Рішення № 39905030, 22.07.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9315/14 Головуючий в 1 інстанції - Колесник О.М.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Іванченко М.М.

при секретарі Мившук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ФіНАНС БАНК» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ФІНАНС БАНК»» до ОСОБА_2, ТОВ «РКК» про стягнення заборгованості за кредитним договором, та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ТОВ «РКК».

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ФіНАНС БАНК» 6 518 533 грн. 40 коп. заборгованості за кредитним договором № 1305-Ф від 31 травня 2013 року.

В задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду , позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення в частині відмови скасувати, та ухвалити нове рішення яким вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити. Скаргу банк обґрунтовував тим, що висновок суду про подвійне стягнення в разі задоволення позову шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є помилковим, так як позивач скористався своїм правом передбаченим ст. 543 ЦК України на одночасне звернення з вимогами до боржника та до майнового поручителя про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.

Відповідачі до апеляційного суду не з`явились. Про день і час розгляду справи повідомлялись належним чином. Так, відповідачу ТОВ «РКК» судова повістка - повідомлення було направлено за адресою місця знаходження юридичної особи, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, проте повідомлення повернулось з відміткою, що за цією адресою, юридична особа відсутня.

Керуючись ч.5 ст. 74 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що судове повідомлення вручене відповідачу ТОВ «РКК» належним чином .

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 31.05.2013 року був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 6 500 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із 26 % річних, строком до 20 травня 2016 року.

Для забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 між позивачем та ТОВ «РКК» був укладений договір іпотеки, посвідчений 31 травня 2013 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, в реєстрі за № 5153, відповідно до умов якого в іпотеку банку був переданий виробничий комплекс за адресою: АДРЕСА_1.

Так як боржник порушив умови кредитного договору, станом на 11 березня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 6 518 533, 40 грн., з яких сума простроченого кредиту : 5 551 536, 57, прострочені відсотки 618 553, 81 грн., нараховані відсотки 55 363, 27 грн. сума пені за несвоєчасне повернення відсотків 16 253, 41 грн., та пеня за несвоєчасне повернення кредиту 276 816, 34 грн.

Вищенаведені обставини які суд вважав встановленими є доведеними.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що одночасне задоволення вимог про стягнення заборгованості з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки призведе до подвійного стягнення.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, так як суд не повно встановив обставини справи, які мали правове значення для її вирішення та застосував не всі норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

Висновок суду про подвійне стягнення не відповідає вимогам Закону, так як відповідно до ст.. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом так і від будь-кого окремо.

Суд не врахував роз`яснення викладені в п. 42 вищенаведеної Постанови Пленуму ВССУ, відповідно до якого, не можна звернути одночасно стягнення на предмет іпотеки та стягнути заборгованість у випадку, якщо боржник та іпотекодавець є однією особою, винятком з цієї ситуації є коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавдя.

У відповідності до умов договору іпотеки ТОВ «РКК» несе солідарну відповідальність перед позивачем за виконання боржником ОСОБА_2 умов кредитного договору, але відповідає не всім майном, як фінансовий поручитель - а предметом іпотеки, як майновий поручитель.

Так, як судом було встановлено, що відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором, не повертав відсотки та тіло кредиту в строки та в порядку визначеному кредитним договором , відповідно до п. 5.1.3 договору іпотеки (а.с. 16) позивач набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості .

Проте суд, вірно встановивши ці обставини, безпідставно відмовив в задоволенні вимог про стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, який є відмінним від особи позичальника.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Позивач просив суд в позовних вимогах обрати спосіб реалізації заставного майна : шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка буде встановлена на підставі відповідної оцінки на час проведення продажу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення районного суду, як таке , що ухвалено при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, які мали правове значення для її вирішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ФІНАНС БАНК» задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову до ТОВ «РКК» про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити нове рішення, яким ці вимоги задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за кредитним договором № 1305-Ф від 31 травня 2013 року станом на 11 березня 2014 року в сумі 6 518 533, 40 грн., (з яких: сума простроченого кредиту : 5 551 536, 57, прострочені відсотки 618 553, 81 грн., нараховані відсотки 55 363, 27 грн. сума пені за несвоєчасне повернення відсотків 16 253, 41 грн., та пеня за несвоєчасне повернення кредиту 276 816, 34 грн.), звернути стягнення на виробничий комплекс (літера А), що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Златоустівська, буд 23а, площею 3 863, 5 кв.м. (номер земельної ділянки 88: 147: 0054), та належить ТОВ «РКК» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 квітня 2013 року, індексний номер 2599820, виданого реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві.( Витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 2600142, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4464228000) на користь Публічного акціонерного товариства «ФІНАНС БАНК» (код ЄДРПОУ 19193869) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка буде встановлена на підставі відповідної оцінки на час проведення продажу.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: