Постанова № 39907378, 23.07.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 року № 810/3694/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-плюс" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

17 червня 2014 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-плюс" (далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 червня 2014 р. № № 0005622204, 0005612204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про невключення позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2014 р. податкових накладних, які було отримано від товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТЕХ» (далі - ТОВ «ГАРТЕХ»).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що позивачем не було включено податкових накладних до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2014 р. отриманих від ТОВ «ГАРТЕХ», що призвело до заниження суми, яка за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету (а.с. 144-146).

22 липня 2014 р. представниками сторін були подані клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

3 грудня 2008 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серія АГ № 562613 (а.с. 95-96).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є діяльність у сфері архітектури.

На підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України) відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивачем за лютий 2014 р., за результатами якої 23 травня 2014 р. було складено акт перевірки № 125/10-06-22-04/36107594 (далі - акт перевірки № 125/10-06-22-04/36107594) (а.с. 26-27).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 123.1 ст. 123 ПК України, зокрема, занижено суми, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, задекларованого в уточнюючому розрахунку.

На підставі висновків акту перевірки № 125/10-06-22-04/36107594 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 6 червня 2014 р.:

- № 0005612203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1365 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0005612203) (а.с. 28);

- № 0005622204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 344 358 грн 00 коп., з яких за основним платежем - 229 572 грн 00 коп., штрафні санкції - 114 786 грн 00 коп.

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як вбачається з п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до вимог п. 200.10. ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Як вбачається з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів включення позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2014 р. податкових накладних, отриманих від ТОВ «ГАРТЕХ».

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

20 лютого 2014 р. між позивачем (покупцем) та ТОВ «ГАРТЕХ» (продавцем) було укладено договір поставки № 20/02 (далі - договір № 20/02) (а.с. 31-35).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору продавець взяв на себе зобов'язання здійснити поставку алюмінієвих профілів, інших виробів з алюмінію, комплектуючих до віконно-дверних і фасадних систем, фурнітури тощо, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару.

На виконання договору № 20/02 позивачем суду було надано такі докази. Зокрема:

1. Специфікацію № 1 від 20 лютого 2014 р. (а.с. 34).

2. Рахунки на сплату від 20 лютого 2014 р. № № 3, 4 на загальну суму 1 216 720 грн 47 коп. та 791 426 грн 18 коп. відповідно (а.с. 36, 37 відповідно).

3. Податкові накладні від 21 лютого 2014 р. № № 3, 4 на загальну суму 546 085 грн 00 коп. та 839 537 грн 00 коп. відповідно (а.с. 41, 43). Дані накладні були зареєстровані відповідачем 21 лютого 2014 р., що підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних від 18 березня 2014 р. № № 36, 37 (а.с. 42, 44).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ «ГАРТЕХ» та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за куплені у ТОВ «ГАРТЕХ» товари підтверджується банківськими виписками від 21 лютого 2014 р. № № 314, 315 у сумі 546 085 грн 00 коп., 839 537 грн 00 коп., які завірені печаткою публічного акціонерного товариства "Дельта банк" (а.с. 123).

19 березня 2014 р. позивачем до відповідача було подано податкову декларацію з податку на додану вартість та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2014 р. (а.с. 46-47, 49-50).

В цей же день зазначені документи були прийняті відповідачем, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 48, 51).

Крім того, 20 березня 2014 р. позивачем до відповідача було подано реєстр виданих та отриманих накладних за лютий 2014 р. (а.с. 52-54).

Як убачається з наданих позивачем документів, ним, з поміж іншого, було включено до податкового кредиту податкові накладні, видані ТОВ «ГАРТЕХ».

У квітні 2014 р. позивачем було виявлено помилку в розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2014 р., а саме невірно зазначено індивідуальний податковий номер ТОВ «ГАРТЕХ»: замість № 378973426548, помилково був вказаний № 306833626542, що ніяким чином не змінило податкові зобов'язання позивача.

9 квітня 2014 р. позивачем до відповідача було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 55-58).

Крім того, всі виправлення було вказано в реєстрі виданих та отриманих накладних за березень 2014., який позивачем було подано до відповідача 24 квітня 2014 р. (а.с. 60-62)

Наведене свідчить, що податкові накладні видані ТОВ «ГАРТЕХ» за лютий 2014 р. позивачем було включено до реєстру отриманих податкових накладних та податкової декларації з податку на додану вартість.

Крім того, судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на порушення позивачем вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України, оскільки, вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № 0005622204, 0005612204 протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 6 червня 2014 р. № № 0005622204, 0005612204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Атлант-плюс" сплачений ним судовий збір у сумі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.