Постанова № 39906601, 10.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2014 року № 826/5741/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Папір"

до

третя особа

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссяспецпартнерс"

про

визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультра Папір" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії.

У судовому засіданні 29.05.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до участі у справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссяспецпартнерс".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем наказ № 729 від 20.03.2014 було видано та призначено перевірку позивача за відсутності на те правових підстав, скільки відповідь на запит № 114/26-50-15-01-22 від 22.01.2014 було надано у встановленому чинним законодавством порядку, крім того, відповідачем не було у встановленому Податковим кодексом України порядку повідомлено про проведення перевірки. Також позивач посилався на те, що перевірка за результатами якої складено акт № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014 була проведена формально без здійснення дослідження проведених позивачем господарських операцій та вивчення первинних документів.

Водночас позивач посилався на те, що податковим органом за наслідками перевірки без прийняття податкового повідомлення - рішення було відкориговано податкові зобов'язання та податковий кредит.

У судовому засіданні 11.06.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 22.05.2014 надав письмові заперечення проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що дії податкового органу по проведенню перевірки, щодо формування висновків акту перевірки та по складанню акту перевірки є функціональними обов'язками податкового органу та самі по собі не порушують права позивача, а акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 11.06.2014 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 11.06.2014 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.06.2014 представники сторін та третьої особи не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

З урахуванням наведеного суд, відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

20.03.2014 начальником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України видано наказ № 729 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", яким наказано забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ультра папір" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з ТОВ "Поліссяспецпартнерс", ТОВ "Торгово - промисловий комплекс" за період з 01.11.2013 по 30.11.2013.

В період з 20.03.2014 по 24.03.2014 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Ультра папір" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з ТОВ "Поліссяспецпартнерс", ТОВ "Торгово - промисловий комплекс" за період з 01.11.2013 по 30.11.2013.

За результатами перевірки складено акт № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014, яким встановлено порушення пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 216, статей 228, 626, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ "Ультра Папір", що призвело до завищення податкових зобов'язань в листопаді 2013 року при взаємовідносинах з ВАТ "Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат" на загальну суму 707 883,00 грн. та завищення податкового кредиту в листопаді 2013 року при взаємовідносинах з ТОВ "Поліссяспецпартнерс" на загальну суму 474 865,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ультра Папір" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві були подані заперечення на акт № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014 за результатами розгляду яких листом № 4363/10/22-811 від 09.04.2014 "Відповідь на заперечення" повідомлено про те, що підстави для перегляду висновків акту перевірки відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультра Папір" вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ № 729 від 20.03.2014, вважаючи протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки результати якої оформлені актом № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014 та щодо внесення до зазначено акту висновків звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 2-зп від 23.06.1997 в справі № 3/35-313 вказано, що “…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.”

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22.04.2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи “правового акту індивідуальної дії” правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що “правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)” стосуються окремих осіб, “розраховані на персональне (індивідуальне) застосування” і після реалізації вичерпують свою дію.

Наказом № 729 від 20.03.2014 призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з ТОВ "Поліссяспецпартнерс", ТОВ "Торгово - промисловий комплекс" за період з 01.11.2013 по 30.11.2013

Зазначена перевірка була проведена відповідачем на підставі вказаного наказу в період з 20.03.2014 по 24.03.2014 та за її результатами складено акт № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014.

Оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, при цьому за результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, відповідачем складено акт № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 729 від 20.03.2014 не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимими для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки він вичерпав свою дію відносно позивача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу № 729 від 20.03.2014 не спрямовані за захист порушених прав та інтересів позивача, а отже є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду Украйни від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

Також, аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, в якій зазначено наступне: "Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта."

З огляду на викладене, враховуючи те, що діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків та сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання, а також те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки за результатами якої складено акт № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014 та щодо внесення до зазначеного акту висновків не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача, а отже не підлягають задоволенню.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 86.4 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, податковий орган у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків зобов'язаний визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків шляхом винесення податкового повідомлення - рішення. При цьому за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення - рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Актом № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014 встановлено факт допущення позивачем завищення податкових зобов'язань в листопаді 2013 року при взаємовідносинах з ВАТ "Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат" на загальну суму 707 883,00 грн. та завищення податкового кредиту в листопаді 2013 року при взаємовідносинах з ТОВ "Поліссяспецпартнерс" на загальну суму 474 865,00 грн.

Відповідь на подані позивачем заперечення була надана відповідачем листом № 4363/10/22-811 від 09.04.2014.

В наданих відповідачем суду письмових поясненнях № 2707/9/26-50-10-07 від 17.06.2014 відповідачем зазначено про те, що податкове повідомлення - рішення на підставі акту не приймалось, лише було здійснено коригування та внесено зміни до Системи АІС "Податковий блок".

Таким чином відповідачем встановивши в акті № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014 факт допущення позивачем завищення податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у встановлені чинним законодавством строки не виконав обов'язку щодо визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків шляхом винесення податкового повідомлення - рішення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача що полягає у невинесенні податковим органом податкового повідомлення - рішення на підставі акту № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 2 та 11 розділу І Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 05.12.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 цим Порядком встановлюється механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів. За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ зазначеного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 05.12.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 встановлено, що нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу ІІІ зазначеного Порядку зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника. Зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, розраховані територіальним органом Міндоходів, відображаються ним в інтегрованій картці платника за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум.

Згідно з пунктом 4 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 05.12.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 217/24994 нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації. Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань. При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками в яких нарахування податків, зборів здійснюється відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а зобов'язань, штрафних санкцій та пені за податками, зборами розрахованих територіальним органом Міндоходів, - за даними електронного реєстру повідомлень-рішень у частині узгоджених сум

Позивачем доказів та обґрунтувань на підтвердження здійснення відповідачем коригувань задекларованого ним податкового кредиту по ПДВ та податкових зобов'язань з ПДВ на підставі акту № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014 суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено коригування задекларованого позивачем податкового кредиту по ПДВ та податкових зобов'язань з ПДВ в інтегрованій картці платника на підставі акту акт № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у даному випадку внесення або зміна інформації в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, баз даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, бази АІС "Аудит" саме по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призвело до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Позивачем не було надано суду доказів та обґрунтувань на підтвердження факту того, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по внесенню в систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, баз даних АІС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, базу АІС "Аудит" призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, інтересів та призвели до їх порушення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, що полягає у невинесенні податкового повідомлення - рішення на підставі акту № 208/3-22-08/38376401 від 24.03.2014.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов