмовилася, як встановлено судом підставою відмови було те, що інспектором не враховано наявні в неї документи на будівництво.

В 2014 році ОСОБА_3 подала повідомлення інспекції АБК про початок виконання будівельних робіт по будівництву ще одного житлового будинку, тобто двох житлових будинків та господарської споруди на власній земельній ділянці площею 0.1003 га (отримано нею Державний акт на право власності від 11.12.2009 року) та отримано будівельний паспорт на забудову (а.с.74-79). При цьому суд зазначає, що один житловий будинок, про який зазначав позивач як такого що збудований на межі земельної ділянки, розміщений на тій же відстані як в робочу проекті 2007 року - 2 м. від межі її земельної ділянки (а.с.78-79). Натомість, споруда на земельній ділянці позивача ОСОБА_4 знаходиться на відстані 3 м. до межі земельних ділянок, тобто відстань між житловим будинком відповідача та господарською будівлею позивача становить 5 м. Тобто доводи позивача щодо будівництва будинку відповідачем на межі земельної ділянки без проектної документації спростовується наданими доказами відповідача, в тому числі відсутній факт затінення земельної ділянки, не дотримання норми відступу будівлі не менше 1 м. від межі та існуючих споруд, будівлі відповідача не є самовільними.

Як зазначено п.5 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Третя особа без самостійних вимог - інспекція АБК в письмовому поясненні до суду вказала на те, що вимога позивача про знесення будівель є передчасною, оскільки при можливому порушенні при будівництві є доцільною вимога про переобладнання такого будівництва, а при неможливості переобладнання, тоді на знесення.

Статтею 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Власник земельної ділянки ОСОБА_3 використала це право при будівництві будинку за першим дозволом на будівництво одного в 2007 році та другим дозволом на будівництво іншого будинку в 2014 році, не порушивши при цьому затверджені та видані їй документи на забудову власної земельної ділянки.

За вимогами ст.23-1 Закону України «Про планування та забудову територій» у разі прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно дає право на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

По суті даного спору суд зазначає, що за вимогами ст. 24. Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р. із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.12.2008 р., замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.

Як слідує зі ст.29 цього ж Закону, дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Контроль за виконанням будівельних робіт здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, в редакції виникнення спірних правовідносин, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, факт самочинного будівництва зі сторони відповідача судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 375, 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209,213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно побудованих будівель і споруд - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 28 липня 2014 року.

Суддя: Польська М.В.