Рішення № 39903497, 22.07.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц\791\1726\ 2014 Головуючий в І інстанції: Решетов В.В.

Категорія: 41 Доповідач: Чиркова К.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року липня місяця 22 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Чиркової К.Г.

Суддів: Пузанової Л.В.

Фурман Т.Г.

при секретарі: Бараш Ю. М.

з участю адвоката: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 06 червня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Державна міграційна служба України у Херсонській області, виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради про усунення перешкод в користуванні житлом, шляхом зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

У 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Державна міграційна служба України у Херсонській області, виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, шляхом зняття з реєстрації, посилаючись на те, що є власником житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_1

У житловому будинку окрім неї зареєстровані відповідачі, які більше року не проживають у ньому, їх реєстрація перешкоджає їй вільно користуватися будинком та призводить до додаткових витрат на оплату житлово - комунальних послуг.

З огляду на викладене, просила суд усунути перешкоди у користуванні належним їй будинком по АДРЕСА_1, шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та зобов'язати державну міграційну службу України у Херсонській області зняти відповідачів з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 06 червня 2013 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди у користуванні належним ОСОБА_3 будинком по АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Зобов'язано державну міграційну службу України у Херсонській області зняти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_1

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про зняття із реєстрації ОСОБА_6 та ОСОБА_8 скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, зазначаючи про те, що висновок суперечить нормам матеріального права, оскільки неповнолітні ОСОБА_6 і ОСОБА_8 не проживають разом із нею в житловому будинку, тому повинні бути зареєстрованими за місцем проживання своїх батьків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять рішення суду в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні житлом, шляхом зняття їх з реєстраційного обліку скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, зазначаючи, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Зокрема, вони є членами сім'ї власника спірного житлового будинку, тривалий час користувалися ним, здійснювали його переобладнання та ремонт, іншого житла не мають, а через поведінку ОСОБА_3, яка вчиняла дії спрямовані на унеможливлення спільного проживання, змушені періодично виїздити з будинку.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 її доводи не визнала, рішення суду в оскарженій відповідачами частині просить залишити без змін.

Справа у апеляційному порядку розглядається вдруге.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3 відхиленню з таких підстав.

Згідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно положень статті 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік способу захисту цивільних прав та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Судом установлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 листопада 1993 року за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.5).

У житловому будинку проживали члени сім'ї власника житлового будинку відповідачі ОСОБА_4 1963 року народження, ОСОБА_5 1981 року народження, ОСОБА_8 2006 року народження, ОСОБА_6 1998 року народження, які змушені були виїхати із будинку під дією моральних утисків з боку ОСОБА_3

Відповідно до витягу з погосподарської книги та довідки адресного бюро від 26.04.2013 року у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітні ОСОБА_8, ОСОБА_6

Задовольняючи частково позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі вимушено виїхали із житлового будинку під дією моральних утисків зі сторони позивача, проте вважав, що порушене право позивача може бути захищене, шляхом скасування реєстрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5

При цьому, суд першої інстанції не звернув увагу, що за діючим в Україні цивільним законодавством, передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту порушеного права не може бути реалізований, шляхом застосування ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки зазначена правова норма містить виключний перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання, а саме: заява особи; запит органу реєстрації за новим місцем проживання особи; остаточне рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою); свідоцтва про смерть; а тому заявлені на підставі ст.391 ЦК України позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття особи з реєстраційного обліку не можуть бути реалізовані без вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК України, ст.405 ЦК України).

Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно - правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям із реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміни чи припинення, яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У разі будь - яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник майна має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом із тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК України, ст.405 ЦК України).

Такий правовий висновок, викладений у постанові за №6-57цс11 від 16.01.2012 року Верховного Суду України і відповідно до ст.360 -7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Вирішуючи спір суд першої інстанції зазначену норму закону не застосував та зважаючи на зміст позовної вимоги та встановлені судом обставини вимушеного вибуття відповідачів із жилого будинку, дійшов необґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зняття з реєстраційного обліку відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Таким чином, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом скасування реєстрації ОСОБА_4. та ОСОБА_5 підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав, що не позбавляє позивача можливості звернення до суду за захистом порушеного права у спосіб визначений законом.

Висновки суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зняття з реєстрації неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_6 відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не ґрунтуються на законі, доказах, і як такі, що висновки суду не спростовують підлягають відхиленню.

На підставі викладеного, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.16 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 06 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, треті особи - Державна міграційна служба України у Херсонській області, виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради про усуненню перешкод у користуванні житлом, шляхом зняття з реєстрації, відмовити.

В іншій частині це ж рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: