Постанова № 39901811, 22.07.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2014 р. Справа № 902/666/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шумила А.О. - представника за довіреністю від 26.05.2014р. №26/05/14

від відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма "Сфера"

на рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2014р.

у справі №902/666/14 (суддя Говор Н.Д. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна", м.Кам`янець-Подільський

до Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма "Сфера", м.Вінниця

про стягнення 110135,08грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.06.2014р. у справі №902/666/14 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна" до Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма "Сфера" про стягнення 110135,08грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 110135,08грн. заборгованості та 2202,70грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль - Україна" відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- судом першої інстанції в порушення положень ст. 27 ГПК України не залучено до участі у справі Вінницький апеляційний адміністративний суд, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки, на думку скаржника, рішення у даній справі може вплинути на права та обов"язки Вінницького апеляційного адміністративного суду;

- оскільки строк виконання грошових зобов"язань сторонами не був обумовлений, то позивач у відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України повинен був направити відповідачу вимоги про оплату боргу.

Позивач у письмовому відзиві від 11.07.2014р. на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2014р. законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, подав не підтверджене доказами письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із перебуванням представника відповідача у відрядженні. У клопотанні також зазначається про вирішення сторонами питання щодо укладення мирової угоди у даній справі.

Розглянувши подане клопотання колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з огляду на таке.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18, від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Колегією суддів встановлено, що представник скаржника (відповідача) про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.148), неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі свого представника скаржником не доведена.

В судовому засіданні представник позивача зазначив про відсутність укладеної між сторонами мирової угоди, на яку вказує у клопотанні відповідач.

Слід також звернути увагу скаржника на те, що можливість укладення між сторонами мирової угоди в майбутньому не може вплинути на перегляд оскарженого рішення у даній справі, оскільки апеляційна інстанція не застосовує положення Господарського процесуального кодексу України щодо затвердження господарським судом мирової угоди. (абз. 4 п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України")

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" (позивач/продавець) та Фірма "Сфера" приватне багатопрофільне мале підприємство (відповідач/покупець) уклали договір поставки № 13/552 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця металопродукцію (далі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 2.1 Договору ціна на товари, що поставляються вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних (специфікаціях, додаткових угодах).

Пунктом п. 3.2 Договору передбачено, що строк поставки по даному договору складає 10 робочих днів з моменту здійснення передоплати згідно п. 5.1 даного договору, якщо сторонами інше не передбачено в специфікації, додаткових угодах.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата погодженої сторонами в накладній (рахунку) партії товару, поставленого по даному договору, здійснюється в наступному порядку: 100% передоплата за товар/партію товару протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури на оплату.

У п. 6.3 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати покупцем товару/партії товару, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% в день від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Відповідно до умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 110135,08 грн. На підтвердження факту поставки товару на вказану суму позивач долучає видаткові накладні № МД-0002580 від 13.11.2013р. на суму 33519,29 грн., № МД-0002722 від 03.12.2013р. на суму 29887 грн., № МД-0002723 від 03.12.2013р. на суму 11103,38 грн., № МД-0002908 від 27.12.2013р. на суму 23930,50 грн., № МД-0002907 від 27.12.2013р. на суму 11694,91 грн. (а.с. 13-19).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений позивачем товар не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 110135,08 грн.

У зв"язку із невиконання Приватним багатопрофільним малим підприємством Фірмою "Сфера" зобов"язань згідно договору поставки № 13/552 від 07.11.2013р. у травні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" звернулось до господарського суду Вінницької області із позовом про стягнення з Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма "Сфера" 110135,08грн. заборгованості.

Позовні вимоги, позивач нормативно обгрунтовує з посиланням на положення ст.ст. 526, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції дійшовши висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджені належними доказами, задоволив їх у повному обсязі.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується та зазначає наступне.

Згідно ст. 509 зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Виходячи з умов договору поставки № 13/552 від 07.11.2013р., між сторонами склалися відносини, що виникають з договорів поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи із вищевказаних норм чинного законодавства, обов'язок покупця щодо оплати товару вважається виконаним лише з моменту фактичного отримання продавцем (зарахування на його рахунок) повної грошової суми за поставлений товар.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт поставки позивачем товару відповідачу відповідно до укладеного між сторонами договору № 13/552 від 07.11.2013р. на загальну суму 110135,08грн. підтверджуються: видатковими накладними № МД-0002580 від 13.11.2013р. на суму 33519,29 грн., № МД-0002722 від 03.12.2013р. на суму 29887 грн., № МД-0002723 від 03.12.2013р. на суму 11103,38 грн., № МД-0002908 від 27.12.2013р. на суму 23930,50 грн., № МД-0002907 від 27.12.2013р. на суму 11694,91 грн.; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей; актом звірки взаєморозрахунків станом на 27.05.2014р., тоді як доказів на підтвердження оплати за поставний позивачем товар відповідач не надав.

Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 110135,08грн. грунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому судом першої інстанції задоволені правомірно.

Щодо доводів скаржника про те, що оскільки строк виконання грошових зобов"язань сторонами не був обумовлений, то позивач у відповідності до ч.2 ст. 530 ЦК України повинен був направити відповідачу вимоги про оплату боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач двічі звертався до відповідача із листами (№127 від 22.01.2014р. та №339 від11.02.2014р.), які містили вимогу до відповідача сплатити заборгованість за поставлену продукцію на загальну суму 110135,08грн. ( а.с. 21,22).

У листі - відповіді № 21 від 27.02.2014р. відповідач підтвердив отримання продукції від позивача, однак зазначив про неможливість проведення оплати за поставлену продукцію, у зв"язку із порушенням Вінницьким апеляційним адміністративним судом, як замовником, договірних зобов"язань в частині оплати за виконані позивачем роботи ( а.с.23).

Отже, доводи скаржника в цій частині спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 27 ГПК України не залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Вінницький апеляційний адміністративний суд, слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2014р. Вінницький апеляційний адміністративний суд звернувся до господарського суду із заявою про залучення його та Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державну судову адміністрацію України, Управління державного казначейства України у м.Вінниці до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

06.06.2014р. Фірма "Сфера" приватне багатопрофільне мале підприємство також подало клопотання від 06.06.2014р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Вказані клопотання мотивовані наступним.

03 вересня 2013 року між Малим колективним підприємством "Рембудгазмонтаж" ("генеральний підрядник") та ПБМП фірма "Сфера" ("субпідрядник") та Вінницьким апеляційним адміністративним судом ("замовник") укладено договір субпідряду на виконання ремонтно-реставраційних робіт приміщення Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до умов вказаного договору субпідрядник взяв на себе зобов'язання виконати протягом 2013-2015 року відповідно до Проектно-кошторисної документації по робочому проекту ремонтно-реставраційні роботи (Капітальний ремонт. Реконструкція та реставрація) будівлі Вінницького апеляційного адміністративного суду по вул. Соборній 48 у м. Вінниці.

Для улаштування покрівлі Вінницького апеляційного адміністративного суду в межах договору субпідряду на виконання ремонтно-реставраційних робіт відповідач - ПБМП Фірма "Сфера" використав металопродукцію, отриману від ТОВ "Модуль-Україна" згідно договору поставки.

На час звернення позивача з позовом заборгованість замовника, а саме Вінницького апеляційного адміністративного суду перед ПБМП фірма "Сфера" становила 901074,36 гривень, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Оскільки Вінницький апеляційний адміністративний суд свої зобов"язання за договором субпідряду від 03.09.2013р. в частині здійснення розрахунків за виконані роботи не виконав у повному обсязі, субпідрядник- ПБМП фірма "Сфера" неспроможне виконати свої зобов"язання перед постачальником- ТОВ "Модуль-Україна".

Вінницький адміністративний суд у своїй заяві зазначає, що відповідно до ст. 42 Бюджет-ного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 43 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.

В той же час, відповідно до абзацу другого частини другої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Конституційного суду України, Верховного суду України, вищих спеціалізованих судів), діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Згідно з підпунктом 23 пункту 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 №12 одним із завдань ДСА України є організація та фінансування будівництва, ремонту будинків і приміщень судів, забезпечення їх технічного оснащення.

Вінницький апеляційний адміністративний суд у своїй заяві зазначає, що у зв"язку із непроведенням платежів органами державного казначейства, Вінницький апеляційний адміністративний суд був позбавлений можливості виконання своїх зобов'язань за договором в частині здійснення розрахунків за фактично виконані роботи ПБМП фірма "Сфера".

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилені вищевказані клопотання, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У п.1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Як свідчать матеріали справи, Вінницький апеляційний адміністративний суд та позивач у даній справі не перебувають у договірних відносинах, а отже, відсутні підстави вважати, що прийняте у даній справі рішення може вплинути на права та обов"язки осіб, вказаних у клопотаннях відповідача та Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги спростовується наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2014р. у справі №902/666/14 слід залишити без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2014р. у справі №902/666/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного багатопрофільного малого підприємства Фірма "Сфера" - без задоволення.

2. Справу №902/666/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.