Ухвала суду № 39907189, 24.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2014 року м. Київ К/9991/77334/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року у справі №2а/0570/10982/2012 за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», третя особа - ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», третя особа - ОСОБА_5, в якому просив:

- визнати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: 1/2 квартири АДРЕСА_1 незаконним;

- відмінити державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

- визнати недійсним витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_5 на 1/2 квартири АДРЕСА_1 від 02.06.2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2011 року у справі №2-568 за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/2 частину квартир АДРЕСА_1 та право власності на 1/4 частин квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі вказаного судового рішення, КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, реєстровий номер 782 в книзі 3/19дк-40, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 02.06.2012 року за №34362727.

Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вмотивували свої висновки тим, що КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» у відповідності до чинного законодавства було виконано рішення Ленінського районного суду м. Донецька та зареєстровано за ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суддів та вважає їх обґрунтованими, враховуючи наступне.

Регулювання відносин пов'язаних з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 3 даного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

В ст. 19 Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Аналогічні правові норми містяться у Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445.

Як вірно встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, державна реєстрація прав за ОСОБА_5 була здійснена відповідачем на підставі рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2011 року у справі №2-568, яке набрало законної сили 19.11.2011р.

Крім того, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2011 року у справі №2-568 за ОСОБА_4 також було зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що засвідчується відповідним витягом від 23.01.2012р.за №32934660.

З огляду на це, судова колегія погоджується з висновками судів, що дії КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» щодо реєстрації права власності ОСОБА_5 на нерухоме майно, а саме на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з тим, пунктом 1.6 Тимчасового положення передбачено, що державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи те, що у спірних правовідносинах державній реєстрації підлягало право власності на квартиру, яка вже була прийнята в експлуатацію, та отримана ОСОБА_5 внаслідок прийняття спадщини, колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанції про безпідставність доводів скаржника про порушення відповідачем вимог п.1.6 Тимчасового положення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: