Ухвала суду № 39907202, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2014 р. м. Київ К/9991/65917/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головчук С.В., Ємельянової В.І., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Хмельницької митниці до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Хмельницької митниці на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року,-

у с т а н о в и л а :

У липні 2012 Хмельницька митниця звернулася з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

На зазначену постанову позивачем подано апеляційну скаргу .

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2012 апеляційну скаргу позивача залишено без руху з підстав її не відповідності вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано строк оплати судового збору.

Оскаржуваною ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року апеляційну скаргу повернуто позивачу з підстав не виконання у повному обсязі вказаної ухвали.

У касаційній скарзі Хмельницька митниця посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить його рішення скасувати, а справу направити для продовження апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що така не відповідає вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема неоплачена судовим збором.

Суд також правильно встановив, що пункт 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» у частині пільг щодо сплати судового збору на позивача не розповсюджується, оскільки спір сторін не стосується безпосередніх повноважень позивача як митного органу, а зводиться до оскарження ним постанови виконавчої служби про застосування санкції за невиконання судового рішення.

Проте, суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не в повному обсязі усунуто недоліки та безпідставно повернув апеляційну скаргу.

Суд встановив, що на виконання ухвали про усунення недоліків позивач надав платіжне доручення, яке не відповідає вимогам пункту 14 розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15 (далі Інструкція).

За приписами частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Зазначена Інструкція (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), вимоги якої застосовано апеляційним судом, видана на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. N 7-93 «Про державне мито», тобто регулює порядок сплати виключно державного мита.

При цьому, порядок оплати судового збору за подання апеляційної скарги передбачений Законом України «Про судовий збір», який є поза межами регулювання дії Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. N 7-93 «Про державне мито».

Отже застосування апеляційним судом у даному випадку положень вказаної Інструкції, є безпідставним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

За наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до Державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якому судовий збір перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі або про прийняття скарги (заяви) до провадження.

У відповідності з частиною 2 пунктом 8 Конституції України основними завданнями судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків позивач надав платіжне доручення № 2573 від 25 вересня 2012 року, яке свідчить про сплату Хмельницькою митницею судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі на суму 55, 10 грн.

При цьому, відсутність певних позначок та відміток у зазначеному платіжному дорученні на думку колегії суддів не можна вважати підставою для повернення апеляційної скарги з підстав не усунення недоліків, оскільки фактично ці недоліки усунуто у спосіб та строк, визначений судом. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не уповноважений Законом перевіряти дотримання правил складення платіжного доручення, і можливі недоліки такого можуть бути платнику судового збору не відомі.

У разі ж виникнення сумніву щодо дійсності сплати судового збору, апеляційний суд має виходити з наведених вище можливих способів перевірки платіжного доручення і застосовувати положення статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України в частині продовження процесуальних строків для усунення недоліків скарги.

Повернення скарги з формальних підстав порушує принципи, закладені в Конституції України та Кодексі адміністративного судочинства України щодо забезпечення права сторін та інших учасників судового розгляду на оскарження судового рішення, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Таким чином оскаржувану ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною і обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження апеляційного розгляду зі стадії прийняття апеляційної скарги.

За приписами частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Хмельницької митниці на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: С.В. Головчук

В.І. Ємельянова

М.І. Мойсюк